Справа №523/6827/22
Провадження №1-кп/523/598/24
08.08.2024 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162490000457 від 05.06.2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України,
На розгляді Суворовського районного суду м.Одеси перебувають означені матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України.
Прокурором в порядку ст.331 КК України в судовому засіданні подано письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підсудного ОСОБА_5 , в обґрунтування якого сторона обвинувачення посилається на те, що судовий розгляд ще не завершений, строк тримання підсудного під вартою спливає, а ризики, передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків), не відпали.
Заслухавши в судовому засіданні прокурора ОСОБА_3 на підтримку клопотання, вислухавши заперечення захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 цього ж Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
За обвинувальним актом, ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину та кримінального проступку, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану; нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, відповідно, за сукупністю яких визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
Як слідує з обвинувального акту та встановлено під час судового провадження, незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_5 зі слів - має малолітню дитину 2016 року народження, є військовозобов'язаним, забезпечений місцем реєстрації і проживання в м.Одесі, але останній офіційно непрацевлаштований і неодружений, суспільно-корисною працею на час затримання не займався, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і кримінального проступку, є неодноразово засудженим за кримінально-протиправні діяння корисливої спрямованості (ч.1 ст.185, ч.4 ст.186 КК України), що мали місце впродовж 2022 року, в умовах воєнного стану та збройної агресії рф проти України.
Наведені обставини у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини підсудного ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком до десяти років, свідчать про недостатню міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його реєстрації і проживання та частково підтверджують актуальність передбачених ст.177 КПК України ризиків, а також об'єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення підсудного від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання підсудним процесуальних обов'язків та запобігти означеним ризикам.
Оцінюючи ж доводи захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_5 щодо обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з електронним засобом контролю, суд вважає їх необ'єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною захисту запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованими вказаному підсудному кримінальними правопорушеннями, тяжкістю висунутого йому обвинувачення та його наслідками, а ураховуючи запровадження воєнного стану та збройну агресію рф проти України, працівники органу внутрішніх справ задіяні у вжитті заходів з протидії агресії та суттєво обмежені у виконанні своїх повноважень з перевірки житла, під арештом в якому має перебувати особа, та з перевірки питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, тощо.
У свою чергу слід зауважити на тому, що за ухвалою суду від 25.07.2022 року, обвинуваченому ОСОБА_5 визначено альтернативний триманню під вартою більш м'який запобіжний захід - заставу, у зв'язку з чим та зважаючи на особисті дані останнього, суд вважає, що у даному випадку суспільний інтерес, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом права зазначеного підсудного на його свободу, але одночасно нівелює доводи прокурора щодо неможливості застосування до цієї особи запобіжного заходу у вигляді застави.
Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованих підсудному ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, зважаючи на характеризуючі його особу дані, суд доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м'яких запобіжних заходів до означеного підсудного не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Втім, виходячи з того, що за ухвалою від 25.07.2022 року, при застосуванні до підсудного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якості альтернативного запобіжного заходу, судом визначено розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено ч.5 ст.182 КПК України, а тому, в разі внесення підсудним або заставодавцем визначеного у вказаній ухвалі розміру застави, внаслідок чого підсудний має бути звільненим з-під варти, на останнього мають бути покладені відповідні обов'язки за ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.22, 26, 171, 177-178, 182-183, 194, 331, 369-372, Главою 18 КПК України, суд
Клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України, - задовольнити.
Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 06.10.2024 року включно.
У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду від 25.07.2022 року (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок гривень), покласти на підсудного ОСОБА_5 наступні обов'язки: повідомити суд про своє місце проживання та прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі м.Одеси без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою у цьому кримінальному провадженні.
Додатково роз'яснити підсудному ОСОБА_5 , що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання підсудним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, а застава може бути внесена як самим підсудним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого підсудний звільняється з-під варти.
В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, також роз'яснити підсудному ОСОБА_5 , що у випадку звільнення з-під варти під заставу та якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підсудного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.
Строк дії ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виконання покладених обов'язків у разі внесення застави, закінчується 06.10.2024 року.
Копії ухвали направити для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати для відома іншим заінтересованим особам.
На підставі ч.2 ст.392 КПК України, ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Суддя ОСОБА_1