Справа № 336/7706/24
Пр. 2-о/336/359/2024
13.08.24
13 серпня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу №336/7706/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, подану в порядку окремого провадження,
за участі: заявниці ОСОБА_1 ,-
06.08.2024 заявниця звернулася до суду з зазначеною заявою, просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно заявниці, а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати мене якщо я за власним бажанням перебуваю у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися зі мною; 3) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс - повідомлення) зі мною, ОСОБА_1 або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначила, що з 15.12.2015 і по теперішній час перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Заявниця вказує, що, починаючи з 2016 року, заінтересована особа почав систематично проявляти відносно неї безпідставну агресію, цькувати, погрожувати, психологічно тиснути, виражатися на її адресу нецензурною лайкою, вживати алкогольні напої та вести аморальний спосіб життя, внаслідок чого між сторонами почали виникати численні сварки, що породжували як психологічне, так і фізичне домашнє насильство стосовно неї. Зауважує, що, починаючи з вказаного часу, сварки між подружжям були систематичними, проте, не всі випадки зафіксовані у встановленому чинним законодавством порядку.
Заявниця за змістом заяви наводить посилання на неодноразові, зафіксовані у встановленому законодавством порядку, випадки вчинення ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства (як психологічного, так і фізичного), в тому числі і невиконання термінового заборонного припису та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
Окремо зауважено, що ані наявність заяв про вчинення адміністративних правопорушень, що пов'язані з домашнім насильством, ані наявність численних протоколів про адміністративне правопорушення, передбачених як ч.1, так і ч.2 ст.173-2 КУпА, ані наявність постанов Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про притягнення заінтересованої особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, ані ймовірність настання відповідальності за вчинені правопорушення, не впливають належним чином на заінтересовану особу та не сприяють припиненню проявів домашнього насильства різних форм щодо заявниці.
Також заявниця зазначає, що заінтересована особа продовжує і далі систематично проявляти безпідставні прояви агресії щодо неї, а саме: ОСОБА_2 почав виганяти заявницю з їхнього фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; перешкоджає користуванню не тільки житловим приміщенням, а ще й речами заявниці, які знаходяться у цьому житловому приміщенні; заінтересована особа не надає коштів на утримання членів своєї сім'ї; не надає коштів на харчування, одяг, лікування, забезпечення базових побутових потреб; ховає грошові кошти від заявниці; в присутності інших людей виражався на адресу заявниці нецензурною лайкою; в присутності інших людей завдає фізичного болю заявниці, що не спричинило тілесних ушкоджень, що, зокрема, проявлялося у ляпасах, стусанах, штовханні; в присутності інших людей погрожував заявниці фізичною розправою та залякував.
На підставі наведеного, з підстав, встановлених ст. 75, 95, 100, 133, 293, 350-1, 350-4 ЦПК України, ст. 1, 21, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заявниця просить задовольнити заяву.
Ухвалою судді від 06.08.2024 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання в порядку окремого провадження, за участі заявниці та заінтересованої особи. 09.08.2024 судове засідання не відбулось у зв'язку із зайнятістю судді в іншому судовому провадженні й відкладено на 12.08.2024 на 15-00 годину.
У судовому засіданні заявниця вимоги заяви підтримала, надала пояснення на підтвердження викладених обставин, вважає, що заборони, які просить вжити стосовно заінтересованої особи, є обґрунтованими, факти вчинення домашнього насильства й завдання психологічної та фізичної шкоди по відношенню до неї з боку ОСОБА_2 доведеними. Вважає, що домашнє насильство має й форму економічного. Крім того, заінтересована особа не має правових підстав для проживання по АДРЕСА_2 , не є власником вказаного житла, інші правові підстави також відсутні. Саме заявниця досягла домовленості щодо місця проживання за вказаною адресою її родини, натомість, чоловік всіляко створює їй перешкоди.
Заінтересована особа ОСОБА_2 про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також за допомогою засобів смс-листування. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленим в належний спосіб. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.1 ст.350-5 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутність.
Заяв по суті справи після відкриття провадження від сторін не надходило.
Заслухавши пояснення заявниці, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з такого.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.12.2015. Разом з цим, судом встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за №336/7200/24. Станом на час розгляду справи про видачу обмежувального припису у справі про розірвання шлюбу суддею відкрито провадження про що постановлено ухвалу від 12.08.2024. Рішення по суті позовних вимог наразі не ухвалено.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП по відношенню, зокрема, до дружини. Зазначені обставини підтверджені копіями відповідних постанов по справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили та містяться у справі. Неодноразово стосовно ОСОБА_2 винесені й термінові заборонні приписи, що також підтверджено матеріалами справи.
При розгляді заяви, суд виходить з таких нормативних положень чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно зі ст.26 вказаного Закону, право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, крім інших, постраждала особа або її представник. Судом під час розгляду справи перевірено дотримання вказаної норми.
Базовим нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особою, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства.
Протидія домашньому насильству - це система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
П.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.26 Закону №2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч.1 ст.1 Закону N 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Обмежувальним приписом (ч.2 ст.26 Закону) визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19, пр. № 61-11564св19 зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Суд дійшов висновку про те, що наразі існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства чоловіком заявниці ОСОБА_2 , а також настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики дійсно є реальними.
За таких обставин, суд, враховуючи вище наведені норми законодавства, за результатами розгляду справи, вважає, що з метою запобігання продовження здійснення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно заявниці, зокрема, актуальність ризиків продовження та повторення протиправної поведінки, що порушує права заявниці, з метою захисту її прав від проявів домашнього насильства в сім'ї, встановив підстави для задоволення заяви у визначений заявницею спосіб строком на 6 місяців, що відраховуються з 13.08.2024 (дати ухвалення рішення суду).
Відповідно до ч.4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
За приписами ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 259, 263-265, 273, 294, 350-1-350-8, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, подану в порядку окремого провадження, - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання/перебування не відома, на строк шість місяців, що відраховується з 13.08.2024 (дати ухвалення рішення суду).
Визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та обов'язки у зв'язку із видачею обмежувального припису на строк його дії:
- заборонити наближатися більше ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс - повідомлення) зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , інша відома адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Рішення суду складено та оголошено 13.08.2024.
Суддя Л. А. Вайнраух