вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39, факс (05341) 9 17 39, 9 15 37,
e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/305/24
Провадження №2/547/183/24
08 серпня 2024 року с-ще Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,
розглянувши в порядку загального позовного провадження, у залі судових засідань № 2, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі, 3 % річних, інфляційних втрат і моральної шкоди, розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку,
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат А.В.Левченко,
У березні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат А.В.Левченко звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ТОВ "ДВК Агро", з урахуванням наступного збільшення позовних вимог, про стягнення 12816,85 грн орендної плати за користування земельною ділянкою (заборгованість за 2022 рік на 15.03.2024 з урахуванням індексації за період невиплати), 700,35 грн пені (з 2022 року по 15.03.2024 року), а всього 13517 грн; 11242,85 грн заборгованості за 2023 рік на 15.03.2024 з урахуванням індексації за період невиплати, 382,80 грн пені (з 2023 року по 15.03.2024 року), а всього 11625,00 грн; 15000,00 моральної шкоди; 6000,00 грн судових витрат. Також просив розірвати договір оренди земельної ділянки 5324581500:00:003:0351 від 08.12.2020 та зобов'язати ТОВ "ДВК Агро" передати ОСОБА_1 земельну ділянку 5324581500:00:003:0351 в належному стані.
В обґрунтування позову вказує, що за договором оренди землі від 08.12.2020 відповідач користується належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер 5324581500:00:003:0351, площею 2 га, на території Семенівського району Полтавської області. Орендна плата сплачується у грошовій формі у розмірі 8700,00 грн в рік за земельну ділянку, що становить 12,98 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по району, але не пізніше 31 грудня поточного року, крім оплати орендної плати за перший рік використання. Відповідач не сплачував позивачеві орендну плату у 2022 і у 2023 роках. Відповідач не сплатив кошти на письмовий запит представника позивача від 08.11.2023, який отримав 18.11.2023.
Ухвалою від 25.03.2024 прийнято справу до провадження суду; визначено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 09.05.2024 о 11 год. 00 хв.; запропоновано відповідачеві, зокрема, у 15-денний строк подати відзив на позов.
19.04.2024 відповідач копію ухвали суду від 25.03.2024, позовної заяви з додатками, судової повістки на 09.05.2024 отримав в його електронний кабінет, що є належним врученням відповідачеві судової повістки і повідомлення про дату, час і місце судового засідання. В установлений судом строк письмовий відзив на позов з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, відповідач до суду не надав.
09.05.2024 підготовче судове засідання було відкладено до 27.05.2024.
27.05.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката А.В.Левченка про збільшення позовних вимог.
27.05.2024 підготовче судове засідання відкладено до 03.06.2024.
03.06.2024 підготовче судове засідання відкладено до у зв'язку з перебуванням судді в іншому провадженні.
Ухвалою суду від 05.06.2024 прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката А.В.Левченка від 22.05.2024 про збільшення позовних вимог (уточнену позовну заяву); оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 25.06.2024 о 08 год. 50 хв.; повідомлено відповідачеві ТОВ "ДВК "Агро", що 28.05.2024 адвокат А.В.Левченко надіслав на його адресу засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" цінним листом № 5340703793901 з описом вкладення копію заяви від 22.05.2024 про збільшення позовних вимог (уточнену позовну заяву), яка розглядається судом у цій справі; надано відповідачеві строк для подання відзиву на позов (заперечень проти позову) - 15 днів з дня вручення копії ухвали суду.
25.06.2024 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду на 08.08.2024 о 13 год. 00 хв.
08.08.2024 у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат А.В.Левченко позов підтримав повністю.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомляв. Про судове засідання повідомлений належним чином 26.06.2024 через електронний кабінет (а.с. 79).
Станом на 08.08.2024 суд не отримував відзив на позов чи будь-яких заяв, клопотань тощо від відповідача.
Ураховуючи зазначені обставини, відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 1, 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), суд 09.05.2024 ухвалив здійснити заочний розгляд справи за відсутності позивача і за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Вивчивши письмову заяву представника позивача по суті справи (позовну заяву), вислухавши представника позивача, вивчивши наявні у справі дані і докази, суд встановив таке.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 235340748 від 03.12.2020 позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2 га на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324581500:00:003:0351 (а.с. 8-9).
Згідно договору оренди землі б/н від 08.12.2020 позивач передав вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення в оренду відповідачеві на строк 15 років; нормативна грошова оцінка земельної ділянки 33505,87 грн за 1 га; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8700,00 грн в рік за земельну ділянку, що складає 12,98 % нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по району; орендна плата сплачується за мінусом податку на доходи фізичних осіб та військового збору; орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року, крім оплати орендної плати за перший рік використання; у разі несвоєчасної сплати орендної плати у визначені строки справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення (а.с. 8-9).
Отже між сторонами укладено договір оренди землі.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").
Орендна плата справляється у грошовій формі (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду землі").
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").
У разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (ст. 36 Закону України "Про оренду землі").
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 Цивільного кодексу України - далі ЦК).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК).
Щодо орендної плати та пов'язаних з цим розрахунків
За умовами договору оренди землі розмір річної орендної плати, який має бути сплачений за 2022 рік не пізніше 31.12.2022, складає 12,98 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки 33505,87 грн, що складає 8700,00 грн.
За умовами договору оренди землі розмір річної орендної плати, який має бути сплачений за 2023 рік не пізніше 31.12.2023, складає 12,98 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки 33505,87 грн, що складає 8700,00 грн.
08.11.2023 представник позивача - адвокат А.В.Левченко в порядку ст. 24 Закону України "Про адвокатуру" надіслав відповідачеві запит про надання відповіді, чому не виплачена орендодавцю ОСОБА_1 орендна плата за 2022 та 2023 роки, та коли буде виплачена. Лист отримано відповідачем 18.11.2023 (а.с. 13, 14).
Судові не надано відомостей про надання відповіді на це лист.
Спір між сторонами виник внаслідок стверджуваної позивачем несплати відповідачем орендної плати за 2022 рік у сумі 8700,00 грн і орендної плати за 2023 рік у сумі 8700,00 грн. Вказані суми є 12,98 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 33505,87 грн. Також саме 8700,00 грн визначено як щорічний розмір орендної плати за кожен календарний рік, що має бути сплачена не пізніше 31 грудня поточного року.
Судові не надано доказів здійснення цих платежів відповідачем позивачеві за користування земельною ділянкою у 2022 році і у 2023 році.
Відтак позовні вимоги у цій частині є законними і обґрунтованими. Суд задовольняє цю частину позовних вимог.
Відповідач не оспорив розрахунок у частині обрахунку сплати боргу з орендної плати у сумі 8700,00 грн за 2022 рік з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 12816,85 грн та 8700,00 грн за 2023 рік з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 11871,85 грн. Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості розрахунку інфляційних втрат.
Відтак позовна вимога у цій частині також є законною і обґрунтованою. Суд задовольняю цю частину позовних вимог.
З таких самих підстав суд задовольняє позовну вимогу про стягнення пені в розмірі 700,35 грн за період з 01.01.2022 по 15.03.2024 та 382,80 грн за період з 01.01.2023 по 15.03.2024, як 0,01 % пені несплаченої 8700,00 грн орендної плати за 2022 та 2023 роки.
Всього суд стягує з відповідача на користь позивача 25142,85 грн (13517,2 грн+11625,65 грн) несплаченої заборгованості зі сплати орендної плати за землю за 2022 та 2023 рік та штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за землю: інфляційних втрат та пені.
Щодо розірвання договору оренди землі.
Судом встановлено, що відповідачем не виплачено позивачу орендну плату за 2022 і 2023 роки за договором оренди землі від 08.12.2020. Згідно п. 33 вказаного договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Невиплата орендної плати має систематичний характер і є підставою для розірвання договору оренди землі з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 629, ст. 651 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України "Про оренду землі".
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
За ч. 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України від "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України від "Про оренду землі" орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
Враховуючи те, що судом встановлено систематичну несплату відповідачем орендної плати за 2022 і 2023 роках, що є істотним порушенням умов договору оренди, а також ураховуючи що п. 33 договору оренди землі передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором (у цій справі не сплата орендної плати за 2 роки) позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі від 08.12.2020 також підлягають задоволенню.
Щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Власником та розпорядником земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2020 № 235340748 (а.с. 7).
У зв'язку з розірванням договору оренди землі спірна земельна ділянка підлягає поверненню ОСОБА_1 в силу зазначених приписів закону, а, відтак, висування і задоволення судом позовної вимоги про повернення земельної ділянки є передчасним. Захисту підлягає лише порушене право. Суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги.
Щодо моральної шкоди
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що скільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК).
Вказана підстава стягнення моральної шкоди перебуває у підрозділі 2 "Недоговірні зобов'язання" книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.
Натомість у цій справі спір між сторонами виник щодо неналежного виконання договору оренди землі у частині несплати орендної плати, як неналежного виконання договірного зобов'язання. Не з не договірного зобов'язання.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц викладена правова позиція, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК і статей 4 та 22 Закону "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі N 496/1691/19 зазначив, що тлумачення статті 23 ЦК свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 в справі N 216/3521/16-ц (провадження N 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2022 у справі N 569/20510/19 (провадження N 61-13787св20).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК).
Відтак суд частково задовольняє позов у частині стягнення 5000,00 грн моральної шкоди.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач є ветераном-учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_1 від 02.12.2016 (а.с. 5).
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав (п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").
Отже позивач звільнений від сплати судового збору.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви фізичною особою майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже належна до сплати сума судового збору із позовної вимоги:
- майнового характеру на суму 40142,85 грн (25142,85 + 15000,00), від сплати якої звільнено позивача, складає 1211,20 грн (1,0 % • 40142,85 ? 3028,00 • 0,4);
- немайнового характеру про розірвання договору оренду землі і повернення земельної ділянки складає 2422,40 грн ((3028,00 • 0,4) + (1,0 % • 33505,87 • 2 ? 3028,00 • 0,4);
З урахуванням часткового задоволення судом позовних вимог майнового характеру суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених судом позовних вимог майнового характеру, що складає 876,80 грн (1211,20 • ((12816,85 + 11242,85 + 5000,00)) ? (25142,85 + 15000,00), а також судовий збір 1211,20 грн із задоволеної судом позовної заяви немайнового характеру.
Всього суд стягує з відповідача на користь держави 2088,00 грн витрат зі сплати судового збору (876,80 + 1211,20).
Щодо витрат на правничу допомогу
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн з ціною позову, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 6000,00 грн до 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд
Задоволити позов частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 12816,85 грн заборгованості з урахуванням індексації, 700,35 грн пені, а всього 13517,20 грн за період невиплати з 2022 року по 15.03.2024.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 11242,85 грн заборгованості з урахуванням індексації, 382,80 грн пені, а всього 11625,00 грн за період невиплати з 2023 року по 15.03.2024.
Розірвати договір оренди землі б/н від 08.12.2020, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" щодо оренди земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 5324581500:00:003:0351, строк оренди 15 років.
У задоволенні позову про зобов'язання передати земельну ділянку - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 5000,00 грн моральної шкоди, відмовивши у стягненні моральної шкоди у більшому розмірі 15000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" 2088,00 грн судового збору на користь держави.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на правничу допомогу, відмовивши у їх стягненні у сумі 6000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська ТГ, с. Новий Калкаїв, вул. Гагаріна, 31; ідентифікаційний код 41256598).
Повне рішення складене 12.08.2024.
Суддя В.Ф.Харченко