12 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/2983/23 пров. № А/857/3686/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року в справі № 500/2983/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певн дії, -
суддя в 1-й інстанції - Дерех Н.В.,
дата ухвалення рішення - 24 жовтня 2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 24 жовтня 2023 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якому просила зобов'язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про особу і про її батьків до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, образу обличчя, відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що лист Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (Кременецький відділ) від 14 березня 2023 №1-4/6/6119-23/6119/280-23 "Про розгляд звернення" є рішенням суб'єкта владних повноважень, а не листом-відповіддю, тому підлягає перевірці крізь призму ч.2 ст.2 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Звертає увагу суду на те, що заява та долучений до неї пакет документів, були сформовані позивачем на власний розсуд у довільній формі, оскільки останній не були відомі вимоги чинного законодавства. Також вважає, що відмова позивача ґрунтується виключно на спонуканні вирішення спору в судовому порядку. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що скерований на адресу територіального органу ДМС України поштовим зв'язком рекомендований лист, та долучені нього копії документів не є належним зверненням особи, наслідком розгляду якого є оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, в т.ч. для прийняття рішення про відмову в оформленні паспорта. Тому позивачем не дотримано встановленої законодавством процедури оформлення паспорта громадянина України. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2023 року поштовим зв'язком на адресу Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_1 від 08 лютого 2023 року, в якій заявниця висловила намір оформити паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року із досягненням 18 річного віку. У вказаній заяві позивач зазначила, що у зв'язку із своїми релігійними переконаннями, відмовляється від оформлення паспорта у формі картки.
Листом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (Кременецький відділ) від 14 березня 2023 №1-4/6/6119-23/6119/280-23 "Про розгляд звернення" позивачу надана відповідь, в якій роз'яснено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник відповідно до вимог розділу III Тимчасового порядку подає:1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрації особи громадянином України; 5)дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт. За відсутності таких документів стосовно цієї особи проводиться процедура встановлення особи, визначена в розділі VIII цього Тимчасового порядку. У такому випадку заявник подає письмове звернення у довільній формі, в якому зазначаються адреси місць проживання, навчання, роботи, перебування в установах виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які залучатимуться до проведення процедури встановлення цієї особи.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок та перевірки факту належності особи до громадянства України.
Відповідач зауважив, що долучені до заяви додатки, а саме: копія свідоцтва про народження, копія паспорта батька, посвідка на постійне проживання в Україні громадянина російської федерації ОСОБА_3 - матері, копія акту обстеження не є тими документами, на підставі яких здійснюється оформлення паспорта громадянина України.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року позивачу необхідно особисто подати передбачені Тимчасовим порядком документи до Кременецького відділу УДМС у Тернопільській області у зручний для заявника час, відповідно до графіка роботи територіального підрозділу.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася з позовом у суд.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до Тимчасового порядку, натомість подана заява довільної форми, яка правомірно не взята до уваги відповідачем, оскільки не була подана особисто заявницею, а направлена поштовим зв'язком та не відповідає формі, визначеній у додатку 1 до Тимчасового порядку. Водночас відсутність факту відмови органу міграційної служби в оформленні та видачі паспорта на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, робить передчасним звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, стосуються зобов'язання органу ДМС України видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки на підставі Положення № 2503-XII.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 92 затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення №2503-XII), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Отже, зазначеним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме: у формі книжечки або картки.
Згідно з пунктами 13, 14 цього Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. За видачу паспорта справляється державне мито.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13 квітня 2012 року "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", а саме Додаток 1.
Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01 березня 2018 року № 161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення, обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
У межах встановленого Законом №1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено).
Постанова №745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.
На підставі Положення №2503-XII (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року № 3423-XII) Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 1994 року № 353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 №185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визнано такою, що втратила чинність.
Однак постановою від 12 червня 2013 року №415 Уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).
Крім того, на виконання абзацу п'ятого пункту 3 Порядку №302, постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", Положення № 2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, далі - Тимчасовий порядок № 456).
Згідно з пунктом 2 розділу І Тимчасового порядку паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Відповідно до пункту 3 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС):
1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто;
2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).
Згідно з пунктами 4, 5 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Частиною сьомою статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Матеріалами справи стверджується, що 15 лютого 2023 року поштовим зв'язком на адресу Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_1 від 08 лютого 2023 року, в якій заявниця висловила намір оформити паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року із досягненням 18 річного віку.
Листом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (Кременецький відділ) від 14 березня 2023 року №1-4/6/6119-23/6119/280-23 "Про розгляд звернення" позивачу надана відповідь, в якій роз'яснено, що для оформлення паспорта особа повинна звернутися із заявою встановленою форми, додавши відповідний пакет документів.
Оскільки вказана заява була подана позивачем без дотримання необхідної процедури та встановленого зразка, а також без надання необхідного пакету документів, її було розглянуто в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту листа відповідача від 14 березня 2023 року №І-4/6/6119-23/6119/280-23 вбачається, що така відповідь не є рішенням у розумінні Закону №5492-VI та Тимчасового порядку про відмову позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-XII, а містить лише роз'яснення з приводу порядку отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Колегія суддів звертає увагу, що частина сьома Закону № 5492-VI визначає перелік виключних підстав, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа серед яких, зокрема, не подання заявником усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа.
Отже, у цьому випадку рішення про відмову у видачі документа приймається за результатами перевірки повноти поданих заявником документів.
При цьому колегія суддів констатує, що заява позивача була сформована в довільній формі, без дотримання вимог Тимчасового порядку та за відсутності такого обов'язкового додатка, як фотокартки (у відповідній кількості та розмірах). При цьому така заява від 08 лютого 2023 року подана не особисто, а засобами поштової кореспонденції.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд, аналізуючи наведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, неодноразово вказував, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.
При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 820/3327/16, від 29 листопада 2019 року в справі № 260/1414/18, від 21 серпня 2020 року в справі № 260/99/19, від 10 грудня 2020 року в справі № 240/575/20, від 08 червня 2023 року в справі № 380/5977/21).
Так, реалізація волевиявлення особи на видачу паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, паспорта, що підлягає обміну; двох фотокарток розміром 35х45 мм; документів, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну.
З наведеного вбачається, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.
Матеріалами справи стверджується, що позивач особисто не зверталася до відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення № 2503-XII, та з доданим до неї обов'язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка,
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач підтверджує те, що до заяви ним не були подані всі документи, як того вимагають приписи Положення № 2503-XII.
Водночас колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що заява та долучений до неї пакет документів, були сформовані на власний розсуд у довільній формі, оскільки останній не були відомі вимоги чинного законодавства, з огляду на приписи ст.68 Конституції України, відповідно до яких незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також з огляду на вищенаведені законодавчі приписи через призму їх судового правозастосування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства, та відхиляє аргументи позивача щодо цього висновку.
Разом з тим, зі змісту листа органу ДМС України, з яким висловлює незгоду позивач, вбачається, що рішень за результатами розгляду її заяви територіальним підрозділом ДМС не приймалося і він (лист) за своєю суттю є відповіддю на її звернення із роз'ясненням положень порядків, якими врегульовано питання оформлення паспорта, а не рішенням про відмову у його (паспорта) видачі, в розумінні частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, з яким позивач пов'язує підстави звернення до суду із цим позовом, тобто не є тими розпорядчими документами, з прийняттям яких виникають правові наслідки для позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розгляд заяви позивача відповідно до Закону України "Про звернення громадян" з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням її прав з боку відповідача.
Поряд із цим, визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту її порушеного права не може бути застосований судом при вирішенні спірних правовідносин, оскільки недотримання позивачем вимог у частині подання необхідного переліку документів для оформлення паспорта унеможливлює прийняття рішення уповноваженим суб'єктом про його оформлення та суперечить процедурі, визначеній Положенням № 2503-XII.
Таким чином, оскільки заявником не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта та не надано необхідних для цього документів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відсутність допущення відповідачем порушень при розгляді заяви позивача та відсутності підстав для видачі паспорту.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про особисте звернення (прибуття) до органу ДМС України, оскільки таке не підтверджується наявними матеріалами, при цьому предмет спору, з огляду на заявлені позовні вимоги, не стосується звернення громадян, в цьому випадку ОСОБА_1 , поза межами заяви від 08 лютого 2023 поданої 15 лютого 2023 поштовим зв'язком на адресу Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області.
Крім того, обгрунтованими є висновки суду першої інстанції в частині відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки справа № 500/298/23 не відповідає ознакам зразкової.
Так, у зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-XII;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-XII.
Водночас у цій справі відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки, в тому числі з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
При цьому, позивач у справі № 806/3265/17, на відміну від цієї справи, звертався до уповноваженого суб'єкта із повним переліком документів, які необхідні для оформлення паспорта у формі книжечки.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки заява до територіального органу ДМС України не була подана особисто заявницею, а направлена поштовим зв'язком, та не відповідала формі, визначеній у додатку 1 до Тимчасового порядку, при цьому органу міграційної служби не відмовляв в оформленні та видачі паспорта на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, підстави для задоволення цього адміністративного позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року в справі №500/2983/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 12 серпня 2024 року.