12 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/21595/24
Провадження № 11-сс/4820/332/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницький в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року якою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно неодруженого та не працюючого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 02 жовтня 2024 року включно, -
В провадженні СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024243000002513 від 05 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
05 серпня 2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та вручено копію повідомлення про підозру і пам'ятку з процесуальними правами та обов'язками підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та захисника, які прохали задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав судове рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу захисника такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 N 4 взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
В матеріалах судової справи містяться матеріали щодо обґрунтованості підозри саме у вчиненні вказаного злочину.
Крім того, колегія суддів бере до уваги і тлумачення поняття, «обґрунтованості підозри», надане Європейським судом з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р. Так, суд зазначив, що стосується ступеня «підозри», то суд перш за все хоче відмітити, що як вказано в його рішенні по справі Броуган та ін.., «стаття 5 п.1 «С» не передбачає, що слідчі органи повинні мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення або в момент - арешту, або в період тримання під вартою. Метою допиту під час затримання є подальше просування кримінального переслідування шляхом підтвердження, або усунення конкретної підозри, яка обґрунтовує арешт: факти, які викликали підозру ще не досягли того рівня, який є необхідним для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, яке відбувається на наступній стадії кримінального процесу.
Судом було встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні замаху на особливо тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, підозрюваний є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, родину, зокрема, дружину, з якою проживає у цивільному шлюбі та яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні, та похилого віку матір, яка є інвалідом 2 групи та з якою підозрюваний спільно не проживає, окрім того, зі слів ОСОБА_6 , внаслідок перенесених інсультів, він хворіє, разом з тим, неофіційно працює різноробочим, виконуючи й сільськогосподарські роботи у домогосподарствах осіб похилого віку. Однак, ці обставини, не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для підозри ОСОБА_6 у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин, спрямований проти життя особи, який, в свою чергу визначається високим ступенем небезпечності для суспільства.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 , хоча на сьогоднішній день є не судимою особою, однак, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, дозволяють дійти до висновку про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя правильно вважав обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі й запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, не забезпечить попередження вищезазначених ризиків і належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, незаконного впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень. Так, особисте зобов'язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_6 виконуватиме покладені на нього обов'язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би слідчий суддя міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, до слідчого судді не надходило. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, навіть з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю, не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_6 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів, та зможе безпосередньо, за допомогою телефонного зв'язку або через третіх осіб, впливати на потерпілу та свідків, анкетні дані яких на сьогоднішній день відомі ОСОБА_6 . У відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не може бути й також визначений розмір застави, адже ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства до потерпілої.
Також, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 , оскільки доказів неможливості тримання підозрюваного під вартою, стороною захисту не надано.
Враховуючи особу підозрюваного, обставини за яких вчинено злочин, в якому його підозрюють, наслідки, що настали, існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя правильно вважав, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, так як жоден більш м'який запобіжний захід, на вказаній стадії досудового розслідування, не здатний запобігти ризикам, встановленим в судовому засіданні та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин колегія суддів вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді не вбачається.
Керуючись ст.ст. 197, 199, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року, про застосування щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 02 жовтня 2024 року включно - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді