Справа № 522/22716/23
Провадження № 2/522/292/24
про залишення позову без розгляду
07 серпня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним
В провадженні суду слухається цивільна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.
Ухвалою суду від 12.12.2023 року провадження по справі відкрито.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 11.04.2024 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 21.05.2024 року.
У судове засідання призначене на 21.05.2024 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 20.06.2024 року.
14.06.2024 року від адвоката Берегового І.В. до суду надійшла заява про припинення повноважень на представництво позивача ОСОБА_1
18.06.2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання з метою залучення нового адвоката.
У судове засідання призначене на 20.06.2024 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 07.08.2024 року.
07.08.2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання.
У судове засідання призначене на 07.08.2024 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Позивач не з'явився у судове засідання без поважних причин, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Суд визнає, що позивач не з'явився до суду повторно без поважних причин.
Позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, у разі неможливості особистої явки до суду).
Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Так, згідно із ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
При цьому, закон жодним чином не пов'язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
Щодо можливості розгляду справи без участі позивача, суд вказує, що позивач не звертався до суду з клопотанням про збір доказів, з заявою про розгляд справи за відсутністю позивача.
Суд зауважує, а також враховуючи усталену практику Верховного Суду України, об'єктивно розглянути справу за наявними матеріалами не можливо, а тому зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 257, 158 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: А.В. Науменко
Повний текст ухвали виготовлено 12.08.2024 року.
Суддя: А.В. Науменко