Справа №932/176/24
Провадження № 2/932/84/24
(заочне)
25 липня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Куцевола В.В.
при секретарі Рибалці В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, -
У січні 2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Гефест», у якій позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму в розмірі 514 687,92 грн. - 3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у справі №403/8097/12 від 27.09.2012, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ухваленим 27.09.2012 за результатами розгляду справи №403/8097/12, на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно, стягнуто заборгованість за кредитним договором №4271-001/08Ф у розмірі 1 667 491,49 грн.
З огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали рішення суду щодо стягнення заборгованості та враховуючи те, що ТОВ «ФК «Гефест» набуло право вимоги за кредитним договором №4271-001/08Ф, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачами відзиву не надано.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідачі належним чином викликались до суду, однак у судове засідання не з'явились, причини неявки до суду не повідомили, письмових заяв чи клопотань не надали. Правом на подання відзиву на позов не скористалися.
У зв'язку з цим, враховуючи норми ст. 247, 280 ЦПК України, суд розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.09.2012 ухваленого за результатами розгляду справи №408/8097/12, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно, на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк», стягнуто заборгованість за кредитним договором №4271-001/08Ф від 07.03.2008 у розмірі 1 667 491,49 грн.
Згідно копії договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами від 26.05.2017 та додатку до нього сторонами якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «АВІСТАР», останнє набуло право вимоги за кредитним договором №4271-001/08Ф де боржником є ОСОБА_1 та, відповідно до умов договору, за зобов'язаннями виниклими на забезпечення належного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до копії договору про відступлення прав вимоги №20191219 від 19.12.2019 сторонами якого є ТОВ «ФК «АВІСТАР» та ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ», останнє набуло право вимоги за кредитним договором №4271-001/08Ф де боржником є ОСОБА_1 та, відповідно до умов договору, за зобов'язаннями виниклими на забезпечення належного виконання умов кредитного договору (договір поруки).
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2011 році, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з того, що позивачем, на підтвердження доводів щодо існування, не виконаного, грошового зобов'язання, не надано жодного належного доказу, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Тобто, за наявності судового рішення про стягнення коштів, для застосування конструкції норми ст.625 ЦК України, обов'язковим є надання доказів наявності чи відсутності на виконанні виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення, оскільки його реалізація впливає на розмір суми, яка є передумовою для нарахування санкцій. Без надання відповідних доказів суд позбавлений можливості встановити чи здійснювалось примусове виконання рішення, а у разі якщо рішення примусово виконувалось встановити розмір заборгованості, від якої безпосередньо залежить розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Посилання позивача на рішення ВС/КГС від 08.06.2022 ухвалене у справі №913/618/21, є не доречним, оскільки воно стосується процесуальних повноважень суду на стадії відкриття провадження, тобто стадії, що передує розгляду справи по суті, в розрізі недоречності (на вказаній стадії процесу) дослідження обґрунтованості і доведеності позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В. Куцевол
25 липня 2024 року