12 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/30125/23
Провадження № 22-ц/4820/1400/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 6 квітня 2021 року банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 75 000 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти в установлений строк. ОСОБА_1 не виконала обов'язків за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 31 жовтня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 94 780 грн 88 коп., яка складається з 74 877 грн 92 коп. тіла кредиту та 19 902 грн 96 коп. прострочених відсотків.
За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 94 780 грн 88 коп. заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 94 780 грн 88 коп. заборгованості за кредитним договором і 2 684 грн судового збору.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути вказану заборгованість. Вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_1 не може бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідачка надала власноручне підтвердження на вхід у систему Приват-24 та взяла повну відповідальність за подальше зняття коштів з її банківської картки.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 6 квітня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву про отримання від АТ КБ «Приватбанк» банківських послуг, яка не містить умов щодо розміру кредитного ліміту та порядку нарахування процентів. При цьому банк не повідомив ОСОБА_1 як споживача банківських послуг про умови кредитування та не направив їй вимогу про дострокове повернення всієї суми позики у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання. ОСОБА_1 обрала пакет послуг - картка «Універсальна», а тому максимально можливий розмір кредиту міг скласти 50 000 грн, натомість АТ КБ «Приватбанк» нарахувало їй борг за тілом кредиту у розмірі 74 877 грн 92 коп. Сторони не досягли у письмовій формі згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо права АТ КБ «Приватбанк» на проценти, водночас банк нарахував їй 19 902 грн 96 коп. процентів. Отже, розмір заявленої банком заборгованості за кредитним договором не відповідає дійсності. АТ КБ «Приватбанк» не довело належними та допустимими доказами факт існування між сторонами зобов'язання за кредитним договором і факт невиконання відповідачкою цього зобов'язання. Кредитні кошти були зняті з карткового рахунку ОСОБА_1 внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, а тому у відповідачки не виникло зобов'язання з повернення цих коштів. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ КБ «Приватбанк» не подало відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
6 квітня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 підписали заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, за змістом якої сторони уклали між собою договір про надання банківських послуг.
В рамках цього договору АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит на картковий рахунок у межах ліміту кредитування 75 000 грн під 42% річних, а та зобов'язалася повернути кредит мінімальними обов'язковими платежами (розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно; у разі прострочення з 31-го дня - 10% від заборгованості; у разі прострочення з 181-го дня - 100% від заборгованості).
З 1 квітня 2023 року ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 94 780 грн 88 коп., із яких 74 877 грн 92 коп. - неповернутий кредит і 19 902 грн 96 коп. - нараховані проценти.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в установлені договором строки.
Зібрані докази вказують на те, що між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, у рамках якого АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 6 квітня 2021 року (а.с. 18-31), яка містить умови щодо порядку надання та повернення кредиту, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін тощо.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 16) і довідки про видачу кредитних карток (а.с. 17) ОСОБА_1 був встановлений ліміт кредитування у розмірі 75 000 грн, а для обслуговування кредитного рахунку їй була видана кредитна картка «Універсальна».
Відтак, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Із виписки по рахунку (а.с. 7-15) слідує, що протягом 2021-2023 років ОСОБА_1 використовувала кредитний ліміт, отримувала та повертала кредитні кошти.
12 лютого 2023 року з карткового рахунку ОСОБА_1 знято 74 877 грн 92 коп. коштів, на які в період з 1 квітня до 31 жовтня 2023 року банк нарахував проценти у розмірі 19 902 грн 96 коп.
ОСОБА_1 не повертає отриманий кредит і не сплачує нараховані проценти.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути борг за кредитним договором.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості, який відповідає наданому банком розрахунку (а.с. 6). Цей розмір відповідачкою не спростований.
Доводи апеляційної скарги про недосягнення сторонами згоди щодо розміру кредитного ліміту та порядку нарахування процентів, неповідомлення банком відповідачці умов кредитування, недоведення факту існування між сторонами зобов'язання за кредитним договором і факту невиконання відповідачкою цього зобов'язання суперечать фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 прострочила виконання зобов'язання більше, ніж на 181 день, у зв'язку з чим за умовами кредитного договору вона зобов'язана повернути банку споживчий кредит в цілому. Посилання ОСОБА_1 на недотримання банком порядку дострокового повернення споживчого кредиту, передбаченого статтею 16 Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування», є безпідставним.
Твердження ОСОБА_1 про відсутність її зобов'язання з повернення кредитних коштів, які були зняті з її карткового рахунку внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, не заслуговують на увагу.
Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до пункту 1.1.5.14 Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, до яких приєдналася ОСОБА_1 (а.с. 112-148) клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів ідентифікації та аутентифікації.
Із довідки АТ КБ «Приватбанк» від 10 березня 2023 року (а.с. 67) слідує, що 12 лютого 2023 року за рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_1 був здійснений переказ коштів, при здійсненні якого були коректно введені номер картки, термін її дії та CVV2 код, після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон відповідачки.
Кредитні кошти з карткового рахунку ОСОБА_1 були зняті із застосуванням ідентифікації та авторизації клієнта, тобто з використанням інформації, яка була відома лише відповідачці. При цьому матеріали кримінального провадження та письмові звернення відповідачки до органів поліції (а.с. 65, 66, 68-72) не вказують на відсутність сприяння ОСОБА_1 у здійсненні невстановленими особами неправомірної транзакції. Відтак ОСОБА_1 не довела відсутність своєї вини у порушенні грошового зобов'язання.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що підстави для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов'язання за кредитним договором відсутні.
Суд першої інстанції правильно встановив усі обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про недотримання судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним ОСОБА_1 в апеляційній скарзі правовим висновкам касаційного суду щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Р.С. Гринчук
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Павловська А.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27