08 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11401/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Беседи Г. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/11401/20 за позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерство юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування наказів та рішення,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року адміністративний позов приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Міссіяж О.А. задоволений.
Визнані протиправними та скасовані:
- рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 26.02.2020р. №8 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 27.08.2004р. видане на ім'я ОСОБА_1 »;
- наказ Міністерства юстиції України №818/5 від 05.03.2020р. «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 » та наказ Міністерства юстиції України №922/5 від 12.03.2020р. «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 05.03.2020 року №818/5»
- наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №219/7 від 19.03.2020р. «Про припинення діяльності приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни».
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 160/11401/202 апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) -задоволено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року у справі №160/11401/20 скасовано:
прийнято нове судове рішення, яким в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерство юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування наказів та рішення - відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року касаційну скаргу представника приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни- адвоката Галкіна Максима Геннадійовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада2021 року у справі №160/11401/20 за позовом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування наказів та рішення - повернуто особі, яка її подала.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кушнір Вікторія Олексіївна, подала до Третього апеляційного адміністративного суду заяву про перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року за нововиявленими обставинами.
В обгрунтування наявності підстав для перегляду судового рішення апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, заявником зазначено, що у межах справи № 160/12521/19 розглядалось питання проведення камеральної перевірки та наказів по її наслідкам, що стало підставою для анулювання ліцензії позивача. У постанові від 18.04.2024 року по справі № 160/12521/19 зазначено:
«У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій констатували, що наказ від 12.11.2019 № 3949/7 направлено позивачці разом із супровідним листом №10172/19.3.2/34-19 від 12.11.2019, на підтвердження чого відповідачем надано копію самого листа та наказу, однак доказів поштового відправлення (реєстр поштових відправлень з відміткою поштового відділення) чи рекомендоване повідомлення про отримання означеного листа суду не надано.
Суди також констатували, що докази на підтвердження отримання приватним нотаріусом вищевказаного поштового відправлення у матеріалах справи відсутні.
Отже, у контексті надання оцінки правомірності оскаржуваного наказу судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що позивачці не було направлено копію наказу про призначення камеральної перевірки.
Також, судами встановлено, що в межах камеральної перевірки комісія, яка її проводила, не вимагала від позивачки як уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації надати пояснення по суті виявлених порушень.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що неповідомлення позивачки про проведення камеральної перевірки та ненадсилання їй копії наказу про її проведення є порушенням пункту 7 Порядку №990, яке позбавило приватного нотаріуса взяти участь у процесі прийняття спірного наказу шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень.
Такий правовий висновок відповідає раніше сформованій Верховним Судом позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова від 09.11.2020 у справі № 160/9698/19).
Не заслуговують на увагу покликання Мін'юсту України на застосування судами попередніх інстанцій пунктів 6 та 7 Порядку № 990 без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17.
Так у справі № 820/5866/17 Верховний Суд , на відміну від цієї справи, судами було встановлено, що державному реєстратору - приватному нотаріусу, який був позивачем у тій справі, було направлено копію наказу про проведення камеральної перевірки у відповідності до вимог Порядку № 990.
Натомість у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів, які б свідчили про належне поштове відправлення або нарочне вручення такого наказу позивачці, так само як і доказів на підтвердження отримання нею цього наказу.
Суди попередніх інстанцій, цілком слушно дійшли висновку, що сам по собі супровідний лист про відправлення наказу на адресу позивача без сукупності відповідно інформації про його направлення і отримання не є належним доказом підтвердження виконання обов'язку щодо направлення наказу.
Водночас розміщення наказу про проведення камеральної перевірки на офіційному веб-сайті не замінює направлення його копії на адресу суб'єкта контролю.
Верховний Суд у постановах від 14.11.2018 у справі № 814/2229/17, від 16.04.2020 у справі № 420/912/19, висловлював правову позицію, що доводи Мін'юсту України щодо можливості позивачів в аналогічних справах ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті Міністерства юстиції України є безпідставним, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже позивач не зобов'язаний здійснювати моніторинг сайту Мін'юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що неповідомлення приватного нотаріуса про проведення стосовно неї камеральної перевірки, що позбавило останню права приймати участь у процесі прийняття спірного наказу шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень не є формальним порушенням, а тому посилання відповідача на те, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом; порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення, є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 29.03.2023 у справі №580/3884/19.»
На переконання заявника вказані висновки спростовують викладені в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року по справі 160/11401/20 висновки, а саме: «Крім наведеного колегією суддів було встановлено, що у відповідності до п.17 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №990 рішення Мін'юсту про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. від 12.11.2019 № 3949/7 було розміщено на офіційному веб-сайті Мін'юсту в той же день - 12.11.2019 16:32. Таким чином, колегія суддів вважає, що процедура проведення камеральної перевірки відповідачем була дотримана та право особи на відповідну інформацію стосовно проведення відносно неї перевірок порушено не було, адже розміщена відповідачем інформація була у вільному доступі, а спосіб її оприлюднення відповідає вимогам законодавства.»
За викладених обставин, заявник вважає, що викладені висновки в постанові Верховного Суду від 18.04.2024 року по справі № 160/12521/19 є суттєвими, внаслідок чого постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі № 160/11401/20 потребує перегляду за нововиявленими обставинами.
Від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду надійшли заперечення проти заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в яких зазначено, що висновки суду першої інстанції у справі №м 160/12521/19, з якими погодився Верховний Суд у постанові, на яку посилається заявник, не є нововиявленими обставинами, оскільки згідно ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 в адміністративній справі № 160/11401/220, позовна заява у справі № 160/11401/20 не обгрунтовувалась доводами щодо наявності адміністративної справи № 160/12521/19. Наведені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами міркування є безпідставними, оскільки на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату позивач, через свого представника, мала можливість надати відповідні пояснення, а відтак обставини проведення камеральної перевірки та висновки Верховного Суду в адміністративній справі № 16012521/19 жодним чином не спростовують висновків постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі № 160/11401/20. Заява сторони позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 160/11401/20 фактично зводиться до повторного розгляду справи по суті, проте частиною четвертою статті 361 КАС України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
У судове засідання, призначене на 04.07.2024 року, представник заявника -адвокат Кушнір Вікторія Олексіївна не з'явилась, подала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого, взяла на себе зобов'язання надати в наступне судове засідання відповідну довідку.
В наступне судове засідання, яке було призначене на 01.08.2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Кушнір Вікторія Олексіївни не з'явилась, подала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яке аргументоване необхідністю прийняти участь в цей час у розгляді кримінальної справи.
В судове засідання, призначене на 08.08.2024 року о 12:00 представник заявника не з'явилась втретє. На час судового розгляду клопотань від заявника не надходило, колегія судів, враховуючи, що про дату, час та місце судового розгляду адвокат Кушнір В. О. належним чином повідомлена, вирішила провести розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без участі представника заявника.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами та заперечень відповідача, встановила таке.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (пункти 1, 2 частини четвертої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи тлумачення наведеним нормам, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2022 справа №9901/400/20 висловила правову позицію про те, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам адміністративного процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також від обставин, що зазнали змін після ухвалення судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов'язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Як зазначено вище та підтверджено матеріалами справи, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі № 160/11401/20 апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року у справі №160/11401/20 скасовано: прийнято нове судове рішення, яким в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерство юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування наказів та рішення - відмовлено.
У межах вказаної справи предметом розгляду є правомірність прийняття: рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 26.02.2020р. №8 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 27.08.2004р., видане на ім'я ОСОБА_1 »; наказу №818/5 від 05.03.2020р. «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 » та наказу №922/5 від 12.03.2020р. «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 05.03.2020 року №818/5»; наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №219/7 від 19.03.2020р. «Про припинення діяльності приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни».
Предметом спору у справі № 160/12521/19 є правомірність прийняття наказу Мін'юсту України № 3536/5 від 15.11.2019 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та відновлення відповідного доступу.
У справі № 160/12521/19 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій констатували, що наказ від 12.11.2019 № 3949/7 направлено позивачці разом із супровідним листом №10172/19.3.2/34-19 від 12.11.2019, на підтвердження чого відповідачем надано копію самого листа та наказу, однак доказів поштового відправлення (реєстр поштових відправлень з відміткою поштового відділення) чи рекомендоване повідомлення про отримання означеного листа суду не надано.
Суди також констатували, що докази на підтвердження отримання приватним нотаріусом вищевказаного поштового відправлення у матеріалах справи відсутні.
Отже, у контексті надання оцінки правомірності оскаржуваного наказу судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що позивачці не було направлено копію наказу про призначення камеральної перевірки.
У свою чергу, в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року по справі № 160/11401/20 зазначено, що скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2019р. №3536/5, яким, в тому числі, вирішено питання про направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А., не є підставою для визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане позивачці.
Так, згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 160/12521/19 залишено без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020р., яким позов приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни до Міністерство юстиції України, до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2019р. №3536/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Підставою для висновку суду щодо протиправності вказаного наказу слугували встановлені судом обставини щодо відсутності доказів отримання позивачем копії наказу Міністерства юстиції України від 12.11.2019 № 3949/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж Олени Анатоліївни».
У справі № 160/11401/20 колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду зазначила, що саме по собі скасування наказу про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав не свідчить про незаконність прийнятого Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату рішення за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що видане позивачці, з огляду на те, що приведені вище нормативно-правові акти не передбачають відкликання чи зупинення розгляду подання у разі оскарження в судовому порядку наказу Міністерства юстиції України про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Під час розгляду подання суб'єкт перевірки обов'язково повідомляється про призначення засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, що в даному випадку відповідачем здійснено у належний спосіб (т.1 ар.с.165-167) та не заперечується позивачем. Такий суб'єкт не позбавляється права подати свої пояснення та докази на спростування висновків акту камеральної перевірки.
Таким чином, позивач, представник якої брав участь в засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату під час розгляду подання Міністерства юстиції України щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане позивачеві, не була позбавлена можливості надати пояснення щодо виявлених порушень, в тому числі письмові докази на спростування висновків щодо виявлених порушень.
Крім наведеного колегією суддів було встановлено, що у відповідності до п.17 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №990 рішення Мін'юсту про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. від 12.11.2019 № 3949/7 було розміщено на офіційному веб-сайті Мін'юсту в той же день - 12.11.2019 16:32. Таким чином, колегія суддів вважає, що процедура проведення камеральної перевірки відповідачем була дотримана та право особи на відповідну інформацію стосовно проведення відносно неї перевірок порушено не було, адже розміщена відповідачем інформація була у вільному доступі, а спосіб її оприлюднення відповідає вимогам законодавства.
Отже, у справі № 160/11401/20 міститься висновок про те, що рішення Мін'юсту про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. від 12.11.2019 № 3949/7 було розміщено на офіційному веб-сайті Мін'юсту в той же день - 12.11.2019 16:32.
Разом з тим, оцінка належного направлення позивачу рішення Мін'юсту про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. від 12.11.2019 № 3949/7 не була визначальною для вирішення справи № 160/11401/20 по суті заявлених позовних вимог.
Також, колегією суддів Третього апеляційного адміністративного суду було враховано, що під час засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату 26.02.2020 розгляду комісії підлягало саме подання, внесене Міністерством юстиції України з підстав, передбачених підпунктом «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а не наказ Міністерства юстиції України №3536/5 від 15.11.2019 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», тобто скасування зазначеного наказу в судовому порядку не свідчить про незаконність дій та висновків Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату під час розгляду подання та не є підставою для скасування прийнятих в результаті такого розгляду рішень.
Водночас, у справі № 160/12521/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що розміщення наказу від 12.11.2019 № 3949/7 про проведення камеральної перевірки на офіційному веб-сайті не замінює направлення його копії на адресу суб'єкта контролю.
Таким чином, у вказаних судових рішеннях має місце переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, які не створювали самостійних підстав для вирішення спору.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Відтак, наведені представником позивача обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що у пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 388 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За змістом частини першої статті 369 КАС України в разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд констатує про безпідставність та необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі №160/11401/20 за нововиявленими обставинами, позаяк в ході розгляду такої заяви встановлено відсутність таких обставин.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України суд за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З огляду на викладе суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі №160/11401/20 за нововиявленими обставинами.
Керуючись статтями ст.ст.238, 361, 369 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі №160/11401/20 за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко