Справа № 216/7833/23
провадження №2/216/960/24
13 серпня 2024 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді: Бутенко М.В.,
за участю
секретаря судового засідання: Кравець А.С.
без участі сторін та без застосування технічного запису
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
До Центрально-Міського райсуду поступив позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: у жовтні 2023 року позивач. дізналася, що стосовно неї приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною 22.06.2020 року було відкрито виконавче провадження № 62395911 з виконання виконавчого напису № 9164 від 15.04.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_2 (прізвище позивача до укладення шлюбу) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 8537,44 грн.
Як зазначено у виконавчому написі, позивач є боржником за кредитним договором № 535943-А від 14.04.2019 року, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 240071779-15 від 29.08.2019 року, є ТОВ «ФІНФОРС».
Строк платежу за кредитним договором № 535943-А від 14.04.2019 року настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 29.08.2019 року по 11.03.2020 року.
У виконавчому написі зазначено, що сума заборгованості складає 8537,44 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3500,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3304,94 грн., строкова заборгованість за штрафами та пенями становить 1732,50 грн.
Позивач вважає даний виконавчий напис нотаріуса незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Просить суд постановити рішення, яким визнати виконавчий напис № 9164 від 15.04.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 8537,44 грн. таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати стягнути з відповідача по справі товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС».
Ухвалами суду від 29.11.2024 року відкрито провадження у справі та витребувані докази по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, без застосування технічного запису, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не надавала.
Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», в жодне призначене судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в установлений судом строк не подав до суду відзиву на позовну заяву, та не подав жодної іншої заяви, у зв'язку з чим суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Третя особа в судове засідання не з'явилися, своїми процесуальними правами, визначеними ст. 43 ЦПК України, не скористалися: заяв, пояснень, заперечень, суду не надали.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 дізналася, що стосовно неї приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною 22.06.2020 року було відкрито виконавче провадження № 62395911 з виконання виконавчого напису № 9164 від 15.04.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_2 (прізвище позивача до укладення шлюбу) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 8537,44 грн.
Як зазначено у виконавчому написі, позивач є боржником за кредитним договором № 535943-А від 14.04.2019 року, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 240071779-15 від 29.08.2019 року, є ТОВ «ФІНФОРС».
Строк платежу за кредитним договором № 535943-А від 14.04.2019 року настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 29.08.2019 року по 11.03.2020 року.
У виконавчому написі зазначено, що сума заборгованості складає 8537,44 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3500,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3304,94 грн., строкова заборгованість за штрафами та пенями становить 1732,50 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із ТОВ «ФІНФОРС» за домовленістю сторін.
Загальна сума, що підлягає стягненню - 8537,44 грн.
Як зазначається у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 519/77/18, нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У листі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 7305/9.5-23/вх.ПІ-С-103-23 від 15.02.2023 року зазначено, що наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2021 року № 1883 «Про припинення Міністерства нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Колейчика В.В.» на підставі поданої ОСОБА_4 заяви від 28.12.2021 року № 60406/6.3-21 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Колейчика В.В. по Броварському районному нотаріальному округу Київської області припинено з 28.12.2021 року.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Даний перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції, яка діяла на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису).
З цього приводу необхідно акцентувати увагу на те, що Київський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 22.02.2017 року по справі 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.08.2018 року відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року по справі № 826/20084/14.
У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 зазначено наступне:
«При прийнятті даної постанови суд бере до уваги також положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття.
Про це також зазначено в ухвалі Верховного Суду від 15.04.2020 р. по справі № 554/6777/17. Даною ухвалою колегією суддів справа № 554/6777/17 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання, зокрема, про те, яку редакцію Переліку необхідно застосовувати при вирішення спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в своїй ухвалі від 28.04.2020 року по справі № 554/6777/17 зазначила наступне: «щодо необхідності вирішення питання про те, яку редакцію Переліку документів, затвердженого КМ України, необхідно застосовувати при вирішенні спорів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, Велика Палата Верховного Суду вважає, що правильність застосування норм в часі не можна вважати виключною правовою проблемою, оскільки зазначене стосується саме якості судового рішення».
Отже, Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши правові протиріччя, тим самим підтвердила, що суди при вирішенні таких справ повинні чітко обґрунтовувати та аналізувати питання, яка редакція Переліку документів, затвердженого КМ України, підлягає застосуванню при вчиненні спірного виконавчого напису.
Згідно п. 16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно- правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року N 32/5, нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно-правових актів нечинними судом.
З огляду на це, вбачається, що на момент вчинення спірного виконавчого напису 15.04.2020 року - застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції, яка не передбачає такого розділу як «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17. Так, в ній зазначено: «Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» (п.80).
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 83).
Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів (п.94).
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (п.95)».
На підставі вищезазначеного, вбачається, що нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору № 535943-А від 14.04.2019 року, який не є нотаріально посвідченим кредитним договором, без належних для цього правових підстав та це є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
2. У відповідності до пп. 3.1 п. З глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (надалі за текстом - Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку (пп. 3.3 п. З глави 16 розділу II Порядку).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу (пп. 3.4 п. З глави 16 розділу II Порядку).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Даний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 320/7932/16-ц.
Також в цій постанові зазначено, що з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як зазначається в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 569/8884/17, захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений у пп. 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 357/12818/17.
Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.10.2021 року по справі № 554/6777/17: «Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у цозичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд, врахувавши висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені при попередньому касаційному перегляді справи, встановивши відсутність доказів направлення позичальником-ОСОБА_2 листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником-ОСОБА І такого листа, дійшов обґрунтованого висновку проте, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15 зазначила, що наведена норма Порядку вчинення нотаріальних дій спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом.
Таким чином, вбачається, що дослідженню підлягає не тільки факт направлення цієї вимоги-повідомлення, але також факт її отримання боржником.
Позивач не отримувала від відповідача будь-яких повідомлень. Первісний кредитор та новий кредитор також не надсилали ОСОБА_1 повідомлень про відступлення права вимоги (заміну кредитора) в порушення приписів ст. 517 ЦК України.
Більш того, позивачка ніколи не проживала за адресою, яка зазначена у виконавчому написі - АДРЕСА_1 . Невідомо з якого джерела інформації відповідач отримав цю адресу, оскільки в кредитному договорі № 535943-А від 14.04.2019 року адреса реєстрації та адреса проживання зазначається однакова: АДРЕСА_2 .
Нотаріус, маючи відповідні повноваження щодо витребування від стягувача документів, які мають відношення до вчинення виконавчого напису (пп. 2.2 п. 2 глави 16 розділу II Порядку), не перевірив належні докази надсилання та вручення ОСОБА_1 таких повідомлень.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не дослідив та не зазначив у виконавчому написі, коли закінчився строк кредитування та почалося прострочення боржника. Зазначена тільки загальна фраза без будь-якої конкретизації «Строк платежу за кредитним договором № 535943-А від 14.04.2019 року, настав. Боржником допущено прострочення платежів».
Момент прострочення також має важливе значення для визначення строку звернення до нотаріусу за вчиненням виконавчого напису, оскільки за пп. 3.4 п. З глави 16 Порядку строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу.
У відповідності до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач не укладала спірного кредитного договору та не отримувала ніяких кредитних коштів від ТОВ «СС ЛОУН». Відповідач не надає будь-яких доказів на підтвердження передання кредитних коштів.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Таким чином, нотаріус, розглядаючи подані документи для вчинення виконавчого напису, не звернув увагу на те, що заборгованість не є безспірною, а також вчинив виконавчий напис без належної перевірки та витребування від відповідача первинних документів, які підтверджують розмір заборгованості.
Враховуючи вищезазначене, виконавчий напис № 9164 від 15.04.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 8537,44 грн. таким, є таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позовні вимоги суд задовольняє в повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133,141, 206, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 9164 від 15.04.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 8537,44 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС» в дохід держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: М.В. БУТЕНКО