12 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4348/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року в адміністративній справі №160/4348/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язан вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача для обчислення розміру пенсії за віком:
- період навчання в середньому професійно-технічному училищі №3 м. Павлограда з 01.09.1985 по 20.07.1988 на підставі диплому НОМЕР_1 від 20.07.1988;
- період роботи в Управлінні громадського харчування Павлоградського міськвиконкому з 22.07.1988 по 01.09.1992 за професією повара 4 розряду «Дієтстолової»;
- період роботи з 16.12.1996 по 07.03.2002 у військовій частині НОМЕР_2 на посаді кухаря 4 розряду;
- період одержання допомоги по безробіттю з 16.04.2002 по 10.04.2003;
- період роботи з 16.12.2003 по 13.04.2004 у військовій частині НОМЕР_3 на посаді кухаря 4 розряду солдатської їдальні;
- період роботи по строковому трудовому договору з 10.06.2004 по 31.08.2004 на базі відпочинку «Голубой залив» на посаді кухаря 4 розряду;
- період одержання допомоги по безробіттю з 15.09.2004 по 24.03.2005;
- період навчання на курсах підготовки операторів котельні з 25.03.2005 по 07.07.2005;
- період одержання допомоги по безробіттю з 08.07.2005 по 09.09.2005;
- період роботи по строковому трудовому договору з 28.10.2005 по 14.04.2006 у комунальному підприємстві «Павлоградтеплоенерго» на посаді оператора котельні по другому розряду на дільницю № 15 житлового району № 1;
- період одержання допомоги по безробіттю з 26.09.2006 по 30.10.2006.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах:
- період роботи в обласному комунальному закладі «Павлоградський протитуберкульозний диспансер» на посаді молодшої медичної сестри (буфетниці) з 18.05.2007 по 31.01.2008;
- період роботи в обласному комунальному закладі «Павлоградський протитуберкульозний диспансер», комунальному закладі «Павлоградський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на посаді молодшої медичної сестри (буфетниці) відділення №1 з 01.02.2008 по 02.08.2016;
- період роботи в комунальному закладі «Павлоградський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», комунальному закладі «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» на посаді молодшої медичної сестри (буфетниці) відділення №1 з 03.08.2016 по 31.05.2018;
- період роботи в комунальному закладі «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» на посаді молодшої медичної сестри (буфетниці) туберкульозного відділення №14 з 01.06.2018 по 05.06.2019.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УШ)з дати ЇЇ звернення із відповідною заявою, тобто з 24.05.2023.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених судом, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким причини пропуску строку звернення з позовною заявою до суду визнати поважними та відкрити провадження по справі № 160/4348/24.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії даної ухвали, шляхом надання:
- документу про доплату судового збору у сумі 1073,60 грн. (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить вимоги немайнового характеру або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання вимог ухвали, представником позивача - адвокатом Букур М. Є. надано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та відкриття провадження по справі після усунення недоліків, в якій зазначено, що позивач у встановлені КАС України строки вже звертався до суду з даним позовом. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023р. у справі №160/19947/23 позовну заяву повернуто позивачу. Можливості особисто забрати матеріали позовної заяви, у якій в т.ч. містилися оригінали документів, відсутність яких унеможливлювала повторне звернення до суду не було, тож канцелярією суду засобами поштового зв'язку на адресу позивача надсилались дані матеріали та незрозумілих причин матеріали не вдавалось отримати позивачу, вони повертались до суду відміткою написом «адресат відсутній за вказаною адресою», хоча ОСОБА_1 адресу не змінювала. Адвокат позивача вказує, що матеріали позовної заяви разом з оригіналами документів, котрі подавались безпосередньо до суду, були отримані лише на початку лютого 2024 року особисто в суді. Вказані обставини заявник вважає об'єктивними та поважними причинами для поновлення строку, зважаючи на відсутність вини позивача в тому, що з кінця серпня 2023 року вона не могла отримати поштове відправлення з додатками, в т.ч. оригіналами документів.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що наведені представником позивача обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, внаслідок чого позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 26 лютого 2024 року та не усунуто недоліки позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Апелянт наполягає на тому, що ОСОБА_1 вже зверталась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, за результатом розгляду якої, ухвалою від 14.08.2023 року у справі № 160/19947/23 позовну заяву було повернуто позивачеві.
Як вбачається з оскарженої ухвали, позивачем, на виконання ухвали від 26 лютого 2024 року надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій наведено обставини, що не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Переглядаючи правомірність прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, з огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. ч 1, 2, 3 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, в тому числі, які випливають з публічної служби, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як свідчать встановлені обставини справи, предметом даного спору є дії /рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу.
Отже, з огляду на вказані обставини справи, строк на подання адміністративного позову у даній справі становить шість місяць з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2023року позивачем було подано до суду першої інстанції адміністративний позов з того самого предмету та до того самого відповідача, як заявлено в межах даного спору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі № 160/19947/231 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуту заявнику з підстав непідтвердження представником своїх повноважень.
Позовна заява з доданими до неї документами були направлені на адресу позивача, однак повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, з зазначених обставин справ вбачається, що станом на 08.08.2023 року (дата первинного подання адміністративного позову) позивач був обізнаний про зміст спірного рішення відповідача
В свою чергу, повторно поданий адміністративний позов повторно був направлений на адресу суду першої інстанції 13.02.2024 року (згідно штампу на поштовому конверті), тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України.
Відповідно до пояснень позивача, строк звернення до суду був пропущений останнім з поважних підстав, оскільки вона особисто змогла отримати повернуті документи лише у лютому 2024 року через військові дії на території нашої країни, а причини неотримання направлених через АТ «Укрпошта» документів не залежали від її волі.
Так, надаючи оцінку доводам скаржника про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов'язаний із введенням воєнного стану, суд зазначає, що введення з 24.02.2022 воєнного стану є безумовною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Однак, між введенням воєнного стану і пропуском процесуального строку повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Колегія суддів зауважує, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Натомість, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на подання адміністративного позову у всіх абсолютно випадках.
Також, слід зауважити також, що Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін в частині процесуальних строків, до КАС України не вносилось.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було подано до суду жодних доказів неможливості отримання матеріалів після прийняття ухвали про повернення її позовної заяви.
Крім того, колегія суддів враховує, що апелянтом не надано жодного доказу того, що позивач неодноразово зверталась до АТ «Укрпошта» та до суду з питання отримання відповідних документів, що свідчить про необгрунтованість наведених апелянтом доводів поважності причин пропуску звернення до суду.
При цьому, за змістом частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
При цьому беруться до уваги положення частини шостої статті 7 цього Кодексу, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Отже, направлені судом матеріали (позовна заява з доданими до неї документами) на адресу позивача, що була зазначена у позові, вважаються такими, що були вручені позивачеві.
Інших доказів або пояснень, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, не встановлено та матеріали справи не містять.
Також, колегія суддів зауважує, що з урахуванням приписів ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач дійсно не позбавлений права повторного звернення до адміністративного суду після повернення його первісного адміністративного позову, однак таке звернення повинно відбуватись у найкоротші строки, тобто останній не повинен допустити необ'єктивного тривалого зволікання з таким зверненням.
В даному випадку, з урахуванням вище встановлених обставин справи та надання їм правової оцінки, такого найкоротшого звернення не відбулось (ухвала про повернення позову від 14.08.2023 року, повторне звернення з позовом 13.02.2024 року) при тому, що позивач повинен цікавитись результатом розгляду його справи та проявляти в цьому випадку розумну обачливість.
Таким чином, з огляду на наведені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно неповажності підстав пропуску строку на подання позивачем адміністративного позову в межах даної справи та правомірності його повернення.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року в адміністративній справі №160/4348/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко