Єд. унік. № 243/6008/24
Провадження № 3/243/3279/2024
Іменем України
12 серпня 2024 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Дюміна Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, не працюючої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 218349 від 24.07.2024 зазначено, що «24.07.2024 о 12 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання обов'язків передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що донька знаходиться в патронатній сім'ї, мати постійно знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та телефонує донці та доводить до сліз та істерик, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП».
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неприбуття суду не повідомила, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а саме шляхом направлення їй смс-повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у протоколі. Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 була обізнана про те, що відносно неї співробітниками поліції був складений адміністративний протокол, та, що справа про адміністративне правопорушення буде розглядатися Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, що засвідчено її особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, проте, не вживала заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, в якому вона є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Окрім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.184 ч. 2 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 2 ст. 184 КУпАП визнається ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Слід звернути увагу на те, що найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП саме на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання, на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Згідно з приписами ст.150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 218349 від 24.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання обов'язків передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що донька знаходиться в патронатній сім'ї, мати постійно знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та телефонує донці та доводить до сліз та істерик, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП».
Однак, інкриміноване ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення діяння не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП, та викладені в ньому обставини вчинення адміністративного правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Слід зазначити, що положеннями КУпАП не передбачено право суду самостійно визначати суть вчиненого адміністративного правопорушення або вносити зміни до протоколів про адміністративні правопорушення, які складені уповноваженими особами.
Згідно ст. 7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Ураховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останньої у розумінні ст. 251 КУпАП.
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутній.
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки інкриміноване ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення діяння не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП та суду не надано безспірних доказів вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, суд вважає, що її вина належним чином не доведена, достатніх доказів її вини не зібрано, тому справу необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 184, ст. ст. 247, 2661, 283, 284 КУпАП, ст. 150 СК України, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Н.О. Дюміна