Справа № 580/789/16-к
Номер провадження 1-кп/950/10/24
13 серпня 2024 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 42016200000000058 від 02.03.2016 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта вища, уродженця с. Білка Тростянецького району Сумської області, директора комунальної установи АДРЕСА_1 , не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України,
з участю: прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисників, адвокатів - ОСОБА_13 , ОСОБА_14
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України у тому, що він (цитується дослівно): «відповідно до контракту укладеного 19.08.2015 між Сумською обласною радою та ОСОБА_3 , останній, строком до 18.08.2020, обіймає посаду директора комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат. Також, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.02.2016 та наказом головного лікаря ІНФОРМАЦІЯ_3 № 78а від 05.02.2016, у відповідності з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, створено військово-медичну комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом якої є лікар-невропатолог ОСОБА_3 .
Встановлено, що при здійсненні своїх повноважень військово-лікарські (медичні) комісії, в тому числі й військово-медична комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуються Положенням про військово- лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 розділу 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі - Положення) військово-лікарська експертиза, шляхом проведення медичного огляду визначає ступінь придатності громадян, за станом здоров'я, до проходження військової служби.
Згідно пункту 1.1 розділу 2 Положення медичний огляд проводиться військово- лікарською комісією та включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Так, у пунктах 3.1 та 3.2 розділу 2 Положення зазначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара військово- лікарськими комісіями військових комісаріатів.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
Таким чином, ОСОБА_3 , як лікар-невропатолог військово- лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2, виносив експертні рішення щодо ступеня придатності осіб до проходження військової служби.
Відповідно до пп. б п. 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, оскільки є лікарем-невропатологом військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2, він не є державним службовцем чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, але надає публічні послуги.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_3 , являючись лікарем-невропатологом військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи особою, яка надає публічні послуги, спонукаємий жадобою до наживи та незаконного збагачення, вирішив одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_15 за наступних обставин.
Так, 18.02.2016 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік, та отримав направлення на військово - лікарську комісію, яку почав проходити цього ж дня за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час обстеження у лікаря - невропатолога ОСОБА_3 , ОСОБА_15 повідомив останньому про те, що у 2006 році потрапив у ДТП, внаслідок чого мав закриту черепно-мозкову травму. У свою чергу, ОСОБА_3 поцікавився у ОСОБА_15 чи бажає він служити у Збройних Силах України та їхати в зону проведення антитерористичної операції (далі - АТО), на що останній повідомив, що від проходження служби у Збройних Силах України він не ухиляється, але не бажає брати участь у діях в зоні АТО, так як на окупованій території Луганської області проживають його родичі.
Почувши зазначене, ОСОБА_3 , переслідуючи корисливі мотиви, являючись особою яка провадить професійну діяльність; пов'язану з наданням публічних послуг, із метою незаконного збагачення, діючи з прямим умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_15 , що за умови передачі йому грошових коштів в сумі 300 доларів США, він зробить висновок, згідно якого останній буде визнаний непридатним для проходження військової служби та його ніколи не заберуть для служби.
Не маючи наміру ухилятися від проходження військової служби, але не бажаючи брати участь у діях в зоні проведення АТО на території Луганської та Донецької областей через перебування на цій території родичів, ОСОБА_15 погодився на пропозицію ОСОБА_16 щодо передачі йому неправомірної вигоди в сумі 300 (триста) доларів США.
Реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 . поряд з цим повідомив ОСОБА_15 , що йому необхідно у лікувальному закладі за місцем лікування взяти виписки з історії хвороби, а також виписки з амбулаторної карти у поліклініці за місцем мешкання. Виконавши настанови ОСОБА_3 , ОСОБА_15 у Сумській міській поліклініці № 3 отримав виписку з амбулаторної карти та 10.03.2016 прибув до військово-лікарської комісії ( АДРЕСА_2 ) де, зустрівшись із ОСОБА_3 , надав йому на огляд вказані документи. У свою чергу останній, після огляду документів, виписав заявнику направлення на енцефалограму і сказав, що після проходження обстеження він має прийти до нього з результатами.
Зробивши енцефалограму ОСОБА_15 17.03.2016 знову прибув до військово-лікарської комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 де зустрівся із ОСОБА_3 і надав йому для огляду результати обстеження.
Після огляду документів, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_15 , що необхідно зробити копії цих документів та зустрітися з ним у психоневрологічному інтернаті.
Цього ж дня, 17.03.2016, ОСОБА_15 прибув до комунальної установи Сумської обласної ради «Лебединський психоневрологічний інтернат», за адресою: АДРЕСА_3, де в цей час знаходився ОСОБА_3 , для передачі останньому своїх медичних документів. У ході бесіди з ОСОБА_15 17.03.2016 близько 12 год. 10 хв., ОСОБА_3 , не полишаючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_15 , вирішив зменшити раніше озвучену ним суму неправомірної вигоди та повідомив останньому, що необхідно передати йому ( ОСОБА_3 ) грошові кошти у сумі 3000 гривень і будуть виготовлені документи та прийнято рішення на підставі якого ОСОБА_15 буде знято з військового обліку вже наступного четверга цього ж місяця. Поряд з цим, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_15 , що грошові кошти в сумі 3000 гривень необхідно надати раніше ніж буде прийнято вказане рішення, тобто до наступного четверга цього ж місяця. Наступного дня, 18.03.2016, знаходячись на території комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат, за адресою: АДРЕСА_3 , в одній із альтанок (крита зверху легка будівля), близько 14 год. 20 хв., ОСОБА_3 , під час зустрічі з ОСОБА_15 , реалізував свій злочинний умисел та одержав від нього неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 3000 гривень, за складання документів та сприяння у прийнятті військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення про непридатність ОСОБА_15 до проходження військової служби в лавах Збройних сил України. Близько 14 год. 23 хв. 18.03.2016 ОСОБА_3 був зупинений співробітниками правоохоронних органів на території комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат, біля адміністративної будівлі. У ході проведення огляду місця події 18.03.2016, який проводився з участю ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_13 , у вигрібній ямі біля правої кабінки туалету, що розташований на території Лебединського психоневрологічного інтернату за адресою: АДРЕСА_3 , та використовується персоналом вказаної установи, було виявлено грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень, яка була одержана ОСОБА_3 у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_15 Місцезнаходження іншої частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2800 гривень, які ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_15 , не встановлено.
Вчиняючи вищевказане кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав та бажав настання шкідливих суспільно - небезпечних наслідків, тобто скоїв злочин з прямим умислом та корисливим мотивом.
В результаті вчинення умисних протиправних дій, які полягали в одержанні 18.03.2016 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 3000 гривень, за складання документів та сприяння у прийнятті військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , про непридатність ОСОБА_15 до проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368-4 КК України, тобто одержання особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень, в інтересах того хто надає таку вигоду.»
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні сою вину не визнав та пояснив суду, що з 1993 року працює лікарем в ІНФОРМАЦІЯ_3, а з кінця 90-х років лікарем у військовому комісаріаті. У січні 2016 року до комісії з'явився ОСОБА_15 , який скаржився на головні болі та закриту черепно-мозкову травму. Він йому порадив принести відповідні документи. У березні 2016 року ОСОБА_15 з'явився вдруге і був направлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 на обстеження. Потім він привіз деякі документи в інтернат, так як їх не вистачало. Пізніше привіз виписку і сказав, що хоче пройти курс лікування. В усній формі голові комісії він повідомив, що ОСОБА_15 буде визнаний непридатним. Жодного разу про те, щоб визнати ОСОБА_15 непридатним і для цього треба принести гроші він йому не говорив. Кошти від ОСОБА_15 не отримував. Про те, що гроші він, начебто, викинув до туалету він пошуткував і думає, що та купюра, яку відшукали біля туалету, була кимось туди підкинута. ОСОБА_15 в альтанці йому передавав виписку з історії хвороби. Він взяв її, а кошти ОСОБА_15 забрав собі. Він говорив ОСОБА_15 , що курс лікування в неврології буде коштувати близько 3000 грн. 18.03.2016 року на територію інтернату приїхала група людей і його повідомили про те, що будуть проводитися слідчі дії. Він просив адвоката, але його допустили лише в кінці слідчої дії. Весь час працівники правоохоронних органів ходили по території інтернату, то приходили, то відлучались. Після обшуку його повели до туалету, заставили зайти до жіночого туалету. Перед цим туди він не заходив. Коли його обшукували, то протокол обшуку не надавали. Хоче зазначити про те, що права йому не роз'яснювали, в тому числі про право мати адвоката. В кінці слідчої дії, коли уже допустили адвоката, йому стало погано і його відвезли у лікарню. Стосовно хімічної речовини на руках і на грошах може пояснити тим, що він здоровався з ОСОБА_15 за руку та прощався з ним теж за руку. На речах була речовина, можливо це від того, що він знімав куртку руками. Свідок ОСОБА_18 , допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що на той час він був на посаді військового комісару Лебединського ОМВК, відповідно до розпорядження райдержадміністрації при ІНФОРМАЦІЯ_3 була створена військово-лікарська комісія, членом якої був і ОСОБА_3 . Відповідно до наказу 402 Міністра Оборони України, регламентується діяльність комісії. Комісія робить висновок своїм заключенням щодо придатності чи непридатності громадянина до військової служби стосовно стану його здоров'я. Кожного кандидата оглядає медичний фахівець і дає свій висновок. Старший лікар приймає остаточне рішення. ОСОБА_15 звертався з заявою до комісаріату про постановку на військовий облік, так як він приїхав з тимчасово окупованої території. Після цього він був направлений для проходження медичного огляду. Він був зареєстрованим в м. Суми, але пояснив, що буде проживати в м. Лебедині, а якщо такі громадяни на обліку ніде не стоять, то військовий комісаріат повинен був ставити їх на облік по тому місцю проживання, по якому вони вказують.
Свідок ОСОБА_19 , допитана в судовому засіданні, показала, що працює в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2000 року і є членом ВЛК. Коли проводиться медичне обстеження громадян, то кожен лікар, який є фахівцем у своєму напрямку, дає висновок, а голова комісії виносить остаточне рішення. Таке рішення є колегіальним, так як проходить нарада з лікарями. В її роботі були випадки, коли вона не погоджувалася з рішенням окремих лікарів. ОСОБА_15 не раз з'являвся на медкомісію. Траплялись випадки, коли він був в нетверезому стані, сварився. ОСОБА_3 сказав, що можливо той буде не придатний, але це після направлення на обстеження, а підстави для направлення ОСОБА_15 на медобстеження, були. Акт обстеження з неврології він так і не приніс.
Свідок ОСОБА_20 , допитана в судовому засіданні, суду пояснила, що вона працювала секретарем ВЛК при військкоматі. ОСОБА_15 вона запам'ятала, так як бачила його декілька разів і він при цьому кожного разу був в нетверезому стані та сварився, ходив заглядав по кабінетах. У її присутності ОСОБА_15 з ОСОБА_3 не спілкувався.
Свідок ОСОБА_21 , допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що він працює головним бухгалтером у психінтернаті. 18.03.2016 року він перебував на території інтернату, коли туди на великій швидкості заїхали два автомобілі і біля приміщення «контори» чоловік 6-7 з цих автомобілів заблокували директора ОСОБА_3 . Він підійшов запитати, що трапилося, але йому повідомили, що тут проводяться слідчі дії і щоб він звідси йшов. Через деякий час до нього підійшли якісь люди, забрали його особисті кошти, сфотографували на телефон, повідомили, що проводяться слідчі дії. Сказали, що будуть брати відбитки з пальців, зроблять обшук у його машині. Так і сталося. Один з них відкрив машину, щось шукав там, при цьому ніякого документа йому ніхто не показував, він ніде не розписувався і нічого йому не пояснювали. Також зазначив, що цей день був прохолодний. ОСОБА_3 був одягнений у якийсь піджак, вони його утримували, відійти він від них не міг і води вони йому пити не давали.
Свідок ОСОБА_22 , допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що він працює в психоневрологічному інтернаті і 18.03.2016 року перебував на роботі, десь близько 15 год. якась жінка і два чоловіки, які йому не відомі і не є працівниками інтернату пішли в бік туалету. Вони там постояли, поговорили і пішли. Потім прийшли два інших чоловіки. Потім вони взяли брусок з дерева, відкрили вигрібну яму, туди заглянули і пішли. Хвилин через п'ятнадцять до цього ж туалету прийшов ОСОБА_3 і якісь два громадянина.
Свідок ОСОБА_23 , допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що він у 206 році працював сторожем у психоневрологічному інтернаті, 18 березня 2016 року він робив обхід території, зачинив ворота і пішов на обхід. По центральній дорозі він побачив ОСОБА_3 , він поцікавився, як справи, нащо ОСОБА_23 повідомив, що все гаразд, в той день було холодно, директор сказав, що буде кудись від'їжджати. Він пішов відчинив одні сторону воріт. Коли відчинив на територію інтернату заїхали два автомобілі, відразу вони проїхали до туалету, потім там постояли і поїхали до «контори». В той час автомобіль бухгалтера стояла на території, до неї ніхто не підходив та не оглядав. Ті, що приїхали на двох автомобілях були поблизу адміністративного корпусу, ходили по території, підходили до туалету. Від воріт, де він відчиняв, видно двір і туалет.
Свідок ОСОБА_24 , допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що він є членом призивної комісії і з ОСОБА_3 працює в одному кабінеті. Прізвище ОСОБА_15 йому відоме, оскільки той проходив медкомісію. Декілька разів він його бачив. ОСОБА_15 у нього цікавився телефоном ОСОБА_3 , але він пояснив де той працює і місце, де знаходиться інтернат. Він чув як ОСОБА_3 казав ОСОБА_15 про необхідність принести документи наступного разу до військкомату.
Свідок ОСОБА_25 , допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що на той час він проходив виробничу практику в ГУНП, так як навчається на 3 курсі. 18.03.2016 року разом з ОСОБА_26 вони проходили по вулиці, що біля приміщення СБУ там їм запропонували бути понятими. На даний час він працює у поліції. Вони погодилися та пройшли до приміщення, де їм показали купюри номіналом по 200 та 100 грн., які були помічені порошком. В сумі їх було 3000 грн. Ці купюри надав ОСОБА_15 Потім поїхали в м. Лебедин, де у громадянина виявили на руках і куртці сліди. Той громадянин сказав, що взяв гроші, викинув в туалет, а потім відмовився. Як з'ясувалося це був ОСОБА_3 . У вигрібній ямі знайшли 200 грн., на яких також були сліди порошку. Всі дії правоохоронців фіксувалися на відеозйомку, а потім підписували документи. У ОСОБА_3 перевіряли кишені, хтось його обшукував, він знімав взуття, перевіряли його гаманець. ОСОБА_3 просив щоб захисник брав участь у цих процесуальних діях.
Свідок ОСОБА_26 , допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що він був понятим і у його присутності на штанях, курточні і на руках ОСОБА_3 були знайдені сліди жовто-зеленого кольору. З ОСОБА_3 курточку зняли, запакували. Потім приїхав адвокат, але його не допустили, так як у нього не було документів і він не представився. Потім захисник ці недоліки усунув і його допустили. Коли ОСОБА_3 оглядали, то він спочатку сказав, що нічого не брав. Потім він сказав, що гроші в туалеті і коли туди пішли, то гроші знайшли у вигрібній ямі. На тій купюрі також було відсвічування жовто-зеленого кольору.
Свідок ОСОБА_27 , допитана в судовому засіданні, суду пояснила, що вона у 2016 році перебувала на посаді офіцера відділу комплектування та призову обласного військового комісаріату. Пояснила порядок проходження ВЛК.
Свідок ОСОБА_28 , яка була викликана до суду захисником не була допитана, захистом та обвинуваченням у зв'язку з відсутністю запитань.
Свідка ОСОБА_15 під час судового розгляду допитати не видалось за можливе, оскільки 15 листопада 2018 року він помер, про що свідчить копія актового запису про смерть №100 від 21 листопада 2018 року (т.3 а.с.115).
З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо- відео контролю особи у кримінальному провадженні № 42016200000000058 від 02.03.2016 року (т. 1 а.с. 158-165), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що 10.03.2016 року з 11:22 год. до 11:41 год. проводився відеозапис розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_3 у приміщенні (та біля нього) військово-лікарської комісії Лебединського ОМВК (за адресою: АДРЕСА_2 ).
17.03.2017 року з 11:20 до 12:11 год. проводився відеозапис розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_3 у приміщенні військово-лікарської комісії Лебединського ОМВК (за адресою: АДРЕСА_2 ), а також на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат (за адресою: АДРЕСА_3 ).
18.03.2017 року в період з 14:15 год. до 14:21 год. проводився відеозапис розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_3 на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат (за адресою: АДРЕСА_3).
З протоколу освідування особи (т. 1 а.с. 167-169), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що 18.03.2017 року з 14:29 год. до 15:35 год. було проведено освідування ОСОБА_3 , під час чого на його руках виявлено свічіння жовто-зеленого кольору та зроблено змиви, змиви поміщено в окремі пакети. Учасниками освідування протокол підписано. ОСОБА_3 від підпису в протоколі відмовився.
З протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 170-175), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що 18.03.2016 року в період часу з 15:37 год. до 17:57 год. на території комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат, за адресою: АДРЕСА_3 була проведена зазначена процесуальна дія з участю ОСОБА_3 , під час якої у останнього за його добровільної згоди були вилучені особисті речі. Крім цього, у вигрібній ямі біля правої кабінки вбиральні було виявлено грошову купюру номіналом 200 грн. серії МА № 0567796. Крім цього, на кишені куртки, в якій був одягнений ОСОБА_3 , виявлено сліди хімічної речовини жовто-зеленого кольору. Речовина, яка світиться жовто-зеленим кольором, також виявлена на вищевказаній купюрі.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) (т. 2 а.с. 3-5), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що 02.03.2016 року прокурор відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_29 прийняв від ОСОБА_15 заяву про те, що протягом лютого 2016 року члени медичної комісії Лебединського військкомату ОСОБА_3 та ОСОБА_30 вимагають від нього хабар за підготовку документів, на підставі яких він зможе не служити в армії.
З повідомлення про виявлення кримінального правопорушення та рапорту про виявлення кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 23, 24), досліджених в судовому засіданні, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в рамках кримінального провадження № 42016200000000058 від 02.03.2016 року отримано дані щодо причетності ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 268-4 КК України, а саме про отримання ним 18.03.2016 року від ОСОБА_15 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 3000 грн.
З протоколу огляду та вручення грошових коштів та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину і (т. 2 а.с. 42-50, 52-53), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 18.03.2016 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 в присутності пойнятих ОСОБА_26 та ОСОБА_25 були оглянуті грошові купюри в сумі 3000 грн. - 24 купюри номіналом 100 грн., які мають такі серії і номери: ГБ3848218, ЕЯ0171254, ГБ8127862, КГ4276145, ЕА6745131, КД3673171, ЗЄ4292460, ГФ6507547, КС0422783, КК5901682, ВГ4835952, КА5450555, КМ5062146, КЗ2468003, ЕЖ1882566, ЕБ1556651, СА5546142, КТ9734116, ГВ3747971, БА7893967, ВВ6235797, КА6003567, МЕ0416231, ЕЦ5290380, а також 3 купюри номіналом 200 грн., які мають такі серії і номери: КА7896975, ЕЗ4332536, МА0567796, з них зроблено фотокопії, помічені спеціальною речовиною (люмінофором), та вручені громадянину ОСОБА_15 для передачі ОСОБА_3 в якості неправомірної вигоди.
В ході подальшого огляду 18.03.2016 року території Лебединського психоневрологічного інтернату у вигрібній ямі біля правої кабінки вбиральні, яка використовується персоналом закладу, було виявлено грошову купюру номіналом 200 грн. з серією та номером МА0567796, на поверхні якої містилися сліди спеціальної хімічної речовини (люмінофор). Така ж хімічна речовина виявлена на долонях рук ОСОБА_3 та на поверхні його куртки в області кишені. Місце знаходження іншої частини грошових коштів в сумі 2800 грн. не встановлено.
З ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року (т. 2 а.с. 70-71) встановлено, що зазначеною ухвалою було задоволено клопотання прокурора прокуратури Сумської області та надано дозвіл на проведення наступних негласних слідчих (розшукових) дій:
1) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - номеру мобільного телефону НОМЕР_1 (оператором мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» (Vodafon)), яким користується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий в АДРЕСА_4 , строком на 30 днів
2) аудіо-, відео контролю ОСОБА_3 строком на 30 днів;
3) спостереження за ОСОБА_3 в публічно доступних місцях, з використанням аудіо-, відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, строком на 30 днів.
З висновку судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 3577 від 01.04.2016 року (т. 2 а.с. 77-80), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 , на поверхні грошової купюри номіналом 200 грн. (МА0567796), на внутрішній поверхні правої та лівої кишені куртки чорного кольору ОСОБА_3 , на поверхні аркуша паперу білого кольору є сліди спеціальної хімічної речовини.
На поверхні трьох контрольних ватних тампонів слідів спеціальної хімічної речовини немає.
Сліди спеціальної хімічної речовини, які виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 , на поверхні грошової купюри номіналом 200 грн. (МА0567796), на внутрішній поверхні правої та лівої кишені куртки чорного кольору ОСОБА_3 мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння.
З заяви, журналу та заключення лікарів (т. 2 а.с. 84, 85-86, 90), досліджених в судовому засіданні, встановлено, що 18.02.2016 року ОСОБА_15 звернувся до Лебединського ОМВК з проханням поставити його на військовий облік. У зв'язку з цим він був направлений на військово-лікарську комісію.
З витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.02.2016 року та наказу головного лікаря ІНФОРМАЦІЯ_3 № 78а від 05.02.2016 року та (т. 2 а.с. 87, 97-98), досліджених в судовому засіданні, встановлено, що з метою проведення медичних оглядів військовозобов'язаних створено військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом якої є лікар-невропатолог - ОСОБА_3 .
З висновку комісійної судової експертизи відео-, звукозапису №7819/1684 від 30 січня 2020 року (т.3 а.с.62-72), дослідженого у судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду від 27 березня 2019 року було задоволене клопотання прокурора та призначена судова експертиза відео звукозапису, проведення ексертизи доручене експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, на вирішення експертам поставлені наступні питання: 1.Який дослівний зміст розмов, що зафіксовані на представленій фонограмі: -файл 160317_1120з 11 год. 24 хв. 40 сек. по 11 год. 32 хв. 22 сек. запису; -файл 160317_1210 з 12 год. 10 хв. 22 сек. по 12 год. 11 хв. 01 сек. запису; -файл 160318_1415_chl з 14 год. 18 хв. 45 сек. по 14 год. 20 хв. 39 сек. запису; 2.Чи за допомогою даного технічного пристрою (відеомагнітофона, диктофона, відеокамери, спеціального засобу тощо) зафіксовані відеофонограма (фонограма) та її фрагменти?; 3.За допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані конкретні фрагменти відеофонограми (фонограми)?; 4.Чи є надана відеофонограма (фонограма) оригіналом чи копією?; 5.Чи проводився запис відеофонограми (фонограми) безперервно?; 6.Чи зазнавала змін надана відеофонограма (фонограма)?; 7. Чи одночасно проводився запис відеозображення та звуку у відеофонограмі та чи відповідає зміст відеозображення запису звуку?
Під час проведення експертизи експерти надали наступні відповіді: 1. Текстове відтворення змісту розмов, які зафіксовані на досліджуваних фрагментах відеофонограм №№ 1-3 («160317_1120.avi», «160317_J210.avi», «160318_1415_chl.avi», що містяться на карті пам'яті реєстр. № 326т) наведено в Додатку А до даного висновку.
2, 3. визначити апаратуру запису, встановити, за Допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані відеофонограми №№ 1-3 («160317_1120.avi», «160317_1210.avi», «160318_1415_chl .avi», які містяться на карті пам'яті реєстр. № 326), не представилось можливим, з причин наведених у дослідженні.
4. Встановити оригінальність відеофонограм №№ 1-3, зафіксованих на карті пам'яті реєстр. № 326т не представилось можливим, з причин наведених у дослідженні.
5,6. Програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні відеофонограм №№ 1-3, зафіксованих в області даних карти пам'яті реєстр. № 326, ознак монтажу, змін, переривань - не встановлено. Однак, встановити ці факти у категоричній формі (підтвердити/спростувати), не представилось можливим у зв'язку з тим, що не була встановлена оригінальність цих записів.
7. На відеофонограмах №№ 1, 2 події, які зафіксовані на відеозаписах, відповідають зображеним сюжетам, сценам та темам перемов, запис звуку та зображення проводився одночасно. Встановити відповідність запису доріжки звуку запису відеоряду на відеофонограмі № 3 в момент перемов (діалогів) не представилось можливим в зв'язку з тим, що кількість та якість ділянок запису де не тільки чутно, але й видно обличчя дикторів, за артикуляцією яких можливо було б судити про одночасність запису звуку та відео - не достатня для категоричного висновку про їх синхронність.
У Додатку ОСОБА_31 до висновку експертизи (т3. а.с. 68-72) зазначено, що лише у каталозі «16_03_17» (фрагмент відеофонограми №2, файл «160317_1210.avi», розмова яка відбулася з 12 год. 10 хв. 22 сек. по 12 год. 11 хв. 01 сек. по таймеру на відеозображенні) невідомий 1 нерозбірливо сказав «три тисячі гривень надо».
Проаналізувавши зібрані в справі докази, вислухавши покази обвинуваченого, свідків, суд дійшов до наступного:
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі "Вєренцов проти України").
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому в ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що докази подані суду прокурором не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки вони здобуті стороною обвинувачення з грубим порушенням вимог кримінально процесуального Закону.
Так, відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело, ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає; належний суб'єкт збирання доказів, докази можуть бути зібрані тільки тими суб'єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право; належна процесуальна форма встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій.
Отже, допустимість доказів, як ознака їх якості, визначається нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
З рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Так за усталеною практикою ЄСПЛ всі докази, отримані незаконним шляхом слід визнавати недопустимими, оскільки їх отримано внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував доктрину «плодів отруйного дерева», окремо зазначивши, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Наведене у повній мірі узгоджується з практикою Верховного суду, зокрема, з позицією, викладеною у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 323/669/19.
Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року (т. 2 а.с. 70-71) було задоволено клопотання прокурора прокуратури Сумської області та надано дозвіл на проведення наступних негласних слідчих (розшукових) дій:
1) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - номеру мобільного телефону НОМЕР_1 (оператором мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» (Vodafon)), яким користується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий в АДРЕСА_4 , строком на 30 днів
2) аудіо-, відео контролю ОСОБА_3 строком на 30 днів;
3) спостереження за ОСОБА_3 в публічно доступних місцях, з використанням аудіо-, відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, строком на 30 днів.
Як встановлено під час судового розгляду зазначена ухвала слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року, яка була розсекречена 26 травня 2016 року, не відкривалась стороною обвинувачення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а була надана тільки під час судового розгляду справи. Зазначену обставину не заперечувала сторона обвинувачення, а крім того вона підтверджується повідомленнями від 27.12.2016 року про надання доступу до додаткових матеріалів у кримінальному провадженні № 42016200000000058 (Т. 2 а.с. 124, 125, 126), підтвердженнями ОСОБА_32 і його захисників про факт надання їм доступу до матеріалі даного кримінального провадження (Т. 1 а.с. 200-205), (Т. 1 а.с. 206-211) та відміткою на самій ухвалі Апеляційного суду Сумської області про її розсекречення.
Приписами ч. ч. 2, 11, 12 ст. 290 КПК України встановлено, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому відкриттю, крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
За умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, у свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення. Судова палата у кримінальних справах ВСУ у постанові від 16 березня 2017 року по справі № 5-364кс16 наголосила, що не відкриття матеріалів, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на проведення НСРД, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України є підставою для визнання таких доказів недопустимими, а докази, які здобуті із порушенням вимог КПК є неналежними.
Також суд доходить висновку, що стороною обвинувачення не було доведено обставин того, що нею вживались всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, оскільки на момент затвердження обвинувального акту у сторони обвинувачення перебували наступні документи, до яких прокурор 27 грудня 2016 року надав доступ обвинуваченому (т.2 а.с.124), а саме 1)доручення ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №42016200000000058, №15/2-100т від 10.03.2016, на 1 арк., яке не є таємним; 2) постанова про проведення контролю за вчиненням злочину відносно ОСОБА_3 від 10.03.2016 №99т, на 2 арк., нетаємна, розсекречена 26 травня 2016 року; 3) клопотання до Апеляційного суду Сумської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , від 04.03.2016 №206т, на 2 арк., нетаємно розсекречене 26 травня 2016 року; 5) доручення ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №42016200000000058, №15/2-92т від 09.03.2016, на 1 арк., нетаємно розсекречене 26 травня 2016 року.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к (провадження 13-43кс19). Крім того, суд зазначив, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчо розшукових дій (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором усіх необхідних заходів для їх отримання. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення негласних слідчо розшукових дій і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України.
Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчо розшукових дій, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті негласних слідчо розшукових дій, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість, натомість надані стороною обвинувачення докази були отримані прокурором до надходження обвинувального акту до суду.
Оскільки докази, а саме ухвала Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року, були відомі на час звернення до суду з обвинувальним актом, проте не були долучені до матеріалів кримінального провадження та їх не було відкрито стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК, а були надані суду під час розгляду справи по суті за клопотанням сторони захисту, суд визнає такі докази недопустимими.
З аналогічних підстав суд не приймає як допустимі докази доручення, адресовані начальнику ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 про організацію та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42016200000000058 за № 15/2-100т від 10.03.2016 року (т. 2 а.с. 38) та № 15/2-92т від 09.03.2016 року (т. 2 а.с. 72) й постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 10.03.2016 року № 99т (т. 2 а.с. 39-40), які також відкриті з порушенням вимог КПК України.
Також суд дійшов висновку про те, що є неналежним доказом у справі в силу вимог ч. 1 ст. 241 КПК України протокол освідування ОСОБА_3 від 18.03.2016 року (т. 1 а.с. 167), оскільки освідування може здійснюватися лише щодо підозрюваного, свідка, потерпілого. Процесуальний статус ОСОБА_3 на час проведення освідування слідчим визначений не був. В протоколі і в матеріалах кримінального провадження, станом на 18.03.2016 року він значиться як « ОСОБА_3 »., а відповідно і права ОСОБА_3 як процесуальній особі з боку слідства при проведенні освідування роз'ясненні не були, чим суттєво порушено його право на захист. Факт порушення вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_3 права на захист під час проведення зазначеної слідчої дії ствердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_25 , який показав, що ОСОБА_3 просив щоб захисник брав участь у цих процесуальних діях.
Крім цього, суд визнає недопустимим доказом протокол огляду місця події (т. 1 а.с. 170-175), беручи до уваги те, що фактично мало місце і огляд місця події, коли були вилучені кошти в сумі 200 грн., і обшук ОСОБА_3 , який передував огляду, при якому в останнього вилучались особисті речі і який був проведений з порушення вимог ст. 234 КПК України, оскільки така дія мала б бути проведена на підставі відповідної ухвали слідчого судді з роз'ясненням прав та з визначенням процесуальної особи, чого зроблено не було, чим порушено право на захист ОСОБА_3 Обвинуваченням не був спростований факт того, що співробітники ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 18.03.2016 року брали участь у проведенні обшуків та огляді місця події, які проводилися, в тому числі за місцем знаходження ОСОБА_3 , а саме на території КУ «СОР Лебединський психоневрологічний інтернат», що встановлено з повідомлення заступника начальника відділу БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_33 , адресованого старшому слідчому СУ ГУ НП в Сумській області ОСОБА_34 (т. 1 а.с. 157) та відповідного доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (т. 1 а.с. 156), а саме про прийняття участі співробітників ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 у проведенні обшуків та оглядів місця події, які будуть проводитися в тому числі за місцем знаходження ОСОБА_3 .
Крім цього, факт проведення обшуку бу встановлений під час судового розгляду при дослідженні доказів, а саме протоколу огляду місця події від 18 березня 2016 року (т.1 а.с.170-175) та відеозапису слідчої дії, з яких вбачається те, що спочатку відносно ОСОБА_3 проводилося освідування, у послідуючому його особистий обшук і обшук приміщення психоневрологічного інтернату, але протоколи обшуків не складались і ОСОБА_3 в даному разі значився як учасник. Це також ствердив і свідок ОСОБА_25 .
Також суд враховує той факт, що на території КУ «СОР Лебединський психоневрологічний інтернат» 18.03.2016 року при огляді були виявлені грошові кошти купюрою 200 грн. у вигрібній ямі вбиральні, але доходить висновку про те, що сторона обвинувачення не довела обставини щодо того, яким саме чином зазначені кошти туди потрапили та причетність до цього саме ОСОБА_3 .
При цьому, пояснення ОСОБА_3 , дані ним під час проведення огляду і які в послідуючому він заперечив у судовому засіданні, про те, що він викинув кошти, які начебто взяв у ОСОБА_15 , у туалет, суд не може взяти до уваги, так як такі пояснення були надані ОСОБА_3 під час проведення слідчої дії з істотними порушеннями його прав, у тому числі права на захист, а відповідно вимог КПК України.
Відповідно до висновку судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 3577 від 01.04.2016 року (Т. 2 а.с. 77-80) на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 , на поверхні грошової купюри номіналом 200 грн. (МА0567796), на внутрішній поверхні правої та лівої кишені куртки чорного кольору ОСОБА_3 , на поверхні аркуша паперу білого кольору є сліди спеціальної хімічної речовини, які мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданою для порівняння.
Досліджуючи зазначені докази у справі, щодо їх достовірності, суд прийшов до висновку, що при освідуванні ОСОБА_3 та під час вилучення грошових банкнот й куртки останнього, що є частиною доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 104 КПК України описова частина протоколу огляду має містити відомості про послідовність дій та отримані в результаті відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені речі і документи.
Як зазначено у протоклі огляду місця події (т. 1 а.с. 170-175), протоколі освідування особи (т. 1 а.с. 167), відеозаписів огляду - на руках та куртці ОСОБА_3 було виявлено світіння барвника при огляді за допомогою спеціальної лампи, аналогічне світіння барвника було виявлено і на грошовій купюрі номіналом 200 грн., виявленій у вигрібній ямі туалету, розташованого на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат. Однак, працівниками правоохоронних органів не було перевірено самого ОСОБА_15 щодо наявності чи відсутності слідів вказаного барвника на його руках.
Таким чином, стороною обвинувачення в цій частині жодним чином не спростовані доводи сторони захисту, що спеціальний хімічний барвник потрапив на руки ОСОБА_3 , а в послідуючому на його куртку в результаті дотику до рук ОСОБА_15 , з яким в той день ОСОБА_3 зустрічався на території КУ «СОР Лебединський психоневрологічний інтернат» та вітався за руку, а не в наслідок дотику до помічених грошових купюр.
Також суд вважає обґрунтованими доводи захисту з приводу того, що працівниками правоохоронних органів взагалі не було вжито відповідних заходів для встановлення місця знаходження іншої частини помічених грошових коштів в сумі 2800 грн., шляхом проведення огляду всієї території та усіх приміщень КУ «СОР Лебединський психоневрологічний інтернат» з метою виявлення та вилучення зазначених доказів, в тому числі альтанки, де, як вказано в обвинувальному акті, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду, натомість вона не буда оглянута належним чином.
З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи за кримінальним провадженням № 42016200000000058 від 02.03.2016 року (т. 1 а.с. 158-165) 10.03.2016 року, дослідженого під час судового розгляду, 17.03.2017 року, 18.03.2017 року проводився відеозапис розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_3 , але в матеріалах справи відсутні відповідні протоколи про встановлення ОСОБА_15 технічних засобів. Зазначене позбавляє суд можливості зробити висновок, щодо законності оперативно-технічних заходів, проведених органом досудового слідства, оскільки взагалі відсутні дані за допомогою яких аудіо-відео реєстраторів зафіксовані вказані зустрічі, а відповідно чи це було зроблено у законний спосіб.
Оскільки ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року, доручення, адресовані начальнику ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_7 про організацію та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42016200000000058 за № 15/2-100т від 10.03.2016 року та № 15/2-92т від 09.03.2016 року, постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 10.03.2016 року № 99т визнані судом недопустимими доказами, а висновок комісійної судової експертизи відео-, звукозапису №7819/1684 від 30 січня 2020 року (т.3 а.с.62-72) зроблений на доказах, що визнані недопустимим, також є недопустимими виходячи з того, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Тому суд визнає ці докази не допустимими. Що цілком узгоджується з правовою позицією висловленою Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, яким застосована доктрина «плодів отруйного дерева» у справах №488/2433/15, №676/3183/15-к, та сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини»; «Тейксейра де Кастро проти Португалії»; «Шабельник проти України»; «Балицький проти України»; «Нечипорук і Йонкало проти України»; «Яременко проти України».
Покази допитаних в судовому засіданні свідків є належними та допустимими доказами, але вони не можуть свідчити про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, оскільки жоден з зазначених свідків не був безпосереднім очевидцем скоєння злочину.
Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими, здобутими із порушенням встановленого порядку та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Статтею 17 КПК України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчинені кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумними сумнівами.
Підозра обвинуваченого не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Всі сумніви по справі, в тому числі, що стосується достатності зібраних фактичних даних, повинні тлумачитись та вирішуватись на користь підсудних.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено «Право на справедливий суд, де кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим кодексом випадках - на потерпілого.
Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення по ч. 3 ст. 368-4 КК України не обґрунтовується жодним доказом на підставі яких можливо б було встановити поза розумним сумнівом обов'язкові ознаки складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України, а саме одержання особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень, в інтересах того хто надає таку вигоду.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Ураховуючи наведене суд вважає, що необхідно ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведення судових експертиз, підлягають віднесенню за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 386-4 КК України у зв'язку із недоведеністю, що у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення та виправдати.
Речові докази:
- грошову купюру номіналом 200 грн. (МА0567796) - повернути ОСОБА_15 ;
- куртку, чорного кольору, належну ОСОБА_3 - повернути власнику;
- змиви з рук ОСОБА_3 та контрольні змиви, зроблені під час освідування ОСОБА_3 - знищити.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз віднести на рахунок держави.
Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Копії вироку негайно вручити обвинуваченому та прокуророві.
Суддя: ОСОБА_1