Справа № 522/9277/24
Провадження № 1-кс/522/4403/24
12 серпня 2024 року Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна по матеріалам кримінального провадження № 12024163510000415 від 04.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг яких заборонено - PVP, з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, при невстановлених слідством обставинах, незаконно придбала 0,230г особливо небезпечної психотропної речовини, обіг яких заборонено - PVP, який в подальшому незаконно зберігала при собі з метою збуту.
В подальшому, 20 червня 2024 року, приблизно о 16 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, направлений на збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг яких заборонено - PVP, з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме у квартирі АДРЕСА_1 незаконно збула за 500 гривень ОСОБА_4 0,230г особливо небезпечної психотропної речовини, обіг яких заборонено - PVP (кількісний вміст PVP становить 0,176г), яку при особистій зустрічі у квартирі передала із рук в руки останньому у паперовому згортку.
ОСОБА_3 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного психотропної речовини, обіг якої заборонено з метою збуту, а також незаконний збут, яка згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Враховуючи викладене вище та практику ЄСПЛ, застосування якої є безумовною складовою національного законодавства, є обґрунтовані підстави накладення арешту на відповідне майно, що при наявних обставинах кримінального провадження є виправданим та пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження, який при наявних потребах досудового розслідування виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт майна, який також необхідно накласти з метою забезпечити можливість проведення відповідних експертиз.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на квартиру АДРЕСА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2343814251101.
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
12.08.2024