Справа № 210/2425/24
Провадження № 3/210/1260/24
іменем України
09 серпня 2024 року
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкіна О.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до обставин викладених у протоколі, дії ОСОБА_3 які полягали в порушенні вимоги п. 2.9 а ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не з'явився.
До суду подано заяву адвоката Неклеси М.М., який діє від імені та інтересів ОСОБА_2 , про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутності складу та подіє адміністративного правопорушення. В обґрунтування заяви зазначається, що працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Фактичні обставини, встановлені судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №739570 від 22 квітня 2024 року, 24 січня 2024 року о 14 годині 05 хвилин в м. Кривий Ріг Металургійного району по вул. Віталія Матусевича, біля б. 12, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210934-20, номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду №250 від 27 січня 2024 р КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги «ДОР».
Подія фіксувалась на нагрудну камеру 475174, 475727, 475731.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за п. 2.9а ПДР, за що відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений у ст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (надалі Порядок).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 2 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Статтею ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність: 1) за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або 2) під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, 3) за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно з статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Позиція суду за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення:
Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення. Виходячи із положень статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.
Між тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається серед іншого: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Суд зазначає, що суб'єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Крім того, об'єктивна сторона правопорушення має містити не лише зазначена виду сп'яніння, а також має бути зазначено час та місце вчинення правопорушення.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №740523 від 22 квітня 2024 року водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував за адресою вул. В.Матусевича, буд.2, 24.01.2024 року транспортним засобом «ВАЗ 210934-20», д.н.з НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Проте, такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, і можливість їх зібрання на стадії судового розгляду справи втрачена, оскільки матеріали справи скеровані до суду за сплином строку зберігання відеозаписів, а саме більш ніж через 3 місяці після подій, про яку йдеться в протоколі про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи в підтвердження винуватості ОСОБА_1 долучено диск на якому містять чотири відео файли. Проте, дані файли не містять звуку і на них не заяфіксовано обставини, які відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом під час перегляду відеозапису долученого до протоколу встановлено, що на першому відео файлі, який датований 24 січня 2024 р 14-00, зафіксовано рух транспортного засобу «ВАЗ 210934-20», д.н.з НОМЕР_1 , який зупиняє патрульна поліція. Інспектори підходять до дверці водія, декілька секунд відбувається розмова, потім із автомобіля виходить водій та слідує до багажнику, який самостійно відчиняє. На цьому відеозапис закінчується.
Суд зауважує, що відеозапис фіксує з автомобільного реєстратору, тому жодної розмови на ньому не чутно, тобто інспекторами не зафіксовано належним чином розгляд справи про адміністративне правопорушення: роз'яснення прав, оголошення ознак сп'яніння, проходження медичного освідування, складання протоколу та інше.
Три наступних відеозаписи датовані 22 квітня 2024 року на яких зафіксовані патрульні інспектори, які розмовляють по телефону, при цьому о 10 годині 15 хвилин, сам відеозапис створений на нагрудну камеру інспектора і на них зафіксовано, як один із патрульних слідує до автомобіля, сідає за кермо та через п'ять хвилин до нього підходить інший патрульний, який починає, щось заповнювати. Наступні вісім хвилин на відеозаписі зафіксовано, як патрульний інспектор сидить у автомобілі.
На відеозаписах, які надані в підтвердження обставин, викладених в протоколі, не підтверджується, що ОСОБА_1 24 січня 2024 року візуально оглядався працівниками поліції на наявність ознак на стан сп"яніння, не вбачається факту направлення на огляд водія транспортного засобу та вручення цього направлення для проходження огляду на визначення стану сп'яніння як і не вбачається факту відсторонення водія від керування транспортним засобом на час проходження огляду.
Таким чином, суду не представлено доказів, що поліцейськими вчинено усі належні дії щодо процедури виявлення ознак сп"яніння, визначених у Розділі І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роз"яснення прав та процедури проходження огляду так і самої процедури огляду в спеціалізованому закладі.
Сторона захисту стверджує, що матеріали справи та відеозаписи не містять належних та допустимих доказів факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 210934-20», д.н.з НОМЕР_1 , по вул. Віталія Матусевича, буд.12. Відеозаписи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, не містять факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 210934-20», д.н.з НОМЕР_1 .
Хоча матеріали справи і містять висновок №250 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , який відбувся 24 січня 2024 року де вказано, що ОСОБА_1 1982 року народження перебуває у стані марихуанового сп'яніння, однак відсутність фіксації виявлення ознак сп"яніння, направлення водія до медичного закладу, фактично знеславлює належність та допустимість цього висновку як доказу винуватості ОСОБА_1 в адміністративному правопорушенні.
Також, суд вважає, що рапорт інспектора поліції, як доказ винуватості ОСОБА_1 не може бути прийнятий до уваги, оскільки рапорт є внутрішнім документом правоохоронного органу та не є поясненнями цієї особи по справі.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5ПДРУкраїни та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735(в подальшому «Інструкція»).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
За наведених обставин, суду приходить до висновку, що зазначення працівниками поліції таких ознак в протоколі само по собі не може свідчить про їх наявність.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений саме 24.01.2024 року та був доставлений для огляду на стан сп"яніння цього ж дня в заклад охорони здоров"я Відеозапис є неповним та не фіксує процедури огляду, та складання протоколу, роз"яснення прав, тощо.
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ від17.12.2008року №1103(зі змінами від 20.01.2023року), передбачає, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (п.3); огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п.4).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таке направлення не складалось, про що свідчать відеозаписи.
Таким чином наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин.
Враховуючи наведені обставини справи, суд зауважує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
Обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Додані до протоколу про адміністративні правопорушення письмові матеріали не узгоджуються з наданими відеозаписами, а так само і між собою, та з них не можливо достеменно встановити, що при складанні адміністративного матеріалу був дотриманий порядок складання протоколу та фіксації адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу на положення статті 254.КУпАП, у якій визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «ПроНаціональну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Приймаючи до уваги наведені норми закону, суд приходить до висновку, що надані матеріали не в повній мірі відповідають критеріям достовірності та належності, оскільки можуть стосуватися різних подій та обставин, враховуючи, що подія, як це вказано у фабулі протоколу відбувалась 24 січня 2024 року, а сам протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції 22 квітня 2024 року, тобто через три місяці після можливого правопорушення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення на місці, а також при складанні та оформленні справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції була допущена неповнота з'ясування обставин справи.
Враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту того, що ОСОБА_2 24 січня 2024 року о 14-05 год перебував за кермом транспортного засобу ВАЗ 210934-20, державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Кривий Ріг Металургійного району по вул. Віталія Матусевича, буд №12 в стані наркотичного сп'яніння.
Факт керування транспортним засобом не зафіксовано як і не зафіксовано подій зазначених в протоколі - виявлення ознак сп"яніння, направлення водія до медичного закладу на виявлення ознак сп"яніння, відвідування медичного закладу та проходження огляду з метою визначення стану сп'яніння.
Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами та ін.
В рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У зв'язку з недоведеністю вини водія у скоєнні вказаного в протоколі правопорушення, доходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обставиною, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення є відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. Провадження у такій справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: О. В. Чайкіна