Справа №701/148/24
Провадження №2-а/701/4/24
07 серпня 2024 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого-судді -Костенка А. І.
за участю секретаря -Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На підставу своїх вимог спирається на те, що 03 січня 2024 року позивач отримав повістку № У/40 якою його зобов'язано з'явитися 04 січня 2024 року о 09 год. 00 хв., до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 для звірки облікових даних. Так, позивач 03 січня 2024 року з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав нотаріально завірені копії усіх необхідних для звірки документів. Йому повідомили, що у зв'язку із тим, що він надав усі необхідні документи для звірки, то 04 січня 2024 року не потрібно їхати у м. Умань так як він уже надав усі необхідні документи. У зв'язку із тим, що позивач 03 січня 2024 року з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то йому на його екземплярі повістки поставили відмітку «03.01.2024 року з'явився для звірки даних». Інших повісток ОСОБА_1 , не давали. Тобто, позивач ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до отриманої повістки та надав усі необхідні документи для проведення звірки. У свою чергу, 12 січня 2024 року на поштову адресу позивача надійшов супровідний лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 де у додатках містилася копія протоколу № 80 про адміністративне правопорушення від 04.01.2024 року. У даному протоколі було зазначено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за отриманою ним 03.01.2024 р., повісткою про виклик в ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 на 09 год. 00 хв., 04 січня 2024 року для уточнення його облікових даних, оформлення військово-облікових документів, проходження ним медичного огляду та визначення призначення на особливий період не з'явився. У протоколі зазначено,що нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», абзац 1) ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», п.п. 2) п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та № 69/2022 від 24.02.2022 року, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що до нього додаються: розписка про отримання повістки особисто ОСОБА_1 , про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , рапорт молодшого сержанта ОСОБА_3 , рапорт старшого солдата ОСОБА_4 , копія книги обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 за 04.01.2024 р. Проте, дані матеріали були відсутні. У супровідному листі до протоколу запропоновано ОСОБА_1 прибути 15 січня 2024 року на 14 год. 30 хв., до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 для розгляду адміністративної справи, щодо вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. 15 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 для розгляду адміністративної справи до кабінету № 13 про що свідчить запис у книзі обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 адже позивач перед входом у приміщення реєструвався. Проте, будь-яких пояснень у нього не відбирали, матеріали адміністративної справи для ознайомлення не надавали, постанову у справі про адміністративне правопорушення для ознайомлення не надавали. 24 січня 2024 року на адресу позивача надійшла рекомендованим листом Постанова № 80 у справі про адміністративне правопорушення складена 15 січня 2024 року. Так, у даній постанові зазначено, що 03 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав повістку про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 на 09 год. 00 хв., для уточнення його облікових даних, оформлення військово-облікових документів, проходження ним медичного огляду та визначення призначення на особливий період. На вказаний час та дату ОСОБА_1 , не прибув, причини неявки не повідомив. Адміністративне правопорушення підтверджується розпискою про отримання повістки, протоколом про адміністративне правопорушення, книгою обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 , рапортами молодшого сержанта ОСОБА_3 , старшого солдата ОСОБА_4 04.01.2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено протокол про адміністративне правопорушення № 80 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Копія вказаного протоколу супровідним листом від 08.01.2024 р., вих. № 3/22 та додатковим роз'ясненням прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП направлений ОСОБА_1 для надання ним пояснень та підтвердження неприбуття за повісткою 04.01.2021 року. ОСОБА_1 , повідомлено про розгляд адміністративних матеріалів відносно нього 15.01.2024 року в 14 год. 30 хв., в ІНФОРМАЦІЯ_5 кабінет № 13. У постанові зазначено, що на вказаний час та дату ОСОБА_1 , знову не прибув, причин неявки знову не пояснив. Відповідач в оскаржуваній постанові зазначив, що неприбуття ОСОБА_1 , 04.01.2024 року за отриманою ним повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення його облікових даних, оформлення військово-облікових документів, проходження ним медичного огляду для визначення призначення на особливий період/воєнний стан є порушенням вимог ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», абзац 1) ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», п.п. 2) п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та № 69/2022 від 24.02.2022 року, а тому у його діях вбачається правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210-1 КУпАП. На позивача ОСОБА_1 , було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400,00 грн. Постанова складена за відсутності позивача, копію такої постанови він отримав 24 січня 2024 року поштовим відправленням. Позивачу, як особі, що притягується до адміністративної відповідальності не було роз'яснено його права та обов'язки, у тому числі право на захист, не надано можливості заявити клопотання та надати пояснення, що є грубим порушенням вимог закону. Тому, вважає, що вказана постанова є незаконною та прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, що і змусило представника позивача звернутись з відповідною позовною заявою до суду.
22.02.2024 року через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити позивачу у позові повністю з огляду на наступне. Позивач 03.01.2024 року отримав повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 години 04.01.2023 року для уточнення його військово-облікових даних. Позивач у час та дату зазначені у отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув. Небажання позивача з'явитись для складення протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною у повістці адресою не є перешкодою для складення такого протоколу. В протоколі чітко зазначено, які норми і якого нормативно-правового акту порушив позивач. Згідно тексту супровідного листа та протоколу № 80 про адміністративне правопорушення від 04.01.2024 позивачу достовірно та вчасно стало відомо про складення відносно нього протоколу № 80 про адміністративне правопорушення 04.01.2024 року, ОСОБА_1 , роз'яснено його права і навіть запропоновано надати пояснення і підтвердження поважних причин неявки за отриманою ним 03.01.2024 року повісткою. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 максимально дотримувався прав позивача та процедури з'ясування усіх обставин, що мають значення у адміністративному провадженні. 24.01.2024 ОСОБА_1 , отримав рекомендованим листом поштовим відправленням постанову № 80 у справі про адміністративне правопорушення від 15.01.2024 про притягнення його до адміністртаивної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, з накладенням штрафу у розмірі 3400,00 грн. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , повідомлено про розгляд адміністративних матеріалів 15.01.2024 по АДРЕСА_2 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в 14:30 годин. Відповідно до Книги обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , прибув 15.01.2024 в 14:44 години, тобто вже після розгляду адміністративних матеріалів. Зазначене свідчить, що позивач достовірно знаючи про місце, час та дату розгляду адміністративних матеріалів, з'явитися на розгляд адміністративних матеріалів не забажав. Таким чином ОСОБА_1 , сам позбавив ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей про причини його неявки за повісткою та позбавив можливості ІНФОРМАЦІЯ_4 з'ясувати обставини зазначеного. Звернувшись до суду із цією позовною заявою, ОСОБА_1 , не надав суду доказів, які свідчать про незалежні від нього поважні причини, які перешкоджали йому з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 не мав жодної підстави прийняти будь-яке інше законне рішення, окрім притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та заперечував проти їх задоволення.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: 04 січня 2024 року в місті Умань начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 , складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого "гр. ОСОБА_1 , за отриманою ним 03.01.2024 року повісткою про виклик в ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 на 09:00 годин 04.01.2024 року для уточнення його облікових даних, оформлення військово-облікових документів, проходження ним медичного огляду та визначення призначення на особливий період не прибув. Чим порушив ч. 10 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", абзац - 1) ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", п.п. 2) п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та № 69/2022 від 24.02.2022 року" (а.с. 18-19).
На підставі вищезазначеного протоколу, 15 січня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_5 , винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення № 80, якою притягнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено нього адміністративне стягнення у виді штрафу за те, що: "03 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав повістку про необхідність йому прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 на 09:00 годину 04.01.2024 року для уточнення його облікових даних, оформлення військово-облікових документів, проходження ним медичного огляду та визначення призначення на особливий період. На вказаний час та дату ОСОБА_1 , не прибув, причини неявки не повідомив. Цим він порушив вимоги ч. 10 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", абзац - 1) ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", п.п. 2) п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та № 69/2022 від 24.02.2022 року" (а.с. 11-12).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , суду показала, що чоловіка визвали в ІНФОРМАЦІЯ_14 . Так як він інвалід і довго не може знаходитись за кермом вона поїхала з ним. Вони шукали ІНФОРМАЦІЯ_15, тому що не знали де воно в Умані знаходиться. Коли вони під'їхали, то зайшли їх записали і сказали пройти на ліво по коридору в крайній кабінет. Вони підійшли, зайшли в кабінет, чоловік спереду, а вона стояла за ним, невідомий їй чоловік запитав прізвище і сказав зачекати. Вони вийшли в коридор і чекали приблизно 5-10 хвилин, потім чоловік не витримав стояти, тому що йому дуже важко стояти, зайшов у кабінет і сів на стілець. Коли прийшов їхній співробітник, сказав їм іти. Вони пішли до начальника, її туди не пустили. Вони вийшли від начальника і їм сказали пройти ВЛК. Вони погодились без усяких вагань. Співробітник ІНФОРМАЦІЯ_15 наголосив, що їм треба привезти в ІНФОРМАЦІЯ_12 усі оригінали документів коли робилися операції, коли обстеження. Вона пояснила йому, що усі оригінали забрані МСЕК і вних на руках тільки копії. Він сказав, що копії йому не потрібні і сказав іти проходити комісію. Вони на другий день пішли проходити комісію. Вони пройшли комісію, привезли в Маньківку документи, що чоловік пройшов комісію і після того їм прийшов штраф. Їх ніхто не попереджав, що будуть штрафи, якась відповідальність. В ті строки, що їм були сказані вони приходили, чоловік з'явився, вона його постійно супроводжує. Після проходження комісії, документи вони здавали в Маньківці, так як чоловік у них стоїть на обліку. В Маньківці документи прийняли і чітко не казали, що їм потрібно їхати і везти щось на Умань . Їх запитали про комісію і сказали звертатись в ІНФОРМАЦІЯ_13. Вони підійшли до ОСОБА_8 . Він працює там юристом і він приймав в них документи. Так як чоловік інвалід і в нього не було відстрочки, йому сказали написати заяву на відстрочку і прийняли джокументи. Вони їздили на розгляд протоколу в призначений день, але запізнились на 15 хвилин. Чоловіка завели до начальника і сказали пройти ВЛК. Ніхто нічого їм тоді не надавав.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , суду показав, що до них звернувся позивач з тим питанням, що він будучи в Умані отримав повістку від військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_7 про звернення в ІНФОРМАЦІЯ_12 для оновлення даних. Позивач звернувся до них і запитав чи може пред'явити тут документи, що він є інвалідом і щоб не їхати повторно в Умань , подати ці документи про інвалідність в них в Маньківці. Він взяв його документи і надіслав в ОСОБА_10 , засобами електронної комунікації електронною поштою. Він перед тим говорив з ОСОБА_11 , що до них звернувся такий чоловік, що він є інвалідом і що надсилає йому документи про те, що в нього є підстави для відстрочки. Тих документів, що надали було підставою для відстрочки.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , суду показав, що ОСОБА_13 з'явився до них у третій відділ, на руках у нього було повістка видана ІНФОРМАЦІЯ_4 про явку для уточнення даних та проходження медичного огляду. При спілкуванні з ним вияснилось, що він інвалід другої групи, він надав завірені копії документів, це довідка МСЕК і пенсійне посвідчення. Після цього він йому повідомив, що має право на відстрочку в зв'язку з тим, що являється інвалідом, згідно 23 статті і направив його в п'ятий кабінет, у них там дівчата, які займаються прийняттям заяв про відстрочку і в подальшому подають їх на розгляд комісії де приймається рішення про надання відстрочки чи про відмову у наданні відстрочки. ОСОБА_13 отримавши повістку в Умані , мав право зробити всі ті дії в Маньківці, тому що він перебував на обліку у їхньому відділі. Чи повідомлялося ІНФОРМАЦІЯ_7, що ОСОБА_13 прийшов у Маньківку і зробив усі дії він не пам'ятає, він точно цього не робив. Він не рекомендував позивачу з'явитися в ІНФОРМАЦІЯ_8 , а рекомендував оформити відстрочку згідно чинного законодавства у їхньому відділі, так як він перебуває на обліку у них. Стосовно того куди прибувати по повістці вони мову не вели, але по повістці позивач з'явився до них, там де перебуває на обліку. Коли ОСОБА_13 до них з'явився, він поставив відмітку, дату, підпис і печатку на повістці.
Диспозиція частини першої статті 210 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
За частиною другою статті 210 КУпАП настає відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також за вчинення такого правопорушення в особливий період.
Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому цей строк був неодноразово продовжений, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023 - з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відтак, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
Відповідно до п. 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 921 від 07.12.2016, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку. Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
За змістом статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Водночас, суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За змістом частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом установлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_5 , № 80 від 15 січня 2024 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП за порушення вимог ч. 10 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", абзац - 1) ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", п.п. 2) п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
Так, частиною 10 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" (у редакції станом на 15 січня 2024 року), передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Також частиною 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" (у редакції станом на 15 січня 2024 року), передбачено, що громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Також, п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від № 1487 від 30.12.2022 (у редакції станом на 15 січня 2024 року), передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що як при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при винесенні оскаржуваної постанови за результатами його розгляду, уповноваженим органом інкриміновано порушення ОСОБА_1 , вимог ч. 10 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", абзац - 1) ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", п.п. 2) п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач у справі ОСОБА_1 , отримав повістку № Н/40 з пропозицією прибути на 09 годину 00 хвилин 04 січня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На зворотному боці даного документу наявні напис: «03.01.2024 з'явився для звірки даних» (а.с. 14-15).
Окрім того, до позовної заяви позивачем долучено копію листа ІНФОРМАЦІЯ_9 від 23.02.2024 № 1021/14/788, згідно якого вбачається, що відповідно доповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 з 27.06.1995. Медичний огляд, за весь період часу перебування на військовому обліку жодного разу не проходив, дані не поновлював. Після вручення повістки ОСОБА_1 , 03.01.2024 про прибуття 04.01.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , того ж дня 03.01.2024 останній прибув до ІНФОРМАЦІЯ_11 із заявою про надання відстрочки та надав нотаріально завірені копії пенсійного посвідчення та довідки до акту МСЕК про інвалідність (а.с. 92).
З урахуванням наведеного, суд констатує, що позивачем було виконано законні вимоги відповідача по прибуттю за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення його облікових даних, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період.
Підсумовуючи, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а, подекуди, й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд констатує, що стороною відповідача, у порушення вимог частини другої статті 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.
Відтак, постанова про адміністративне правопорушення № 80 від 15 січня 2024 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_5 , не відповідає вимогам КУпАП, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з приписами пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 73, 74, 77, 132, 139, 241, 242, 286, 295, 297 КАС України, ст. ст. 210, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 288, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов - задоволити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення № 80 від 15.01.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду вродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення проголошено 09.08.2024 року.
СуддяА. І. Костенко