Справа № 686/22079/24
Провадження № 1-кс/686/6782/24
12 серпня 2024 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою ОСОБА_2 , поданою в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання,
12.08.2024 ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду зі скаргою, поданою в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_3 на незаконне його затримання.
В обґрунтування скарги зазначив, що 12.08.2024 року приблизно о 10:00 год. ОСОБА_3 зупинили на блокпосту неподалік від міста Хмельницького. Після перевірки військово-облікових даних будь-яких порушень виявлено не було, проте ОСОБА_3 було примусово затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У телефонному режимі ОСОБА_3 зазначив, що його примусово припровадили для проходження ВЛК за адресою: АДРЕСА_1 , згоди на що він не надавав, повістка про що йому також не вручалась. При цьому ВЛК він проходив під озброєним конвоєм працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 без наявності лікарів, незважаючи на його повідомлення щодо проблем із здоров'ям та наявністю медичних заключень, останньому не надали можливості подати такі документи. Також, ОСОБА_3 в телефонному режимі повідомив, що йому не надають їжу, пити, через те, що він відмовляється підписувати документи для проходження військової служби.
При цьому, ОСОБА_3 особисто повідомили, що останнього не відпустять та до прийняття відносно нього відповідного наказу, він буде знаходитись у ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.08.2024 року ОСОБА_3 викликав наряд поліції та повідомив зазначені вище обставини, проте результати перевірки йому не повідомили.
На виклик прибув старший лейтенант поліції ОСОБА_4 жетон № 0006711, проте протидіяти незаконним діям працівників ТЦК не зміг.
Станом на 13.30 12.08.2024 ОСОБА_3 продовжують незаконно утримувати у вказаному ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також забороняють користуватись мобільним телефоном та здійснювати будь-які дзвінки.
Просить відкрити провадження по справі за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне утримання та зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити ОСОБА_3 , який знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознайомившись із скаргою, приходжу до висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження у зв'язку із наступним.
Ст. 206 КПК України, якою регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до положень ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
П. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Із змісту ч. 2, 3 ст. 206 КПК України слідує, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тобто слідчий суддя за наслідками розгляду скарги, поданої у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Із змісту поданої скарги слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду скарги у порядку ст. 206 КПК України.
У даному випадку належним способом реагування на незаконне, за твердженням заявника, позбавлення особи волі, про що зазначає представник скаржника, є звернення до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Однак, згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
У зв'язку із викладеним, приходжу до висновку, про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження.
Керуючись ст.ст.303, 304 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , поданою в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання.
Копію ухвали разом із скаргою надіслати скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя