Справа № 438/957/22
Провадження № 1-кп/438/20/2024
іменем України
13 серпня 2024 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не одруженого, не працюючого, судимого в останнє 30.09.2019 р. Галицьким районним судом м. Львова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, мешкаючого в АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України-
Ухвалою суду від 17.06.2024 р. відносно ОСОБА_5 було продовжено застосування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.08.2024 р. з правом внесення застави.
У зв'язку із тим, що судове провадження не було завершено до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, то прокурором подано письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки, на думку прокурора, за наявності обґрунтованої підозри про вчинення ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, існують ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення нового кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з перебуванням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 у обговоренні даного питання участі не приймав, будучі видаленим з зали суду через неповагу до суду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Оскільки поняття «обґрунтована підозра» у національному законодавстві не визначене, то, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд має враховувати позицію Суду, відображену у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (§ 175) відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, § 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Як вбачається з обвинувального акту, формулювання обвинувачення містить інформацію, яка вказує на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дійсно при встановлених досудовим слідством обставинах могли вчинити інкриміноване їм кримінальне правопорушення, за вчинення яких передбачено суворе покарання, що додатково підтверджується дослідженими судом доказами. Та на даній стадії судового розгляду суд не має права оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою або невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.
Як встановлено ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Як встановлено судом, обвинувачений ніде не працює і не навчається, не має власної сім'ї, дітей, інших утриманців, тобто, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки у місті постійного проживання. Від цього суд вважає, що існує ризик втечі обвинуваченого, та як наслідок, ухилення від правосуддя.
Наявність у ОСОБА_5 судимості за вчинення кримінального правопорушення проти власності, дає суду підстави вважати, що не маючи постійного законного доходу, обвинувачений може вчинити нові злочинні дії.
До того ж, у суду немає даних про наявність у ОСОБА_5 будь-якого житла, де він би міг перебувати під домашнім арештом.
Також, немає осіб, які б могли поручитися за належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд не виключає можливості здійснення з боку обвинуваченого незаконного тиску на потерпілого та свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки прояви неповаги до потерпілого вже мали місце під час судового розгляду і щодо обвинувачених застосовувались заходи процесуального впливу.
Систематична неналежна поведінка ОСОБА_5 під час судового засідання дає суду додаткову підставу вважати, що обвинувачений, у разі звільнення з-під варти буде намагатися перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, щодо ОСОБА_5 судом призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, яка на даний час перебуває у стадії проведення. Це також є однією з вагомих підстав для тримання обвинуваченого під вартою.
Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 24.07.2003 р. по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які, незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід цілком відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, та застосування більш м'яких запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Тому законних підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.
До того ж, у суду немає об'єктивних даних, які б давали підстави вважати, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає йому перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятору.
Однак, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою, може бути внесена застава з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, приймаючи до уваги матеріальний стан підозрюваного, суд вважає за можливе визначити розмір застави у вигляді двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який цілком здатний забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. При цьому слідчий суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави, більшого, ніж прямо зазначено у законі.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ужгород Закарпатської області, громадянину України, до 11 жовтня 2024 року включно.
Особами, визначеними ч. 2 ст. 182 КПК України, у будь-який момент може бути внесена застава в розмірі 60 560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.) гривень, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а саме: - прибувати по першому виклику до суду на визначений час; - не відлучатися з населеного пункту, у якому мешкає, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну місця проживання і роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їхньої наявності); - утримуватись від спілкування у позапроцесуальний спосіб із потерпілим та свідками, як особисто, так і через інших осіб.
В разі невиконання зазначених зобов'язань внесені кошти звернути в дохід держави.
В разі внесення застави обвинувачений підлягає негайному звільненню з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_7