06 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/33348/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р. (суддя Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №160/33348/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 20 грудня 2023 р. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №924 від 22.05.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; №447 о/c від 11.07.2023 про його звільнення зі служби в поліції; поновити на посаді начальника сектора превенції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.07.2022 (наступного дня після звільнення) та по день поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що спірні накази були винесені без достатніх правових підстав, чим грубо порушуються його права та законні інтереси. Під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія не повідомила про проведення службового розслідування та не надала змоги надати пояснення щодо можливого дисциплінарного проступку. Висновок службового розслідування не відповідає статті 19 Дисциплінарного статуту. При обранні виду дисциплінарного стягнення не були враховані усі обставини, які мають значення, у тому числі, ті, що пом'якшують відповідальність поліцейського. Позивач також стверджував, що Присягу поліцейського він не порушував, позитивно характеризувався, діючих стягнень не мав, тому підстави для його звільнення відсутні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено повністю.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що при винесенні оскаржуваного рішення та наданні правової оцінки спірним правовідносинам судом безпідставно застосовані норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ. Відповідач у встановлений законом спосіб довів належними доказами законність застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Натомість, судом першої інстанції не надана оцінка порушення позивачем Присяги поліцейського.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що наявність спеціальних нормативно-правових актів про проходження служби поліцейськими не означає, що їх трудові відносини не регулюються трудовим правом. Позивач вважає, що законні підстави для проведення службового розслідування відсутні, а наявність кримінального провадження щодо нього не є доказом вчинення дисциплінарного проступку. Висновки службового розслідування про наявність систематичних порушень, за твердженням позивача, не відповідають дійсності, оскільки він до дисциплінарної відповідальності раніше не притягався.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних наказів.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2023 наказом ГУНП №447 о/с позивача (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» з 11.07.2023; копію вказаного наказу ОСОБА_1 отримав 11.07.2023. Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 22.05.2023 №924к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, з вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 11.07.2023 про що мається відповідна відмітка. Відповідно до розписки ОСОБА_1 11.07.2023 отримав свою трудову книжку.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
В апеляційній скарзі зазначено про те, що підставою для призначення службового розслідування стала інформація про те, що 16.05.2023 слідчим третього слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого в м. Полтаві, Мішуровським В.В. , в рамках кримінального провадження №62022170030000831 від 19.11.2022, повідомлено про підозру начальнику сектору превенції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області підполковнику поліції ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.3692 К України (зловживання впливом). Крім того, за результатами раніше проведеної перевірки 10.03.2023 встановлені суттєві недоліки в організації роботи позивача, який заходів щодо усунення виявлених недоліків не вжив. Скаржник також не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під час службового розслідування значну увагу було приділено кримінальному провадженню. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, а відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку в його діях. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних правових підставах. Виявлені під час службового розслідування порушення є свідченням вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.
Колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Статуту).
Відповідно до частин першої - шостої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Частиною п'ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (ст. 19 Статуту). Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Як зафіксовано у Висновку службового розслідування, систематичне порушення службової дисципліни окремими поліцейськими СП ВП № 1 Дніпровського РУП ГУНП, неодноразово виявлених недоліків під час перевірки, свідчить про постійне свідоме ігнорування та бездіяльність підполковника поліції ОСОБА_3 як керівника та особи, яка у вказаному ВП повинна здійснювати контроль за станом дотримання діяльності під час здійснення адміністративних правопорушень відповідно до п.1 розділу УІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2-15 №1376 (а.с.109, арк. висновку 3). При цьому, у Висновку наведені порушення, встановлені раніше проведеною перевіркою 10.03.2023, якою були виявлені «суттєві недоліки в організації роботи підполковника поліції ОСОБА_1 »
Колегія суддів звертає увагу, що «систематичність» порушення полягає у скоєнні порушення працівником, до якого вже було застосовано дисциплінарне стягнення.
Відповідачем суду першої інстанції не було надано доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за результатом перевірки від 10.03.2023. Крім того, як вірно зазначив суд в оскарженому рішенні, відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. На момент проведення службового розслідування з часу виявлення дисциплінарних порушень 10.03.2023 минуло більше місяця.
Відтак, порушення, які були встановленні під час перевірки 10.03.2023, не можуть бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у травні 2024 року.
Суд першої інстанції також критично оцінив й інші підстави, за яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем Присяги працівника поліції, а саме - публікації у мессенджері «Фейсбук».
В апеляційній скарзі зазначено про те, що під час службового розслідування відповідачем виявлена публікація в мережі Інтернет, яка викликала суспільний резонанс серед користувачів, що підриває авторитет Національної поліції України.
Водночас, у Висновку службового розслідування не наведені ані зміст цих публікацій, ані результати перевірки кожного із фактів, які в них були викладені.
Щодо обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.
За правовим висновком Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 р. у справі № 826/4681/18, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Тобто, незважаючи на характер дій уповноваженої особи - «на власний розсуд», обрання певного виду дисциплінарного стягнення обов'язково має бути належним чином обґрунтоване з метою уникнення будь-яких сумнівів в її об'єктивності та неупередженості.
До позивача було застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення без оцінки та співставлення характеру та тяжкості порушень, без врахування даних, що характеризують позивача, отже такий вид стягнення не може вважатись співмірним.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що в межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування оскарженого рішення суду, які передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р. в адміністративній справі №160/33348/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 06 серпня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя С.В. Чабаненко
суддя О.О. Круговий