Справа № 740/4166/24
Провадження № 3/740/1902/24
Іменем України
13 серпня 2024 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №672744, ГугліС.О., 23.05.2024 о 08 год. 21 хв. на автодорозі Прилуки-Ніжин, поблизу кілометрового стовпчика 138 км, під час керування автомобілем «Фольцваген Б5», д.н.з НОМЕР_1 , стало зле, він не впорався з керуванням та з'їхав у кювет. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подав, що згідно ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона складу правопорушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку; протиправне діяння (бездіяльність); шкідливі наслідки діяння; причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , яка повідомила, що 23.05.2024 її чоловік ОСОБА_1 , військовослужбовець ЗСУ, автомобілем повертався з району ведення бойових дій у відпустку з Донецької області, перебуваючи в районі м. Прилуки чоловік зателефонував їй та повідомив, що погано почувається й вона виїхала йому на зустріч. Рухаючись на автодорозі Прилуки-Ніжин, ОСОБА_3 керував автомобілем «Фольцваген Б5», д.н.з НОМЕР_1 , вона рухалась за ним на власному автомобілі. Під час руху чоловік різко звернув вліво та після чого з'їхав з дороги та в'їхав в дерево на узбіччі. Після чого через 30-40 хв чоловіка забрала швидка допомога в лікарню. Ймовірно в нього трапився приступ епілепсії, які періодично в нього трапляються.
У рапортах помічника чергового відділення поліції №2 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області зазначено про прийняття зі служби "102" з закладів охорони здоров'я повідомлень про госпіталізацію ОСОБА_1 з місця ДТП, надання йому медичної допомоги та попереднього встановлення у нього приступу епілепсії.
Діяння як обов'язкова ознака об'єктивної сторони правопорушення характеризується вольовим актом поведінки людини.
Адміністративна відповідальність може наставати за вчинення свідомих і вольових діянь особи.
Вчинення дій, які особа не контролює під час приступу епілепсії, перебувають поза її волею, не відповідають критеріям вольового акту поведінки, і свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" від 10.02.1995 року, "Надточій проти України" від 15.05.2008 року) , всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відтак, з урахуванням принципу, закладеного в ст. 62 Конституції України, стосовно трактування всіх сумнівів на користь обвинуваченого, ураховуючи наявність в матеріалах справи відомостей про приступ епілепсії у водія ОСОБА_1 під час керування автомобілем при настанні події ДТП, суд доходить висновку, про недоведеність поза розумним сумнівом того, що його дії відповідали ознакам вольового акту поведніки, і відповідно суд не може вважати наявними підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, так як не може вважати зазначені докази достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, при цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне у відповідності до п. 3 ч. 1 ст.284 КУпАП провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.М. Карпусь