Справа № 138/1836/24
Провадження № 33/801/685/2024
Категорія: 432
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.
Доповідач: Ковальчук О. В.
13 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О. В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шекі Республіки Азербайджан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
21 червня 2024 року постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Стягнуто з нього в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн. Вилучене у нього свідоцтво на повернення громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року (Embassy of the Republic of Azerbaijan in Ukraine) повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання згідно вимог п. 16 Правил перетинання Державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.
Не погодившись з цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги він зазначив, що обвинувачується у тому, що є особою із подвійним громадянством, однак законодавством України не передбачено відповідальності за подвійне громадянство. Свідоцтво на повернення громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року не було підробленим та не містило не достовірних даних. Додані до протоколу про адміністративне правопорушення документи не мають доказового значення для розгляду цієї справи, адже складені працівниками прикордонної служби держави, яка його обвинувачує у тому, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду з тих підстав, що суд розглянув дану справу без участі ОСОБА_1 , а копію оскаржуваної постанови йому не було надіслано. Лише після його листа з проханням надіслати копію постанови суду від 21 червня 2024 року, таку копію постанови ОСОБА_1 було надіслано.
За правилом ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Твердження скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій щодо забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1ст. 129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги йому слід поновити.
В судовому засіданні, проведеному у режимі відеконференції, ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін з огляду на таке.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 15 червня 2024 року о 01 год. 10 хв. в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Могилів-Подільський» на напрямку «виїзд з України» намагався перетнути незаконно державний кордон з території України на територію Республіки Молдови без відповідних документів, а саме на паспортний контроль для перетину кордону він надав свідоцтво на повернення громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року (Embassy of the Republic of Azerbaijan in Ukrainе), чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та ст. ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та п. п. 1, 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Це підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 253228 від 15 червня 2024 року (а. с. 3), у якому ОСОБА_1 надав пояснення, а саме вказав, що під час перетину державного кордону на паспортний контроль надав вище вказане свідоцтво, тому що не знав, що не можна використовувати документ іншої країни до того ж під час воєнного стану в Україні, у нього немає підстав для виїзду з України. Також він вказав, що вину визнає, претензій до прикордонників не має.
Рапортом начальника 4 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 , у якому зазначено, що 01 год. 01 хв. від прикордонного наряду «ПД» лейтенанта ОСОБА_3 надійшла доповідь, що на напрямку «виїзд з України» виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який надав на паспортний контроль для перетину кордону свідоцтво на повернення громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року, тобто здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України у Республіку Молдову без відповідних документів. В подальшому було здійснено перевірку у базах даних Державної міграційної служби України та було встановлено, що у особовій картці громадянина ОСОБА_1 зазначено дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 06 липня 2017 року Дніпровським відділом ЦМУ ДМС України у м. Києві, пред'явивши який, він мав би право перетинати кордон. Тобто даний громадянин порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та ст. ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та п. п. 1, 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 (а. с. 4).
Рапортом старшого інспектора прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_3 , у якому вона доповіла, що 15 червня 2024 року о 01 год. 10 хв. ОСОБА_1 надав на паспортний контроль для перетину кордону свідоцтво на повернення громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року. Після проведення ідентифікації особи та бесіди з ним було встановлено, що він являється громадянином України, який здійснив спробу перетину державного кордону України в Республіку Молдову без відповідних документів (а. с. 5).
Поясненнями інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майстра-сержанта ОСОБА_4 , у яких вказано, що це інспектор був свідком того, що ОСОБА_1 надав на паспортний контроль для перетину кордону свідоцтво на повернення громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року, тобто здійснив спробу перетину державного кордону України в Республіку Молдову без відповідних документів (а. с. 6)
На а. с. 9 зображено паспорт громадянина України НОМЕР_2 для виїзду за кордон, виданий 06 липня 2017 року на ім'я ОСОБА_1 , який є дійсним до 06 липня 2027 року.
За інформацією із базах даних Державної міграційної служби України ОСОБА_1 станом на день перетину державного кордону мав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 06 липня 2017 року Дніпровським відділом ЦМУ ДМС України у м. Києві, який дійсний до 06 липня 2027 року (а. с. 10).
15 червня 2024 року уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийнято рішення відносно ОСОБА_1 про відмову у перетинанні державного кордону України з причини, що вище вказаний громадянин України не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану згідно п. 2-1-2-19 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 (а. с. 12).
Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що порушенням державного кордону України є перетинання його з порушенням встановленого порядку.
Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
Законодавство України про громадянство ґрунтується на декількох принципах, одним із яких є принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (п. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство»).
За вимогами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
В пунктах 1 та 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 зазначено, що ці Правила визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону, яке здійснюється ними в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Таким чином, з огляду на вимоги вказаного законодавства перетин державного кордону громадянином України за паспортом іноземної держави не допускається і кваліфікується як незаконне перетинання державного кордону без відповідних документів
Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, що підтверджується сукупністю зібраних й перевірених доказів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що є особою із подвійним громадянством, однак законодавством України не передбачено відповідальності за подвійне громадянство, не беруться судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 не обвинувачується у тому, що є особою із подвійним громадянством, а йому ставиться у вину те, що під час перетину державного кордону він не пред'явив документів, що дають право громадянину України на виїзд з України, передбачених Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». З урахуванням одного із аспектів принципу єдиного громадянства про те, що якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України, ОСОБА_1 , маючи дійсний паспорт громадянина України для перетину держаного кордону, тобто будучи громадянином України, був зобов'язаний пред'явити саме його, однак цього не зробив.
Посилання скаржника на те, що свідоцтво на повернення громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року не було підробленим та не мітило не достовірних даних, відхиляються апеляційним судом, зважаючи на наступне. Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає три склади правопорушень: 1) перетин кордону без відповідних документів; 2) перетин кордону з використанням підробленого документа чи таких документів, що містять недостовірні відомості про особу; 3) перетин кордону без дозволу відповідних органів влади. За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 253228 від 15 червня 2024 року ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, об'єктивна сторона якого полягає у тому, що він, будучи громадянином України, здійснив перетин кордону без відповідного документу, тобто без пред'явлення дійсного паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Відтак твердження скаржника про справжність та достовірність указаного вище свідоцтва не має правового значення для цієї справи, адже даний документ не є таким документом, що дає право громадянину України на виїзд за кордон у розумінні приписів Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Доводи скарги про те, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення документи не мають доказового значення для розгляду цієї справи, адже складені працівниками прикордонної служби держави, яка його обвинувачує у тому, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
Як зазначалось вище, 15 червня 2024 року уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийнято рішення відносно ОСОБА_1 про відмову у перетинанні державного кордону України з причини, що вище вказаний громадянин України не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану згідно п. 2-1-2-19 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57. В цьому рішенні зазначено, що воно набирає чинності невідкладно, однак може бути оскаржене протягом одного місяця до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду. Це рішення містить підпис особи, яка його склала, а також ОСОБА_1 . Натомість доказів оскарження останнім рішення про відмову у перетинанні державного кордону України матеріали справи не містять, що свідчить, на думку апеляційного суду, про те, що наведені вище твердження скаржника є нічим іншим як спробою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП дотримано, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2024 року задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження цієї постанови суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук