Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/1063/24
13 серпня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024060500000067 від 21.02.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бондарі Овруцького району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, розлученого,пенсіонера, з інвалідністю 2 групи, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, з угодою про визнання винуватості від 08.03.2024, -
19 лютого 2024 року близько 18 години ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Бондарі Овруцької ТГ Коростенського району Житомирської області, під час дії по всій території України особливого правового режиму - воєнного стану, який запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та затверджений Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, згідно з яким в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ правовий режим воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб, з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у приміщення, з корисливих спонукань, вирішив здійснити крадіжку з домогосподарства, належного ОСОБА_7 , що розташоване по АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю власниці та сторонніх осіб, через дерев'яну хвіртку огорожі пройшов на огороджену територію домогосподарства, підійшов до перших вхідних дверей наявної на території подвір'я господарської споруди, руками відкрутив металевого дрота, який слугував защібкою на дверях, тим самим відкрив вказані двері, через які у подальшому проник до зазначеного приміщення. Далі ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному приміщенні, виявив та таємно викрав належні ОСОБА_7 господарський ручний візок на колесах («кравчучку») вартістю 392,50 грн., дві паяльні лампи виробництва СРСР ціною 535,00 грн. за 1 шт. на суму 1070,00 грн., дорожню сумку «ОRМІ» вартістю 949,67 грн., лампу для манікюру «ZН-818» вартістю 200,00 грн., дванадцять прозорих полімерних мішків розмірами 1,3x0,6 м ціною 10 грн. за 1 шт. на суму 120 грн., та шість прозорих полімерних мішків розмірами 1,85x0,6 м ціною 12 грн. за 1 шт. на суму 70 грн., які (вказані речі) виніс з приміщення господарської споруди та залишив на території вказаного домоволодіння.
Після цього ОСОБА_4 , у продовження свого злочинного умислу, не покидаючи межі вказаного домогосподарства, повернувся назад до приміщення зазначеної господарської споруди, де, підійшовши до других вхідних дверей, руками відчинив дерев'яну защібку та через відчинені двері проник до вказаного приміщення. Перебуваючи у зазначеному приміщенні, ОСОБА_4 виявив та таємно викрав належний ОСОБА_7 господарський інвентар, а саме: сапку вартістю 250 грн., сапку вартістю 270 грн., граблі зубчаті вартістю 370 грн., лопату штикову вартістю 170 грн., лопату совкову вартістю 280 грн. та вила вартістю 300 грн., які (вказані речі) виніс з приміщення господарської споруди.
У подальшому ОСОБА_4 забрав попередньо викрадені ним речі, які лежали на подвір'ї домоволодіння ОСОБА_7 , та з викраденим покинув місце скоєння злочину, і в послідуючому розпорядився викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_7 майно, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на загальну суму 4442,17 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.
8 березня 2024 року між прокурором Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 з іншого боку, за участю захисника ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, яку подано до суду разом з обвинувальним актом. За умовами вказаної угоди ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин і правової кваліфікації, які викладені в угоді, зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та сприяти розслідуванню кримінального провадження.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 у відповідності до ст.66 КК України, є щире каяття. Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 , відсутні.
Потерпіла ОСОБА_7 подала заяву, у якій просить справу слухати у її відсутність. Дані раніше покази підтримує. При цьому, зазначила, що шкоду матеріального характеру їй відшкодовано у повному обсязі, цивільний позов заявляти не буде. Не заперечує проти затвердження укладеної угоди про визнання винуватості і призначення покарання узгодженого сторонами в угоді.
З урахуванням особистих даних ОСОБА_4 , обставин, що пом'якшують покарання, сторони погодилися та узгодили покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ствердив добровільність укладення угоди і просив її затвердити, погодився на призначення узгодженого покарання.
Прокурор та захисник обвинуваченого вважали наявними підстави для затвердження угоди.
Потерпіла не заперечує проти затвердження угоди судом.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Потерпіла надала прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між ОСОБА_4 та прокурором.
Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу винного, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку як обставини, що пом'якшують покарання.
Суд переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, свої права, зазначені в п.1 ч.4. ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України, та наслідки невиконання взятих на себе зобов'язань, що передбачені ст.476 КПК України.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5
Цивільний позов по справі не заявлено.
Процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз у даному кримінальному провадженні становлять 5300,96 грн., що підтверджується довідками Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, процесуальні витрати необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Запобіжні заходи ОСОБА_4 не обиралися.
Питання про долю речових доказів слід вирішити згідно з вимогами ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 469, 470, 472-474, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 8 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024060500000067 від 21.02.2024, укладену між прокурором Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 відраховувати з дня ухвалення вироку.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 5300,96 гривень процесуальних витрат на проведення судових експертиз.
Речові докази: господарський ручний візок на колесах («кравчучку»), дві паяльні лампи виробництва СРСР, дорожню сумку «ОRМІ», лампу для манікюру «ZН-818», дванадцять прозорих полімерних мішків розмірами 1,3x0,6 м, шість прозорих полімерних мішків розмірами 1,85x0,6 м, дві сапки, граблі зубчасті, лопату штикову, лопату совкову, вила - залишити власнику ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1