Справа № 125/2320/23
Провадження № 22-ц/801/1630/2024
Категорія: 56
Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.
Доповідач:Сопрун В. В.
13 серпня 2024 рокуСправа № 125/2320/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №125/2320/23 запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року, яке ухвалила суддя Питель О.В. у Барському районному суді Вінницької області, повний текст складено 07 червня 2024 року,
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів, мотивуючи позовні вимоги тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), за яким відкрито поточний рахунок у гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», надано платіжну картку типу MasterCard Debit World PayPass та ПІН-конверт до неї.
09 вересня 2023 року о 17:08 год за вказаним рахунком ОСОБА_1 було проведено транзакцію через UKR KYIV MOBILE BANKING, безпідставно та без його відома списано 22400 грн. Виявивши зникнення коштів, позивач 09 вересня 2023 року звернувся у поліцію, після чого 10 вересня 2023 року було відкрито кримінальне провадження № 12023020030000558 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
11 вересня 2023 року позивач звернувся до банку із заявою про повернення списаних коштів у розмірі 22400 грн.
11 жовтня 2023 року від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь на заяву позивача, у якій банк зазначає, що операції з використанням інтернет ресурсу «Ощад24/7» проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів (ПІН-коди для одноразової операції у мережі інтернет), які відомі тільки клієнту та були направлені на номер мобільного телефону. Ураховуючи викладене, банк вважає, що реквізити платіжної картки, CVC2 пароль та паролі (ПІН-коди для одноразової операції у мережі інтернет) стали відомі третій особі. Банк повідомив про відсутність підстав для повернення списаних коштів та рекомендував звернутися до правоохоронних органів.
Позивач вважає, що банк не виконав свій обов'язок щодо збереження грошових коштів на рахунку, чим порушив умови договору та вимоги законодавства, тому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму безпідставно списаних коштів у загальному розмірі 24057,60 грн, з яких: 22400 грн - безпідставно списані кошти, 1657,60 грн - пеня, та витрати судові витрати.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно списаних коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 22400 грн, а також судові витрати в сумі 6073,60 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що не встановлено, що позивач ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за таку операцію. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач невідкладно повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
Крім того, суд вказав, що відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім'я позивача, не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, таким, що ухвалене за невідповідності висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. АТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів втручання сторонніх осіб в роботу операційної системи банку, а тому отримання грошових коштів за вказаною операцією сторонніми особами можливе лише у разі розголошення позивачем даних платіжної картки та коду доступу до системи «Ощад 24/7». Вважає, що позивач здійснив розголошення інформації, щодо даних своєї банківської картки, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Жунку Д.С.просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2024 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Державний ощадний банк України» відповідно до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
З заяви про приєднання № 112997603/140421 від 14 квітня 2021 року до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), вбачається, що позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», надано платіжну картку типу MasterCard Debit World PayPass та ПІН-конверт до неї.
Як вбачається з виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 , 09 вересня 2023 року о 17:00 год за вказаним рахунком було проведено транзакцію через UKR KYIV MOBILE та списано кошти у сумі 22400 грн, комісія 229 грн.
10 жовтня 2023 року за заявою позивача від 09 вересня 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020030000558 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про повернення списаних коштів у сумі 22400 грн.
11 жовтня 2023 року АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10001/056 надав відповідь на заяву позивача, у якій зазначив, що операції з використанням інтернет ресурсу «Ощад24/7» проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів (ПІН-коди для одноразової операції у мережі Інтернет), які відомі тільки клієнту та були направлені на номер мобільного телефону. Ураховуючи викладене банк вважає, що реквізити платіжної картки, CVC2 пароль та паролі (ПІН-коди для одноразової операції у мережі Інтернет) стали відомі третій особі. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що зняття грошових коштів з карткового рахунку стало можливим у зв'язку з порушенням (недотримання) вимог Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме: п. 9.15 «Клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2\CVC2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання ОСОБА_2 , Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт», п. 9.6 «Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений Банку в іншому встановленому Договором порядку як Номер мобільного телефону Клієнта, їх втрат, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта, п. 9.17 «Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології Біометрії, в тому числі якщо у Мобільному пристрої збережені Відбитки пальця(-ів) сторонньої особи», п. 9.18 «Будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися. Банк повідомив про відсутність підстав для повернення списаних коштів та рекомендував звернутися до правоохоронних органів.
Згідно з п. 2.2 заяви ОСОБА_1 у якості контактної інформації вказано номер мобільного телефону НОМЕР_2 . Пунктом 3.4.2 заяви фінансовим номером позивача визначено номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до даних витягу з електронної бази платежів, 31 серпня 2023 року о 17:59:58 год ОСОБА_1 за допомогою телефону з фінансовим номером НОМЕР_2 здійснено реєстрацію у системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». У таблиці також відображено, що 09 вересня 2023 року здійснено переказ коштів - 22400 грн на картку Монобанку, а також те, що за зверненням держателя 09 вересня 2023 року картку було заблоковано; відповідальним співробітником відділу моніторингу клієнтських операцій було надіслано запит до Монобанку щодо ймовірних шахрайських дій їх клієнтом. Від Монобанку було отримано відповідь: «Доброго дня, колеги! По клієнту вжито заходів відповідно до внутрішніх інструкцій. Кошти зберегти не вдалося».
Відповідно до даних витягу з електронної бази платежів також вбачається, що 31 серпня 2023 року о 17:57:54 год на номер НОМЕР_2 було надіслано смс з кодом, як пояснив представник відповідача - для реєстрації у системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». Позивач визнав ту обставину, що 31 серпня 2023 року на його номер телефону надходило смс повідомлення від АТ «Державний ощадний банк України».
Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 03 січня 2024 року було витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо переказу коштів з рахунку № НОМЕР_1 у сумі 22400 грн 09 вересня 2023 року о 17:08:15 год на картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) із зазначенням власника рахунку та його ідентифікаційних даних (ПІБ, рік народження, РНОКПП, адреса реєстрації).
На виконання ухвали суду від 03 січня 2024 року, надійшло повідомлення АТ «Універсал Банк» про те, що власником карткового рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) «Монобанк» є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі №766/19614/18 (провадження № 1-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).
Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_6 , у зв'язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
Посилання АТ «Державний ощадний банк України» на ту обставину, що позивач порушив Договір комплексного банківського обслуговування, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати стороннім особам проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачем не доведені вина банку, його неправомірні дії або бездіяльність, спірні операції з переказу коштів здійснені коректно з використанням всіх необхідних реквізитів, які були відомі виключно позивачці за її свідомої поведінки, колегія суддів зауважує, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23).
Апеляційний суд враховує, що судом першої інстанцій встановлено факт звернення позивача до банку про скасування спірної транзакції, і так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій.
Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2024 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Ковальчук О.В.
Сало Т.Б.