Справа № 167/572/24
Номер провадження 2/167/256/24
07 серпня 2024 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Требика В.Б.,
з участю:
секретаря судового засідання Стасюк Ю.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
У суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на
АДРЕСА_1 (далі - будинок АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла свекруха позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яку прийняла ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом та частково оформила її, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 позивачу відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів. Оскільки у ОСОБА_1 відсутні ці документи, то вона позбавлена можливості оформити спадкові права на будинок АДРЕСА_1 , що й зумовило подання позову до суду.
Ухвалою суду від 14 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, а також витребувано копію спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_3 .
Згідно з ухвалою суду від 3 липня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позов. З пояснень позивача ОСОБА_1 слідує, що у 1987 році вона вийшла заміж за ОСОБА_4 і стала проживати у будинку АДРЕСА_1 разом з чоловіком та його матір'ю ОСОБА_3 . Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 помер задовго до цього у 1972 році. Пізніше у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 народилися двоє синів. У 2013 році ОСОБА_4 помер. Після його смерті позивач з дітьми залишилися проживати разом із ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 . Позивач здійснювала догляд за ОСОБА_3 до дня її смерті, тому спадкодавець заповіла ОСОБА_1 усе своє майно.
Представник відповідача Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. До суду від міського голови надійшла заява про розгляд справи у відсутності їхнього представника, проти заявлених вимог не заперечують.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_1 є невісткою ОСОБА_3 .
Судом з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 встановлено, що
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як убачається з копії заповіту від 8 листопада 2013 року, посвідченого секретарем Сокільської сільської ради Рожищенського району Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за № 35, ОСОБА_3 заповіла все своє майно невістці ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Нормою ст. 1217 ЦК визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положеннями ст. 1223 ЦК передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За змістом частин 1, 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з копією довідки Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 11 червня 2024 року № 587 спадкодавець ОСОБА_3 до дня смерті проживала разом з невісткою ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії витягу з Реєстру територіальної громади від 12 червня
2024 року № 2024/006886918 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 24 грудня 1997 року значиться в будинку АДРЕСА_1 .
Із копії спадкової справи № 106/2020, заведеної до майна померлої ОСОБА_3 , вбачається, що 14 липня 2020 року приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С.П. видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом (зареєстровані в реєстрі за № 646, 647, 648, 649, 650) на земельні ділянки: площею 0,1350 га (кадастровий номер: 0724586200:01:002:0107), площею 0,1654 га (кадастровий номер: 0724586200:01:002:0106), площею 0,1977 га (кадастровий номер: 0724586200:01:002:0625), площею 0,5742 га (кадастровий номер: 0724586200:02:003:0094), площею 1,8366 га (кадастровий номер: 0724586200:01:002:0133).
Отже, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 шляхом постійного спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та частково оформила свої спадкові права. Матеріали вказаної спадкової справи не містять відомостей про спадкоємців ОСОБА_3 , які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Постановою приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С.П. від 29 травня 2024 року № 159/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Положеннями частин 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого
2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом.
Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Копією витягу з погосподарської книги Сокільської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 4, виданого виконавчим комітетом Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 11 червня 2024 року № 588, підтверджено, що по особовому рахунку № НОМЕР_4 будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1
(1949 року забудови, загальна площа - 86 м2, житлова площа - 46 м2) належить
ОСОБА_3 .
За таких обставин, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Згідно з копією технічного паспорта, виготовленого 22 жовтня 2020 року житлова площа приміщень будинку № 21 (1949 року побудови) складає 46,2 м2, загальна площа - 86,3 м2.
Отже, враховуючи що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 за заповітом, але у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину - будинок АДРЕСА_1 , то суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати слід залишити за позивачем, оскільки про це заявлено у позові.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265ЦПК суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення: 13 серпня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).
Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, ідентифікаційний код юридичної особи 04333268).
Суддя: В.Б. Требик