Справа № 128/2573/22
Провадження №11-кп/801/996/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 29.07.2024 про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №12022020000000450 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України,
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.07.2024 продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на шістдесят днів до 27.09.2024.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 порушується питання про зміну вказаної ухвали та застосуванні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що жоден із наведених у клопотанні ризиків не знайшов свого підтвердження. Також вважає, що до ОСОБА_6 цілком можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з огляду на те, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, у тому числі матері пенсіонерки, яка є особою з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням, стан якої суттєво погіршується.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого та його захисника на підтримку своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення.
Так, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , та продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та виправдовують обраний запобіжний захід.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому з урахуванням наведеного реальними залишаються ризики, зазначені в оскаржуваній ухвалі.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Будь-яких відомостей про те, що матір ОСОБА_6 перебуває на його утриманні, немає.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 29.07.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4