Справа № 209/5772/24
Провадження № 2-з/209/40/24
08 серпня 2024 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Юрченко Я.О., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Донця Віталія Валерійовича про забезпечення позову,
06.08.2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Донця Віталія Валерійовича про забезпечення позову, в якій просить суд накласти заборону будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а саме: 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2891719012040).
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування серії ВЕК №818140, посвідченого 21.04.2007 року Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, належали 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка з 27.06.2006 року по теперішній час зареєстрована та проживає у вказаній квартирі, яка є її єдиним житлом, іншої власності не має. Співвласником даної квартири є ОСОБА_3 , якому належить 1/3 частина квартири на підставі свідоцтва про право власності від 12 грудня 1995 року.
05 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, серія та номер: 2-573, посвідчений Другою Кам'янською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, на підставі якого право власності на 2/3 частини вищезазначеної квартири перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Вважає, що оскільки ОСОБА_2 порушила умови договору дарування та має намір продати квартиру третім особам та позбавити права користування ОСОБА_1 спірною квартирою, яка є її єдиним житлом, тому є необхідність у терміновому вжитті заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо даної квартири, оскільки невжиття даного заходу призведе до негативних для неї наслідків. Зобов'язався подати протягом десяти днів позов про визнання договору дарування недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України, зокрема, п. 2 ч. 1 цієї норми передбачена можливість забезпечення позову судом шляхом заборони вчиняти певні дії.
Пунктом 4 ч. 1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблений висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи викладені обставини та зважаючи на те, що заходи забезпечення позову, про застосування яких просить заявник в поданій заяві, нівелюватимуть ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, не позбавляють відповідача права власності та права користування спірною квартирою, обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких представник заявника звернувся до суду. З огляду на викладені обставини, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Донця В.В. про забезпечення позову, не встановлюючи при цьому на даний час заходів зустрічного забезпечення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Донця Віталія Валерійовича про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти заборону будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а саме: 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2891719012040).
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Копію ухвали направити для відома сторонам, а для пред'явлення до виконання - видати ОСОБА_1 , адвокату Донцю В.В. .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
В залежності від результатів вирішення спору по суті, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову діє у строки, встановлені ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Я.О.Юрченко