Справа № 128/1611/21
Провадження № 22-ц/801/1369/2024
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач:Ковальчук О. В.
13 серпня 2024 рокуСправа № 128/1611/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Шемети Т. М., Береговго О. Ю.,
за участі секретаря Луцишина О. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними дії державного реєстратора та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 02 лютого 2024 року у м. Вінниці суддею цього суду ОСОБА_3 , зі складанням його повного тексту 05 квітня 2024 року,
У червні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який обґрунтував тим, що 14 червня 2013 року на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу він придбав дві земельні ділянки: площею 0,0352 га, кадастровий номер - 0520681000:01:005:0365; площею 0,0352 га, кадастровий номер 0520681000:01:005:0366, цільове призначення - для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Вінницько-Хутірська сільська рада (за межами населеного пункту). Протягом багатьох років, починаючи з 2016 року, на цих земельних ділянках ним здійснювалося будівництво будинку садибного типу. На час звернення до суду будівництво не завершено, будинок не вводився в експлуатацію. В липні 2020 року він отримав з Вінницького міського суду Вінницької області копію ухвали про відкриття провадження у цивільній справі №127/11729/20 за позовом його колишньої дружини ОСОБА_4 до нього про поділ спільного майна подружжя. Серед решти документів до позову було додано копію технічного паспорту, виготовленого станом на 10.05.2019 Приватним підприємством «Київ Буд Консанлтинг»; копію звіту - 0456 про оцінку нерухомого майна, виготовленого 18.05.2020, а саме: садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 92,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. З вказаних документів йому стало відомо про те, що державним реєстратором Луценко Є.В. 02 липня 2019 року внесений запис - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер:47614434 від 04 липня 2019 року, на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею (92 кв.м. Опис: Дачний будинок літ. «А», мансарда літ. «м/А», гараж літ. «а», погріб літ. «п/а», тераса, ганок, огорожа №1, за адресою : АДРЕСА_1 .
Оскільки він як власник не звертався до державного реєстратора; не оформляв жодного документу, який нібито став підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру; не змінював цільового призначення земельних ділянок , а описові дані внесених відомостей не відповідають фактичному розміру і стану будинку, тому вважає спірну реєстрацію незаконною. Окрім того зазначив, що в день, коли нібито реєстратор прийняв від нього заяву, він взагалі знаходився у м. Києві.
Пославшись на викладене позивач просив суд визнати протиправними названі дії державного реєстратора та скасувати його рішення про державну реєстрацію права власності на вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами.
02 лютого 2024 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що суд першої інстанції позбавив його права на судовий захист, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Фактично апеляційна скарга не містить посилань на те у чому конкретно полягає невірність зроблених судом першої інстанції висновків, а зводиться лише до наведення тих же доводів, які зазначені у позові.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 зазначила, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач з 30.11.2011 перебував із третьою особою в даній справі ОСОБА_5 в реєстрованому шлюбі (Т.1 а.с.6-7)
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2607, виданого 22.09.2021 судом встановлено, що ОСОБА_4 уклала шлюб з гр. ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 » ( Т.1 а.с.129)
14.06.2013 позивач, придбав дві земельні ділянки: площею 0,0352 га, кадастровий номер - 0520681000:01:005:0365 та площею 0,0352 га, кадастровий номер 0520681000:01:005:0366, цільове призначення - для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Вінницько-Хутірська сільська рада (за межами населеного пункту), в межах згідно з планом, про що свідчать копії договорів купівлі-продажу від 14.06.2013, посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А. та зареєстровані в реєстрі за №390 та №392 (Т.1 а.с.8-9,11-12).
З копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2013 видно, що власником вищевказаних земельних ділянок вказаний ОСОБА_1 (Т.1 а.с.12,13).
Згідно копії витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1530 від 13.06.2019, дачному будинку на бувших землях Вінницько-Хутірської сільської ради гр. ОСОБА_1 , розташованому на земельних ділянках площею 0,0352 га, кадастровий номер - 0520681000:01:005:0365 та площею 0,0352 га, кадастровий номер 0520681000:01:005:0366, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.170).
Також з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, судом установлено, що ОСОБА_1 є власником садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 92 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; підстави виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер: 19-0059-ТП, виданий 10.05.2019, видавник: ПП "КИЇВ БУД КОНСАЛТИНГ"; Витяг з рішення про присвоєння адреси, серія та номер: 1530, виданий 13.06.2019, видавник: Вінницька міська рада; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ВН 141191360293, виданий 16.05.2019, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Документ отримано з ЄРД (Т.1 а.с.14).
З копії технічного паспорта на садовий (дачний) будинок з господарськими будівлями та спорудами №б/н по АДРЕСА_1 , виготовленого 10.05.2019 ПП "Київ буд консалтинг" на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що вказаний будинок складається з дачного будинку літ. «А», мансарди літ. «м/А», гаражу літ. «а», погребу літ. «п/а», тераси, ганку та огорожі №1 (Т.1 а.с.16-21).
Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта будівництва якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 16.05.2019 №ВН141191360293, дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 92,0 кв.м., введено в експлуатацію, що підтверджується копією вказаної декларації (Т.1 а.с.71-72).
02.07.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень садового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.33-34) та рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Стрижавської селищної ради Луценка Є.В. №47614434 від 04.07.2019 проведено державну реєстрацію права власності на вищевказаний садовий будинок (Т.1 а.с.35).
Не погоджуючись із діями державного реєстратора ОСОБА_8 щодо державної реєстрації права власності на садовий (дачний) будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 92 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації права власності (справа №120/4380/20-а. Однак ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 задоволено клопотання представника третьої особи - ОСОБА_4 та закрито провадження в адміністративній справі № 120/4380/20-а, оскільки даний спір має приватноправовий характер, оскільки існує невирішений спір про право, і дані правовідносини не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна (Т.1 а.с.38-40).
З копії письмових пояснень держаного реєстратора Луценка Є.В., адресованих Вінницькому окружному суду та адвокату Глівінській С.Й., убачається, що він особисто здійснював дану реєстрацію як державний реєстратор Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, відповідно ним було встановлено особу заявника - ОСОБА_1 згідно його паспорту громадянина України та внесені його паспортні дані до Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. ОСОБА_1 також були надані оригінали документів для реєстрації права власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: декларація про готовність об'єкта до експлуатації №ВН141191360293 від 16.05.2019 року, технічний паспорт від 10.05.2019 року, витяг з рішення про присвоєння адреси №1530 від 13.06.2019, в свою чергу державний реєстратор їх перевірив на відповідність вимогам чинного законодавства, встановив їх належність та прийняв до проведення реєстраційних дій. Вказані пояснення посвідчені 27.04.2021 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б. та зареєстровано в реєстрі за №2926, що підтверджується копією вказаних пояснень (Т.1 а.с.77).
Крім цього, 16.07.2020 між КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» та ОСОБА_1 було укладено договір №6854, предметом якого є проведення первинної технічної інвентаризації приватного дачного будинковолодіння, з виготовленням технічного паспорту, який розташований за адресою АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.25).
Так, згідно копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовленого 17.07.2020 КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 , загальна площа вказаного будинку становить 216,9 кв.м., та який складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок літ. «А», прибудова літ. «а», «м/А» - мансарда, «м/а»-мансарда», «а1» - тераса/ганок, о/я - оглядова яма, «п/а» - погріб, огорожа №1, №2 - хвіртка, №3 - ворота, №4 - вигрібна яма, №5 - колодязь (Т.1 а.с.26-30).
Згідно положень ст.60 СК України (в редакції закону ( 09.06.2013) на час укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок (14.062013), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В судовому засіданні позивач не заперечував, що вищевказані земельні ділянки купувалися ним в період шлюбу із ОСОБА_2 , як не заперечував і того, що дачний будинок на вказаних земельних ділянках будувався також в період шлюбу із третьою особою по даній справі, отже це нерухоме майно є об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Однак, коли він отримав в липні 2020 року з Вінницького міського суду Вінницької області копію ухвали про відкриття провадження у цивільній справі №127/11729/20 за позовом його колишньої дружини ОСОБА_9 до нього про поділ спільного майна подружжя та пакет документів до позову, він не погодився із тим, що саме ним була проведена державна реєстрація спірного будинку, крім того, він не згодний із оцінкою будинку та його квадратурою, що спонукало його звернутися до суду 09.06.2021 із даним позовом, однак вже до Вінницького районного суду Вінницької області за місцем знаходження відповідача.
В пунктах 8.13, 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року (справа N 910/15792/20 (провадження N 12-31гс22)) зазначено про те, що «згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. За загальним правилом один спір треба вирішувати у межах одного судового процесу в одній судовій юрисдикції. Інакше кажучи, не допускається вирішення одного спору у декількох судових справах, зокрема у різних судових юрисдикціях (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі N 462/5368/16-ц (п. 44), від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (п. 63), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (п. 6.13), від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (п. 82), від 02 лютого 2021 року у справі N 925/642/19 (п. 50), від 06 квітня 2021 року у справі N 910/10011/19 (п. 94), від 20 жовтня 2021 року у справі N 9901/554/19 (п. 19), від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20 (п. 24), від 21 вересня 2022 року у справі N 908/976/19 (п. 5.6)). Звернення позивача до неналежного відповідача у цій справі також зумовило ініціювання позивачем ще декількох позовних проваджень в судах господарської та адміністративної юрисдикції з метою захисту своїх прав. Зокрема, за даними ЄДР судових рішень вбачається наявність на даний час судових проваджень у справах N 640/18667/20, N 754/16033/18, N 910/10287/21, які зупинені».
В даній цивільній справі судом встановлено та учасниками справи підтверджено, що в липні 2020 року ОСОБА_5 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в даній справі) звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області (справа № 127/11729/20) із позовом до ОСОБА_1 (позивача в даній справі) про поділ спільного майна подружжя (об'єктів нерухомого майна: дачного будинку та двох земельних ділянках площею 0,0352 га, кадастровий номер - 0520681000:01:005:0365 та площею 0,0352 га, кадастровий номер 0520681000:01:005:0366 за адресу: АДРЕСА_1 на яких розташований вищевказаний будинок). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2021 провадження в цивільній справі № 127/11729/20 - зупинено до набрання законної сили рішення в даній цивільній справі № 128/1611/21 ( Т 1 а.с.103)
В пунктах 33-45 своєї постанови від 12 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду в справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512 цс 18) вказала:
«33. Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (частина перша статті 370 ЦК України);
34. Спірні правовідносини виникли у позивача з третьою особою щодо визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок і земельну ділянку та їх поділ. Позивач вказала, що у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває справа N 2-4983/11 за зверненням позивача до третьої особи, зокрема, про поділ у натурі житлового будинку та земельної ділянки як спільної сумісної власності подружжя. Для того, щоби уможливити поділ цих об'єктів нерухомого майна у справі N 2-4983/11, позивач звернулася до суду з позовом у справі N 570/3439/16-ц;
35. Третя особа у заяві від 1 листопада 2017 року у справі N 570/3439/16-ц зазначила, що позивач оспорює її право власності у справі N 2-4983/11, провадження в якій Рівненський районний суд Рівненської області 1 грудня 2017 року зупинив до вирішення справи N 569/19218/13-ц;
36. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі N 570/3439/16-ц стосовно внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об'єкти.
37. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
38. Отже, помилковими є висновки судів першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позов до державного реєстратора про відновлення шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності третьої особи на житловий будинок і земельну ділянку.
39. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
40. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
41. Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
42. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у вказаній редакції).
43. Велика Палата Верховного Суду вважає, що за наявності у позивача та третьої особи іншого спору про поділ спільної сумісної власності неефективним є обраний позивачем спосіб відновлення права шляхом внесення до відповідного державного реєстру записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою, а доводи позивача щодо необхідності саме такого відновлення її права - необґрунтованими.
44. Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не призводить до відновлення її прав, а можливість звернення позивачем до суду для відновлення права власності третьої особи на нерухоме майно, на яке позивач претендує в іншій судовій справі, процесуальний закон не передбачає;
45. Оскільки право власності на житловий будинок і земельну ділянку вже було зареєстрованим раніше, то питання про те, чи були ці об'єкти нерухомого майна зареєстрованими за третьою особою саме під час її перебування з позивачем у шлюбі, а також про те, чи поширюється на вказані об'єкти режим спільної сумісної власності подружжя, можуть бути вирішені у спорі позивача з третьою особою про поділ спільної сумісної власності подружжя».
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду із позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними дії державного реєстратора та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , обрав неефективний спосіб свого захисту.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції позбавив його права на судовий захист відхиляються апеляційним судом, оскільки апеляційна скарга фактично не містить посилань на те у чому конкретно полягає невірність зроблених судом першої інстанції висновків, а зводиться лише до наведення тих же доводів, які зазначені у позові, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку. Крім того ні позовна заява, ні апеляційна скарга ОСОБА_1 не містять посилань на те, які конкретно його права порушено відповідачем, за захистом яких він звернувся з позовом до суду. Не встановлено таких порушень й судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного заочного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року - без змін.
Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. М. Шемета
О. Ю. Береговий