Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
30.07.2024м. ХарківСправа № 922/1500/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар", м. Харків
про визнання недійсним одностороннього правочину
за участю представників учасників справи:
позивача - Тетеря С.І.
відповідача - Гарильченко Ю.О.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар", відповідач, в якому просив суд визнати недійсним правочин щодо розірвання Договору поставки №13129 від 07.07.2021 в односторонньому порядку, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" шляхом надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" повідомлення за вих.№ 01-04/2022 від 01.04.2022. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ТОВ "Агрістар" не було дотримано визначених договором поставки умов для його розірвання в односторонньому порядку на підставі п. 8.3 договору. Судові витрати, як складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 122 378,40 грн, позивач просив суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 03.05.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень, зокрема, вказував що заявлена позивачем позовна вимога у справі не підлягає задоволенню господарським судом, оскільки за своєю правовою природою є цілковито необґрунтованою та безпідставною, заснованою на вигаданих мотивах та помилкових висновках, а також такою, що суперечить фактичним обставинам та дійсним правовідносинам сторін за Договором поставки № 13129 від 09.07.2021, встановлених у постановах судів апеляційної від 13.09.2023 та касаційної від 13.12.2023 інстанцій за результатами розгляду аналогічної справи № 922/193/23 за позовом ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" до ТОВ "Агрістар" про стягнення штрафної неустойки у розмірі 260 221 331,79 грн. та зобов'язання поставити на користь позивача товар за Договором поставки № 13129 від 07.07.2022.
Крім того, відповідачем було подане клопотання про закриття провадження у справі на підставі підпункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача суд встановив наступне.
Як вказує позивач у позовній заяві, протягом липня 2021 року - січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" (далі також - "ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", "Позивач", "Покупець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (далі також - "ТОВ "Агрістар", "Відповідач", "Постачальник") було укладено низку договорів поставки сільськогосподарської техніки, запчастин та комплектуючих до неї.
Зокрема, 07.07.2021 року між сторонами було укладено Договір поставки № 13129 (далі також - "Договір", "Договір поставки"), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю сільськогосподарську техніку (трактори, комбайни та додаткове обладнання до них) John Deere (далі - "Товар") в асортименті, в кількості та за ціною, вказаною в Специфікаціях чи інших Додатках до Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах Договору.
У п. 3.1 Договору поставки визначено, що Товар за Договором поставляється на умовах DDP, місце поставки - склад Покупця за адресою, зазначеною у Специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2020 року), з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору поставки Постачальник зобов'язується поставити Товар в строки, визначені у Специфікаціях, при умові здійснення Покупцем передоплати в розмірі та строки згідно Специфікації.
Відповідно до п. 3.3. Договору поставки дата отримання Товару покупцем в місці поставки Товару, вказаному п. 3.1. Договору, підтверджується підписанням видаткової накладної та/або акту приймання-передачі Товару уповноваженими представниками Покупця та Постачальника.
У Специфікаціях до Договору, підписаних 07.07.2021 року, сторони узгодили поставку Товару.
Відповідач направив Позивачу листи за вих. № 50 від 23.12.2021 та вих. № 7 від 13.01.2022, якими повідомив, що у зв'язку істотною зміною обставин не в змозі вчасно поставить замовлений Товар та пропонував укласти додаткові угоди до Договору поставки про зміну строків поставки та розірвання Договору, відповідно.
ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" не погодилося з існуванням істотної зміни обставин та листами за вих. № 02 від 06.01.2022 та вих. № 03 від 18.01.2022 повідомило у відповідь про обов'язок ТОВ "Агрістар" згідно з п. 5.3. Договору надати у безкоштовне тимчасове використання Покупцеві рівноцінну за технічними характеристиками сільськогосподарську техніку у справному технічному стані у разі невиконання зобов'язання з поставки та/або введення в експлуатацію (монтажу) Товару на весь строк прострочення.
15.02.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки, якою погодили нові строки поставки Товару, вказаного у Специфікаціях № № 1-3 до Договору, та встановили строки надання Постачальником підмінної техніки до моменту поставки відповідних одиниць Товару згідно з п. 5.3 Договору.
Водночас, 07.03.2022 ТОВ "Агрістар" направило ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на адресу електронної пошти лист за вих. № 01 від 01.03.2022, в якому містилося повідомлення про настання форс-мажорних обставин разом з копією листа Торгово-промислової палати України (далі - "ТПП України") за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 без вказівки реквізитів договору, про настання відповідних обставин за яким повідомив Відповідач.
30.03.2022 Постачальник електронним листом повідомив Покупця про можливість поставки частини Товару, але не на умовах Договору поставки, а як взаємозалік за передоплатами по усім наявним договорам поставки між сторонами, а 07.04.2022 ТОВ "Агрістар" повідомило у відповідному електронному листі про готовність поставити частину Товару також не на умовах Договору поставки, а як взаємозалік за отриманими ним передоплатами вже саме за Договором поставки.
Однак, листом за вих. № 01-04/2022 від 01.04.2022 (далі також - "Повідомлення про розірвання Договору") Відповідач повідомив Позивача про розірвання Договору поставки з 15.04.2022 на підставі п. 8.3 Договору у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (військовою агресією російської федерації) та їх дією понад 30 календарних днів і додав до нього вже згаданий вище лист ТПП України.
У відповідь на цей лист ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" направило на адресу ТОВ "Агрістар" лист за вих. № б/н від 11.04.2022, в якому заперечувало проти розірвання Договору поставки та вказувало на відсутність обґрунтованих підстав для цього. Також у цьому листі Покупець наголошував на можливості прийняття Товару та/або підмінної техніки та готовності до погодження альтернативних способів поставки Товару та/або підмінної техніки.
У серпні 2022 року між сторонами відбувалося електронне листування через адреси електронної пошти, вказані у п. 13.11 Договору, яким ТОВ "Агрістар" спонукало ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на укладення нового договору поставки замість наявного Договору для поставки певних одиниць Товару, та велися перемовини щодо укладення Додаткової угоди № 2 до Договору щодо зміни строків поставки Товару.
Зважаючи на невиконання Постачальником Договору поставки, відсутність підстав для його розірвання та недосягнення між сторонами згоди щодо укладення Додаткової угоди №2 до Договору, 26.08.2022 ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" направило ТОВ "Агрістар" претензію за вих. № б/н від 26.08.2022 про сплату штрафних санкцій за прострочення строків поставки Товару за Договором. Відповідач листом за вих. № 06/09-2022 від 06.09.2022 відхилив претензію Позивача, пославшись на неможливість виконання зобов'язань з поставки Товару через літо форс-мажорних обставин та розірвання Договору поставки в односторонньому порядку на підставі п. 8.3 Договору.
Водночас, з 29.04.2022 Постачальник почав здійснювати повернення Покупцю сплачених останнім авансових платежів за Договором.
Листом за вих. №03/10-1 від 03.10.2022 ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" звернулося до ТОВ "Агрістар" з вимогою про припинення повернення авансових платежів за Договором поставки, оскільки таке повернення авансових платежів здійснюється під час його дії та всупереч умовам Договору, який є чинним та дійсним, та умовам чинного законодавства України.
Припинення повернення авансових платежів зі сторони Постачальника не відбулося, також ним не було надано на вимогу Покупця уточнюючі банківські реквізити для повернення відповідної передоплати за Договором.
Листом за вих. № 16/12-2022 від 16.12.2022 ТОВ "Агрістар" запропонувало ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" підписати угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог, у т.ч. за Договором поставки, а листом за вих. № 23/12-2022 від 23.12.2022 направило заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме частини авансового платежу, сплаченого Покупцем за Договором поставки в рахунок оплати частини товару за Договором поставки № 13228 від 21.07.2021. Листами за вих. № 20/12-7 від 20.12.2022 та № 01/23-01 від 30.01.2023 Позивач заперечив проти зустрічних однорідних вимог та вкотре наголосив, що Договір поставки є чинним і дійсним, а зобов'язання Відповідача за Договором повинні виконуватися належним чином.
Враховуючи те, що безпідставне розірвання ТОВ "Агрістар" Договору поставки в односторонньому порядку перешкоджає отриманню ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" замовленого ним за Договором Товару та стягненню з Постачальника штрафних санкцій за порушення Договору, Позивач звернувся до суду з цією позовною заявою щодо визнання недійсним вчиненого Відповідачем правочину щодо такого розірвання.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК).
Частиною 2 статті 11 ЦК передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Тобто, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Нормами статті 651 ЦК встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК.
Відповідно до статті 188 ГК зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).
За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.
При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).
У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Як встановлено судом, в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" про зобов'язання поставити товар та стягнення 260 221 331,79 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" про розірвання договору та визнання відсутнім права вимоги.
13.12.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі винесено постанову, відповідно до якої відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" про передачу справи №922/193/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 в частині відмови у задоволенні первісного позову та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про скасування додаткових рішень Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/193/23 залишено без змін.
Зокрема, при розгляді вказаної справи Верховним Судом були встановлені наступні факти та зроблені наступні висновки:
"5.33. Як встановили суди попередніх інстанції, пунктом 8.1 договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань по договору у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладання договору, у результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс - мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та які безпосередньо впливають на виконання договору і не можуть бути передбачені сторонами ні за яких умов.
5.34. Сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов'язана у строк, що не перевищує 3 календарних днів з моменту їх настання, у письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом (пункт 8.2 договору).
5.35. Пунктом 8.3 договору встановлено, якщо обставини непереборної сили продовжують діяти більше 30 календарних днів, будь-яка із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши іншу сторону не менше, ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.
5.36. У постанові від 24.10.2023 у справі №910/7352/22, на яку в додаткових поясненнях посилається скаржник та яку Суд враховує в силу частини четвертої статті 300 ГПК, Верховний Суд, вказуючи на передчасність висновків апеляційного суду щодо наявності обставин для застосування орендарем пункту 5.4.6 договору (стосовно права на односторонню відмову від договору у зв'язку з тривалістю форс-мажорних обставин понад 90 календарних днів), зазначив, що для застосування пункту 5.4.6 договору, який за смисловим змістом майже аналогічний пункту 8.3 укладеного у цій справі договору, сторонами ставиться в залежність від таких обставин: 1) наявність форс-мажорних обставин (належне підтвердження їх настання, існування та початок (пункти 5.4.2, 5.4.3 договору); 2) тривалість форс-мажорних обставин понад 90 календарних днів, яка відраховується від початку дії таких обставин; 3) надсилання іншій стороні письмового повідомлення щодо дострокового розірвання договору.
5.37. З контексту вищенаведених висновків Верховного Суду вбачається, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність для суду з'ясувати наявність підстав для односторонньої відмови від договору, зокрема обумовлених таким договором, в даному випадку: (1) наявність форс-мажорних обставин, (2) їх тривалість понад 30 днів, (3) надсилання іншій стороні письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку не менше, ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.
5.38. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, з посиланням на встановлення факту розірвання договору поставки внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому п.8.3 договору, та припинення у зв'язку з цим прав та обов'язків сторін за вказаним договором, апеляційний суд зазначив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливили виконання зобов'язань за договором і тривали більше 30 днів, які були викликані повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до тимчасової окупації частини територій, на яких знаходились місця виконання договору, та проведення на них воєнних (бойових) дій, ТОВ "Агрістар" скористалося правом на розірвання договору поставки від 07.07.2021 №13129 в односторонньому порядку відповідно до пункту 8.3 договору з 15.04.2022, шляхом надсилання покупцю - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" листом від 01.04.2022 відповідного повідомлення за 14 днів до дати такого розірвання, що має наслідком припинення зобов'язань з поставки товару, незалежно від волі іншої сторони.
5.39. Верховний Суд вважає такі висновки правильними з огляду на таке.
5.40. Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
5.41. За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.
5.42. Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
5.43. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
5.44. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
5.45. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
5.46. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
5.47. У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
5.48. Як встановив суд апеляційної інстанції, наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до тимчасової окупації частини територій.
5.49. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
5.50. ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
5.51. Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
5.52. У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:
- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
5.53. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
5.54. У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що :
- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
5.55. У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, Верховний Суд виснував, що:
- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання;
- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
5.56. Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
5.57. Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
5.58. Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
5.59. Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
5.60. У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, на яку скаржник посилається у додаткових поясненнях, Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
5.61. Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.
5.62. Як виснував апеляційний суд, сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які надані обома сторонами, з достатнім рівнем вірогідності підтверджується факт наявності форс-мажорних обставин, які у період з 24.02.2022 по 15.04.2022 обумовили неможливість виконання зобов'язань за договором поставки від 07.07.21 №13129, як з боку постачальника - ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, так і з боку покупця - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" щодо виконання свого зустрічного обов'язку з прийняття такого товару, за відсутності якого взагалі неможливо здійснення постачальником поставки на умовах, визначених п.3.1 договору - базис поставки DDP, склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов'язок продавця здійснити постачання товару, який пройшов митне очищення для імпорту покупцю, без розвантаження, в обумовлене сторонами місце призначення, в цьому випадку на склад покупця.
5.63. Апеляційний суд вважав, що наведене підтверджується, зокрема:
(1) закупівлею ТОВ "Агрістар" 6 одиниць підмінної техніки, передбаченої додатковою угодою від 15.02.2022 до договору з метою виконання зобов'язань в частині поставки позивачу підмінної техніки у строк до 28.02.2022, 04.03.2022 та до 01.04.2022 ;
(2) здійсненням ТОВ "Агрістар" 23.02.2022 на виконання умов договору поставки одиниці підмінної техніки - трактору колісного John Deere 9520 №RW9520Е041133 на склад покупця - ТОВ "Трайгон Фармін Харків" в с. Заброди Богодухівського району Харківської області та неможливість її завершити через обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану та бойовими діями на території Харківської області ,тимчасової окупації частини цих територій (зупинення 24.02.2022 військовослужбовцями Збройних Сил України автомобілю перевізника із забороною його подальшого руху за відповідним маршрутом до складу вантажоодержувача - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків");
(3) складеними обома сторонами відповідно до пункту 8.2 договору та направленими одна одній повідомленнями про форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором поставки від 07.07.2021 №13129, в яких обидві сторони послались на обставини, викладені в офіційному листі ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а саме:
- повідомленням ТОВ "Агрістар" від 01.03.2022 вих. №01, в якому в зв'язку із введенням на території України через військову агресією рф проти України воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб ТОВ "Агрістар" зазначило про необхідність негайного застосування до договірних правовідносин сторін положень договору та чинного законодавства про форс-мажорні обставини та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору, повідомило про факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на усій території України, та просило взяти до уваги, що вказані обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору та іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
До вказаного повідомлення додано копію офіційного листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Враховуючи лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, апеляційний суд виходив, зокрема з того, що (1) цей лист був складений саме з метою уникнення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, які не працювали належним чином на початку повномасштабного вторгнення російської федерації і не видавали сертифікатів, (2) подання цього листа було вимушеною мірою для ТОВ "Агрістар" з огляду на об'єктивну неможливість отримання сертифікату про форс-мажор у період з 24.02.2022 по 15.04.2022 й надалі через постійні обстріли міста Харкова та зупинення через це діяльності регіональних ТПП, (3) на вказаний лист ТПП України послався також й позивач за первісним позовом на підтвердження форс-мажорних обставин, оголошених ним у своєму повідомленні від 22.03.2022.
Доводи скаржника з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, які були описані вище, щодо неправомірного врахування апеляційним судом вказаного листа ТПП як доказу настання форс-мажорних обставин, Верховний Суд відхиляє, адже як вбачається з тексту оскаржуваної постанови лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 апеляційний суд оцінив та врахував у сукупності з іншими наявними у справі доказами, які підтверджують настання форс-мажорних обставин, внаслідок яких відповідач не зміг виконати свої зобов'язання за договором.
Врахування апеляційним судом цього листа у сукупності з іншими доказами жодним чином не суперечить ані висновкам Верховного Суду, наведеним у пунктах 5.53, 5.55 цієї постанови, на не врахування яких скаржник посилається у своїй касаційній скарзі, ані умовам укладеного сторонами договору, адже останній (в тому числі пункт 8.2, згідно з яким направлялось відповідне повідомлення) не вимагає засвідчувати існування форс-мажорних обставин виключно сертифікатом ТПП, про що помилково стверджує скаржник.
Пункт 8.2 вказує на те, що особа, яка направляє повідомлення про форс-мажорні обставини, повинна за власний рахунок підтвердити їх наявність довідкою, виданою уповноваженим на це органом, а не сертифікатом.
Виснуючи щодо строків направлення повідомлення ТОВ "Аграстар" від 01.03.2022 вих. №01, апеляційний суд врахував знаходження міста Харкова у перші тижні повномасштабного вторгнення російської федерації під постійним огневим ураженням, ракетними обстрілами та масованим бомбардуванням, а відтак вважав, що таке повідомлення направлено у розумний строк (07.03.2022), з огляду на незначене порушення встановленого договором строку та форс-мажорні обставини, які перешкоджали здійснити повідомлення у встановлений договором 3 денний строк, що в свою чергу не позбавляє права сторони посилатися на них, так як відповідні наслідки порушення строку не встановлено договором.
Крім цього, взявши до уваги, що це повідомлення ТОВ "Агрістар" направило у встановлений саме договором спосіб - шляхом направлення на електронну адресу ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", який, в свою чергу, підтвердив його отримання 07.03.2022, апеляційний суд розцінив таке повідомлення як повідомлення про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, що стосується неможливості виконання зобов'язань у спірних договірних правовідносинах;
- повідомлення ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" від 22.03.2022, в якому зазначено про неможливість ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" виконати зобов'язання за договором поставки від 07.07.2021 №13129 з приймання від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки через введення у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України воєнного стану, ведення активної фази бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділів товариства у зв'язку з чим у відповідності до умов договору ним оголошено про форс-мажорні обставини на підтвердження чого надано офіційне повідомлення про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видане Торгово- промисловою палатою України.
У цьому повідомленні ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" просить ТОВ "Агрістар" розглянути його пропозицію здійснити передачу сільськогосподарської техніки та оплату за договором після припинення дії спеціального режиму воєнного стану в Україні.
Оскільки ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" зазначеним листом від 22.03.2022 оголосило про форс-мажорні обставини, які зумовили неможливість прийняття від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки, поставка якої обумовлена спірним договором, що виключає можливість виконання останнім своїх обов'язків з поставки, апеляційний суд цілком обґрунтовано врахував, що ТОВ "Агрістар", діючи у спірних правовідносинах розумно та добросовісно, відповідно до засад, на яких має ґрунтуватись зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509 ЦК), покладалось, в тому числі, й на вказаний лист ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", який останнім не було відізвано, та не мало підстав не довіряти наведеним в цьому листі твердженням про наявність форс-мажорних обставин чи ставити їх під сумнів;
(4) наказами директора ТОВ "Агрістар" від 24.02.2022 №24/02 "Про призупинення господарської діяльності підприємства та його служб, відокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова, Харківської та Луганської областей" та від 24.03.2022 №24/03-К "Про призупинення дії трудових договорів з працівниками", відповідно до яких у зв'язку з обставинам військової агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану, проведенням активних бойових дій на території місцезнаходження підприємства та його структурних підрозділів та служб призупинено з 24.02.2022 господарську діяльність ТОВ "Агрістар" та його служб невідокремлених структурних підрозділів на території м. Харкова, Харківської і Луганської областей із забезпеченням табельного обліку робочого часу працівників підприємства та його служб структурних підрозділів на вказаних територіях, а також призупинено дію трудових договорів з 24.03.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу ТОВ "Агрістар" із забезпеченням табельного обліку робочого часу, невідпрацьованого працівниками сервісної служби у зв'язку з призупиненням трудових договорів;
(5) умовами пункту 3.1 договору, відповідно до якого товар за договором поставляється на умовах DDP, місце поставки - склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2020 року), що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов'язок продавця здійснити постачання товару, який пройшов митне очищення для імпорту, покупцю, без розвантаження, в обумовлене сторонами місце призначення, в даному випадку на склад покупця.
В контексті цього, апеляційний суд також надав оцінку тому, що у повідомленні ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" від 22.03.2022 про настання форс-мажорних обставин, останнє зазначило про неможливість виконати зобов'язання за договором поставки від 07.07.2021 №13129 з приймання від ТОВ "Агрістар" сільськогосподарської техніки через ведення активної фази бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділах ТОВ "Трайгон Фармінг Харків".
Водночас скаржник не доводить, що відкликав своє повідомлення про настання форс-мажорних обставин або, що повідомив свого контрагента про те, що наведені ним обставини (неможливість прийняття товару в обумовленому у договорі місці) відпали;
(6) загальновідомими відповідно до офіційних відомостей обставинами знаходження визначених місць поставок товару в зоні тимчасової окупації та/або активних бойових дій;
(7) сертифікатом №6300-22-1205 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим 21.10.2022 Харківською ТПП, в якому зазначено про засвідчення ТОВ "Агрістар" форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; введення воєнного стану; тимчасова окупація; воєнні(бойові) дії, щодо обов'язку за укладеним з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" договором поставки від 07.07.2021 №13129 з передання покупцеві -ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" сільськогосподарської техніки (тракторів, комбайнів та додаткового обладнання до них), в асортименті, в кількості та за ціною, вказаних в Специфікаціях чи інших додатках до договору поставки від 07.07.2021 № 13129, а саме: трактору колісного John Deere 9R490, у строк до 28.02.2022 (включно), трактору колісного John Deere 8R410 у строк до 07.04.2022 (включно), підмінної техніки: трактору колісного John Deere 8370R, рік випуску - 2014, у строк до 28.02.2022 (включно), трактору колісного John Deere 8360R, рік випуску - 2012, у строк до 28.02.2022 (включно); трактору колісного John Deere 8360R, рік випуску - 2013, у строк до 28.02.2022 (включно), трактору колісного John Deere 8530, рік випуску - 2007, у строк до 28.02.2022 (включно), сільськогосподарської техніки, рівноцінної або кращої за технічними показниками трактора колісного John Deere 9R490, у строк до 01.03.2022, трактору колісного John Deere 9520, рік випуску - 2013, у строк до 01.04.2022 (включно). Дата настання форс-мажорних обставин - 24.02.2022, дата їх закінчення - 15.04.2022.
Оцінуючи вказаний сертифікат у сукупності з іншими доказами, апеляційний суд цілком обґрунтовано врахував, що отримання сертифікату вже після розірвання договору не впливає на його юридичну силу та правову природу, адже відповідно до п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікати видаються ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин щодо зобов'язань, строк виконання яких настав та законодавство не містить вимог щодо строку, протягом якого відповідний сертифікат має бути отриманий.
Апеляційний суд також взяв до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, відповідно до якої потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
5.64. Врахувавши вищенаведене, апеляційний суд цілком обґрунтовано вважав доведеною наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які у період з 24.02.2022 по 15.04.2022 обумовили неможливість виконання зобов'язання ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, за договором поставки від 07.07.2021 №13129, в тому числі й через оголошення ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" форс-мажорних обставин та неможливістю виконання свого зустрічного обов'язку за договором з прийняття такого товару відповідно до умов договору.
5.65. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що факт зупинки автомобіля військовослужбовцями Збройних Сил України, які заборонили його подальший рух через активне вторгнення російської федерації на територію Харківської області, є недоведеним доказами у порядку, передбаченому ГПК, адже єдиним доказом, що підтверджує такий факт є заява свідка ОСОБА_1 від 01.03.2023, який отримав зазначену інформацію від водія-експедитора ОСОБА_2., тобто ОСОБА_1 не був очевидцем та присутнім при зупиненні вказаного вище автомобіля військовослужбовцями Збройних Сил України, а тому такі його показання ґрунтуються на повідомленні іншої особи ( ОСОБА_2 ) і, відповідно, не є доказом у розумінні ГПК. Такі доводи є помилковими, оскільки заява свідка ОСОБА_1 є належним доказом, який оформлений у належній формі, та є описом перебігу подій 23 та 24 лютого 2022 року, які свідок безпосередньо спостерігав та був відповідальною особою за відправлення та доставку товару.
5.66. Як встановив апеляційний суд, у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливили виконання зобов'язань за договором і тривали більше 30 днів, ТОВ "Агрістар" скористалося правом на розірвання договору поставки від 07.07.2021 №13129 в односторонньому порядку відповідно до пункту 8.3 договору з 15.04.2022, шляхом надсилання покупцю - ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" листом від 01.04.2022 вих. № 01-04/2022 відповідного повідомлення за 14 днів до дати такого розірвання.
5.67. Зокрема апеляційний суд встановив, що на час направлення цього листа 01.04.2022 зазначені в ньому форс-мажорні обставини тривали 36 діб (з 24.02.2022). Лист було направлено ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" за 15 днів до вказаної в ньому дати розірвання договору, як це передбачено умовами п.8.3.
5.68. При цьому, ні пунктом 8.3, ні іншими умовами укладеного договору обчислення 30-денного періоду дії обставин непереборної сили (форс-мажору) не ставиться у залежність від моменту (дати) фактичного повідомлення про обставини непереборної сили, про що помилково стверджує скаржник. Пункт 8.3 вказує лише на те, що такі обставини непереборної сили (форс-мажору) повинні тривати більше ніж 30 днів.
5.69. Вищенаведене свідчить, що апеляційний суд, оцінивши у сукупності встановлені обставини справи та надані сторонами докази, цілком обґрунтовано виснував про наявність обставин, які надали стороні, у даному випадку ТОВ "Агрістар", можливість реалізувати своє право на одностороннє розірвання спірного договору в порядку, передбаченому п.8.3 договору, застосування якого вбачається можливим, зокрема за встановлених судом обставин, а саме: (1) наявності форс-мажорних обставин, 2) їх тривалості більше 30днів та (3) направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк.
5.70. Самостійно з'ясувавши в межах цього спору наявність передбачених умовами договору (пункт 8.3) підстав для односторонньої відмови від договору, яка, як зазначалось, за своєю правовою суттю є одностороннім правочином, спрямованим на припинення зобов'язань, апеляційний суд помилково послався на необхідність застосування статті 204 ЦК щодо презумпції цього правочину з огляду на те, що такий правочин не визнаний недійсним у встановленому порядку та не має ознак нікчемності. Адже, як зазначалось в пункті 5.31 цієї постанови, вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює для суду необхідність встановити наявність підстав для такої односторонньої відмови, що в цьому випадку й зробив суд апеляційної інстанції.
5.71. Помилкове застосування апеляційним судом статті 204 ЦК щодо презумпції правочину не вплинуло на самостійне встановлення ним дійсних обставин справи щодо наявності у ТОВ "Агрістар" підстав для односторонньої відмови від договору, а отже не може бути підставою для скасування цілком законного та обґрунтованого судового рішення.
5.72. Доводи скаржника щодо нез'ясування апеляційним судом, чи була у ТОВ "Агрістар" можливість альтернативного виконання зобов'язань за договором поставки, на яке вказували наявні у матеріалах справи докази, Верховний Суд відхиляє, адже суд апеляційної інстанції встановив наявність підстав для одностороннього розірвання договору (за наявності всіх визначених пунктом 8.3 обставин), відповідно, як наслідок, факт припинення зобов'язань за цим договором, зокрема зобов'язань щодо поставки як основної, так і підмінної техніки. У цьому випадку ні закон, ні умови укладеного договору не ставлять реалізацію права на односторонню відмову від договору в залежність від встановлення можливості альтернативного виконання зобов'язань.
5.73. У наведених скаржником постановах від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20, від 14.09.2021 у справі №910/7256/20 позиція Верховного Суду щодо необхідності доводити неможливість альтернативного виконання зобов'язання викладена у контексті з'ясування наявності/відсутності підстав для звільнення від відповідальності без встановлення факту припинення зобов'язань внаслідок односторонньої відмови від договору через наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що свідчить про безпідставне посилання скаржника на відповідні позиції Верховного Суду через їх нерелевантність до спірних правовідносин.
5.74. Твердження скаржника про неправомірне відхилення апеляційним судом електронного листування, зокрема електронних листів ТОВ "Агрістар" від 30.03.2022 та 07.04.2022, що були відправлені його представником, та прямо вказували на можливість поставки товару, який був передбачений положеннями додаткової угоди №1, зокрема 3-х одиниць тракторів колісних John Deer 8R410, та поставка яких пропонувалась не на умовах договору, а як взаємозалік по отриманим передоплатам за всіма договорами, Верховний Суд відхиляє.
5.75. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, апеляційний суд відхилив посилання ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" як на докази наявності у ТОВ "Агрістар" можливості поставити сільськогосподарську техніку за договором, незважаючи на повідомлені форс-мажорні обставини, на вказану електронну переписку щодо пропозицій з поставки сільськогосподарської техніки, з посиланням на те, що відповідні документи стосуються електронного листування ТОВ "Агрістар" з компанією Agromino, а тому не можуть вважатись належними доказами в розумінні статті 76 ГПК. До того ж суд зазначив, що сама по собі переписка щодо висловлення наміру ТОВ "Агрістар" поставити в майбутньому сільськогосподарську техніку вже після спірного періоду, який мав місце з 24.02.2022 по 15.04.2022, не може свідчити про реальну можливість такої поставки у спірний період.
5.76. Відсутність в тексті оскаржуваної постанови детального опису цього листування жодним чином не свідчить про його недослідження або неналежне дослідження судом апеляційної інстанції. Доводи скаржника в цій частині зводяться до необхідності переоцінки цих доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.77. Відповідно до статті 653 ЦК у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.78. Пунктом 8.4 договору передбачено, що припинення цього договору внаслідок форс-мажорних обставин не звільняє сторони від обов'язку протягом двох тижнів провести повний розрахунок (сплатити кошти тощо) за отримане виконання від іншої сторони до моменту настання форс-мажорних обставин або від обов'язку повернути отримані в якості авансу кошти по яких не було здійснено виконання.
5.79. В контексті зазначеного, суд врахував, що умови, за яких юридичний факт розірвання договору в односторонньому порядку є таким, що відбувся, встановлено вищезгаданими умовами пункту 8.3 договору, які наявні у спірних правовідносинах, в той час як положення пункту 8.4 договору стосуються наслідків такого юридичного факту, як події, що вже відбулася.
5.80. Суд встановив, що на виконання пункту 8.4 договору ТОВ "Агрістар" у період з 29.04.2022 по 23.12.2022 здійснило повернення ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" передплати за договором поставки від 07.07.2021 №13129 на загальну суму 23 378 617, 33 грн.
5.81. У свою чергу, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на виконання вимог статті 192 Податкового кодексу України зареєструвало розрахунки кількісних і вартісних показників до податкових накладних, з чого вбачається прийняття виконання відповідного обов'язку постачальника щодо повернення попередньої оплати після одностороннього розірвання договору у зв'язку з форс-мажорними обставинами.
5.82. Щодо іншої частини отриманої від ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" передплати в сумі 9 599 075,50 грн ТОВ "Агрістар" вчинило односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом направлення відповідної заяви від 23.12.2022, в якій зазначено про припинення відповідних зобов'язань.
5.83. З огляду на вищенаведене, встановивши факт розірвання з 15.04.2022 договору поставки від 07.07.2021 №13129, укладеного між ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" та ТОВ "Агрістар", внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому п.8.3 договору, апеляційний суд виснував про припинення у зв'язку з цим прав та обов'язків сторін за вказаним договором, в тому числі обов'язку ТОВ "Агрістар" поставити обумовлений у договорі товар та права ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вимагати виконання зобов'язань.
5.84. Оскільки з 24.02.2022 по 15.04.2022 - в період дії договору встановлено наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов'язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, що відповідно до вищенаведених положень чинного законодавства та умов договору є підставою для звільнення від відповідальності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог первісного позову в частині нарахування штрафної санкції за порушення постачальником строків поставки товару за період з 01.03.2022 по 15.04.2022.
5.85. Так само необґрунтованими суд вважав вимоги щодо нарахування штрафної санкції за порушення постачальником строків поставки й після 15.04.2022, з огляду на розірвання з цієї дати договору та, як наслідок - припинення відповідних зобов'язань постачальника з поставки товару.
5.86.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, правові висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, Суд встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, про що також зазначалось вище, а наведені ним посилання зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду стосовно встановлених ним обставин справи та переоцінки доказів; судом не встановлено порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права.".
Суд зазначає, що згідно п. 4 ст. 75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи викладене, обставини, які встановлені у постанові Верховного Суду у справі №922/193/23, щодо наявності форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов'язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд дійшов висновку про його відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі, це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов'язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі. Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Отже, враховуючи відсутність обставин необхідних для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання відповідача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г, код ЄДРПОУ 34469015).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 1А, код ЄДРПОУ 37189547).
Згідно наказу голови Господарського суду Харківської області у період з 07.08.2024 по 09.08.2024 суддя О.В. Погорелова перебувала у щорічні відпустці. Отже, повний текст рішення підписується у перший робочий день судді - 12 серпня 2024 року.
Суддя О.В. Погорелова