№ 207/3134/24
№ 1-кп/207/301/24
12 серпня 2024 року Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
представника малолітньої
потерпілої адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 12022041780000494 за звинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1 КК України,
27 травня 2024 року до Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обирався Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська і закінчується 24 серпня 2024 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просить міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому продовжити на 60 днів, так як не перестали існувати ризики, які були наявні при обранні запобіжного заходу.
Представни кпотерпілої клопотання прокурора підтримала.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо міри запобіжного заходу та в задоволенні клопотання прокурора просили суд відмовити. ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заявили клопотання про зміну йому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-яку іншу, не пов'язану з триманням під вартою.
Заслухавши прокурора, представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Будь-яких відомостей щодо неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 КК України, за що передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що є тяжкими злочином, ч. 1 ст. 301-1 КК України, за що передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від двох до шести років, що є тяжкими злочином, ч. 3 ст. 301-1 КК України, за що передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, що є особливо тяжкими злочином, ч. 4 ст. 301-1 КК України, за що передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років, що є особливо тяжкими злочином, а отже може переховуватися від суду та в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання з метою ухилення від судового розгляду справи та уникнення можливого покарання.
Окрім цього суд враховує ризик можливого впливу з боку обвинуваченого на потерпілу, яка є малолітньою особою та свідків, вірогідності його переховування від суду, скоєння ним нових злочинів чи правопорушень, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено.
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо ОСОБА_5 обвинувачень, можливо виправдано вважати, що такий ризик існує.
Також, Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, суд за своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість покладення на обвинуваченого обов'язків без застосування запобіжного заходу пов'язана з тим, що вказаний спосіб застосування заходу забезпечення не може бути застосований до особи, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного із вчиненням розпусних дій щодо малолітньої особи та розповсюдженням дитячої порнографії.
За таких обставин покладення обов'язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальні правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи ризик можливого впливу з боку обвинуваченого на потерпілу та свідків, вірогідності його переховування від суду, з урахуванням скоєння ним нових злочинів чи правопорушень, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.
У відповідності до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України не визначити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд -
Продовжити термін застосування запобіжного заходу обвинувачуваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в силу ст. 89 КК України не судимому, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично утримується в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» за адресою: АДРЕСА_2 , - у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 10 жовтня 2024 року включно.
В задоволенні клопотання ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-яку іншу, не пов'язану з позбавленням волі, - відмовити.
У відповідності до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України не визначити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1