Справа № 932/3820/24
Провадження № 2/932/1644/24
02 серпня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У квітні 2024 року ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 437 619,62 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 4 614,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 січня 2023 року приблизно о 10 год. 57 хв. в м. Дніпрі, на перехресті нерівнозначних доріг вул. Запорізьке Шосе та вул. Панікахи відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Lexus» реєстраційний №AE5425ОM та транспортного засобу «Ваз» реєстраційний № НОМЕР_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року у справі №932/2400/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Транспортний засіб «Lexus» реєстраційний № НОМЕР_2 було застраховано за договором добровільного страхування №3111/205/011432 у ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна”. У відповідності до умов вказаного Договору позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілої особи страхове відшкодування.
Страхувальник автомобіля «Lexus» реєстраційний № НОМЕР_2 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надав всі необхідні документи. На підставі наданої заяви та документів було складено страховий акт та розрахований розмір страхового відшкодування, яке складає 437619,62 грн. та було виплачено на рахунок страхувальника 11.05.2023 року.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність автомобіля «Ваз» реєстраційний № НОМЕР_1 було застраховано у ПрАТ СК “ВУСО” за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ЕР/207967664. Відповідно до умов полісу ліміт страхової відповідальність ПрАТ СК “ВУСО” за шкоду майну становить 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. Таким чином, розмір заподіяних відповідачем збитків перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом №ЕР/207967664, а тому різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням становить 437619,62 грн. - 130 000 грн. = 307 619,62 грн.
З огляду на те, що ОСОБА_1 у добровільному порядку, не відшкодував ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна” суму виплаченого страхового відшкодування, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2024 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї. Відповідно до вимог ст.ст. 128, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 січня 2023 року приблизно о 10 год. 57 хв. в м. Дніпрі, на перехресті нерівнозначних доріг вул. Запорізьке Шосе та вул. Панікахи відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Lexus» реєстраційний № НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ваз» реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2023 року у справі №932/2400/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП за вищевказаних обставин та притягнуто до відповідальності.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
Транспортний засіб «Lexus» реєстраційний № НОМЕР_2 було застраховано за договором добровільного страхування №3111/205/011432 від 10 січня 2023 року у ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна”. У відповідності до вказаного Договору позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілої особи страхове відшкодування.
Відповідно до п. 2.1 договору добровільного страхування №3111/205/011432 від 10 січня 2023 року, страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження застрахованого ТЗ в результаті дії страхових ризиків.
Згідно п. 2.2. цього договору, страховим ризиком, зокрема є дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ.
02 лютого 2023 року ОСОБА_2 як водій транспортного засобу звернувся до ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна” із поясненнями щодо страхового випадку, а ОСОБА_3 як власник транспортного засобу із заявою при виплату страхового відшкодування.
На підставі зазначених заяв, було складено Акт огляду транспортного засобу від 08.02.2023 року, Звіт №42-D/12/79 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus» реєстраційний № НОМЕР_2 без урахування зносу становить 490414,40 грн.
Згідно страхового Акту №G-10554-1 ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна” подію ДТП визнано страховим випадком, а збитки, яких зазнав Страхувальник вирішено відшкодувати у сумі 437 619,62 грн., з урахуванням франшизи 13 161,60 грн.
Згідно Платіжної інструкції №44327 від 11 травня 2023 року, ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна” сплатило на рахунок ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 437 619,62 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність автомобіля «Ваз» реєстраційний № НОМЕР_1 було застраховано у ПрАТ СК “ВУСО” за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ЕР/207967664. Відповідно до умов полісу ліміт страхової відповідальність ПрАТ СК “ВУСО” за шкоду майну становить 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов'язкового страхування, то керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «Універсальна» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. з урахуванням франшизи за полісом обов'язкового страхування.
Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи вищенаведене, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц.
Таким чином, оскільки розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі без урахування фізичного зносу, а розмір заподіяних відповідачем збитків перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом №ЕР/207967664, тому різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням становить 437619,62 грн. - 130 000 грн. = 307 619,62 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, а також виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідача, суд вважає обґрунтованим вимоги позивача та можливим захистити його право шляхом стягнення з відповідача на його користь шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого страхового відшкодування, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки заявлені позивачем вимоги в розмірі 437619,62 грн. є лише частково обґрунтованими у сумі 307619,62 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу пов'язану зі зверненням до суду з даним позовом надано належні докази.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
Таким чином, визначення у договорі розміру гонорару, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи та тривалістю розгляду, відсутністю проведених судових засідань; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. у даній справі є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Застосовуючи принципи співмірності й розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір і стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ “Страхова компанія “Універсальна” 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір сплачений позивачем при подачі позову у розмірі 4 614,29 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (ЄДРПОУ 20113829, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.9) шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу у розмірі 307619 (триста сім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 62 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (ЄДРПОУ 20113829, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.9) судовий збір у розмірі 4 614 грн. 29 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол
02 серпня 2024 року