ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 серпня 2024 року Справа № 903/232/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» на рішення Господарського суду Волинської області від 10 травня 2024 року, повний текст судового рішення складено по справі №903/232/24 (суддя Шум М.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ»
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»
про стягнення 112 334 грн 39 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ» (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом, у якому просило суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 112 334 грн 39 коп. заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на несплату наданих послуг згідно з договорами №191/20 та №192/20 від 15 березня 2019 року.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 10 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 112 334 грн основного боргу.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договорів №191/20 та №192/20 від 7 грудня 2020 року Позивач надав послуги з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Володимирського району Волинської області на загальну суму 112 334 грн 39 коп. що підтверджується: актом №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по договору №191/20 від 7 грудня 2020 року на суму 76 093 грн 55 коп.; актом №2 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по договору №191/20 від 7 грудня 2020 року на суму 10 510 грн 04 коп.; актом №3 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по договору №191/20 від 7 грудня 2020 року на суму 4 947 грн 20 коп.; актом №6 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по договору №192/20 від 7 грудня 2020 року на суму 20 783 грн 60 коп.. Суд вказав, що згідно з актами передані документації відповідають умовам договорів, належним чином оформлені і передані Відповідачу.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що пунктом 3.1 Договорів узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.
Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні вказано, що доказів сплати за отримані послуги в матеріалах справи немає, та про врахування відсутності будь - яких звернень замовника до виконавця з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв'язку із закінчення строку їх дії. Констатував, що сторони Договорів підписували Додаткові угоди до Договорів відповідно до приписів ЦК України та ГК України, чим врегульовували свої правовідносинн з метою належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виснував, що заявлена Позивачем вимога щодо стягнення з Відповідача підтверджена матеріалами справи, Відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 112 334 грн 39 коп..
14 травня 2024 року на адресу Господарського суду Волинської області від представника Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 4000 грн у справі №903/232/24.
Додатковим рішенням заяву представника Позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 01-74/756/24 від 14 травня 2024 року - задоволено. Покладено на Відповідача витрати в розмірі 4000 грн на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення судом першої інстанції зазначено, що подані в підтвердження заявлених витрат на правову допомогу докази (а саме: договір про надання правничої допомоги №0303 від 3 березня 2024 року та акт про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 3 березня 2024 року) підтверджують наданні послуги зі сторони адвоката, відтак за позицією місцевого господарського заява Позивача про ухвалення додаткового рішення у справі 903/232/24 підставна та підлягає до задоволення.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 116-118), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10 травня 2024 року в справі № 903/232/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 4 січня 2022 року, і що сторонами узгоджено всі дії та порядок надання послуг і відповідно виникнення зобов'язань шляхом підписання єдиного письмового документа, а саме договору. Жодного підтвердження того, що протягом встановленого законодавством шестимісячного строку, чи до встановленого Договором - 4 січня 2022 року, Позивач приступив до виконання взятих на себе обов'язків по виготовленню щодо відведення земельних ділянок, на переконання апелянта відсутні.
Скаржник вказує, що в подальшому, чи то із метою уникнення відповідальності, між сторонами було неодноразово укладено додаткові угоди (№1 від 4 січня 2022 року, №2 від 30 грудня 2022 року, №3 від 10 січня 2023 року, №4 від 30 червня 2023 року) до Договорів. Кожною із згаданих додаткових угод було визначено новий період для виконання Позивачем землевпорядних робіт. Апелянт вважає, що вказані додаткові угоди є самостійними, та не пов'язані із договорами, оскільки кожна із них містить нові основні істотні умови, а саме - нову дату початку та строки виконання робіт. Крім того, апелянт вказав, що жодного рахунку-фактури починаючи з 7 грудня 2020 року і по сьогодні Позивачем для Відповідача за виконані роботи виставлено не було.
При цьому, Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що Договорами було визначене зобов'язання: однієї сторони - виконати роботи, іншої - оплатити виконані роботи. Звернув увагу, що строк виконання робіт відповідно до Договорів та строк його дії встановлений сторонами до 4 січня 2022 року. До зазначеного строку роботи, визначений в Договорі за позиції скаржника виконані не були, а відповідно і зобов'язання по оплаті невиконаних робіт не виникло. Таким чином, Відповідач вважає, що зобов'язання сторін припинилися в момент закінчення строку дії Договору - 4 січня 2022 року.
Також, скаржник в апеляційній скарзі вказав, що не погоджується з заявою Позивача щодо можливого стягнення витрат на правову допомогу та вважає таке клопотання необґрунтованим та таким, що подане з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що на адресу Позивача не надходили документи, які б підтверджували понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило Відповідача можливості подати до суду першої інстанції клопотання про неспівмірність розміру таких витрат. Констатує, що форма позову уже була готова, і підготовка процесуальних документів не потребувала значного часу чи необхідності вивчення певних нормативних актів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2024 року по справі №903/232/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (а.с. 142).
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції констатує, що дана справа № 903/232/24 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 17 червня 2024 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №903/232/24 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 19 серпня 2024 року включно.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 7 грудня 2020 року між Державним підприємством «Горохівське лісомисливське господарство» (як Замовником) та Позивачем (як Виконавцем) укладено договір №191/20 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (далі - Договір №191/20; 5-9).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 Договору №191/20, Позивач зобов'язався виконати Замовникові роботи (послуги): виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 189,3 га згідно додатку №2 до цього Договору №191/20, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи (послуги) за цінами, що визначені у Протоколі погодження договірної ціни (додаток №1).
Згідно з пунктом 2.2 Договору 191/20, ціна Договору 191/20 по виготовленню проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 94 650 грн по твердих діючих на день підписання Договору №191/20, розцінках.
Пунктом 3.1 Договору №191/20 узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів. А пунктом 4.1 Договору 191/20 встановлено строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання Договору 191/20, закінчення - 4 січня 2022 року.
У відповідності до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 Договору № 191/20 приймання-передача робіт (послуг) за Договором № 191/20 оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами; по завершенні робіт (послуг) Позивач передає Замовнику результати виконаних робіт (послуг) та два примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов'язався протягом трьох робочих днів підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його Виконавцю (позивач) або направити Виконавцю (позивач) письмові зауваження до роботи (послуги).
В пункті 10.1 Договору № 191/20 сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 4 січня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.
Протоколом погодження договірної ціни, який є додатком №1 до Договору № 191/20 та є його невід'ємною частиною сторони підтвердили, що між ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 94 650 грн.
Додатком №2 Договору №191/20, який є також його невід'ємною частиною сторони узгодили перелік документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Горохівського та Локачинського районів орієнтовною площею 189,3 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, вартість робіт 94 650 грн.
4 січня 2022 року між Відповідачем та Позивачем підписано Додаткову угоду №2/1 до Договору № 191/20 на виконання робіт (послуг) із землеустрою №191/20 від 7 грудня 2020 року.
Додаткова угода укладена про те, що на підставі передавального акту від 31 грудня 2021 року, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №983 від 31 грудня 2021 року, яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство» шляхом реорганізації у вигляді приєднання переходить до Відповідача. Сторони дійшли згоди змінити Замовника по Договору на Відповідача.
Відтак, сторони змінили адресу та реквізити замовника в Договорі №191/20.
Цією угодою сторони також внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №191/20, а саме:
· пункт 4.1 Договору №191/20 викладено в наступній редакції: строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 30 грудня 2022 року;
· пункт 10.1 Договору №191/20 викладено в наступній редакції: Договір "191/20 набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Окрім того, Договір №191/20 доповнено пунктом 10.3 наступного змісту: реорганізація сторін Договору № 191/20 не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору № 191/20 та він зберігає свою чинність для їх правонаступників.
Пунктом 8 Додаткової угоди № 2/1 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору №191/20, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
30 грудня 2022 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №2 до Договору № 191/20 (а.с. 11).
Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №191/20.
· пункт 4.1 Договору викладено в такі редакції: строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 30 червня 2023 року;
· пункт 10.1 Договору викладено в такій редакції: Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 червня 2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Пунктом 5 Додаткової угод №2 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
10 січня 2023 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №3 до Договору.
Цією угодою сторони внесли зміни в Договір, а саме змінили преамбулу Договору та виклали її в такій редакції:
«Відповідач в особі Філюка Володимира Володимировича, що діє на підставі Положення про філію «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» та довіреності (надалі Замовник) з одного боку, та Позивач в особі директора Ірзи Івана Ярославовича, що діє на підставі Статуту (далі - Виконавець), з іншої сторони, разом - Сторони, уклали цей договір про наступне».
Сторони дійшли також згоди внести зміни в розділ договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» та преамбулу Додатку №1 «Протокол погодження договірної ціни».
Пунктом 6 Додаткової угод №3 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору №191/20, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
30 червня 2023 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №4 до Договору №191/20.
Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №191/20.
· пункт 4.1 Договору № 191/20 викладено в наступній редакції: строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 31 грудня 2023 року;
· пункт 10.1 Договору №191/20 викладено в наступній редакції: Договір №191/20 набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 грудня 2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Пунктом 4 Додаткової угод №4 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
29 грудня 2023 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №5 до Договору №191/20.
Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №191/20.
· пункт 4.1 Договору №191/20 викладено в наступній редакції: строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 30 червня 2024 року;
· пункт 10.1 Договору викладено в наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 червня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Пунктом 5 Додаткової угод №5 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору №191/20, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
7 грудня 2020 року між Державним підприємством «Горохівське лісомисливське господарство» (як Замовником) та Позивачем (як Виконавцем) укладено договір №192/20 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (надалі - Договір № 192/20; а.с. 16-17).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 Договору №192/20, Позивач зобов'язався виконати Замовникові роботи (послуги): виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 562,0 га згідно додатку №2 до цього Договору №192/20, а Замовник (Відповідач) - прийняти і оплатити такі роботи (послуги) за цінами, що визначені у Протоколі погодження договірної ціни (додаток №1).
Згідно з пунктом 2.2 Договору №192/20, ціна Договору по виготовленню проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 281 000 грн по твердих діючих на день підписання договору, розцінках.
Пунктом 3.1 Договору №192/20 узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.
Між тим, пунктом 4.1 Договору № 192/20 встановлено строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання Договору, закінчення - 31 грудня 2021 року.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 Договору №192/20, приймання-передача робіт (послуг) за Договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) Позивач передає Замовнику (Відповідач) результати виконаних робіт (послуг) та два примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник (Відповідач) зобов'язався протягом трьох робочих днів підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його Позивачу або направити Позивачу письмові зауваження до роботи (послуги).
В пункті 10.1 Договору 192/20 сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.
Протоколом погодження договірної ціни, який є додатком №1 до Договору 192/20 та є його невід'ємною частиною сторони підтвердили, що між ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 281 000 грн.
Додатком №2 Договору №192/20, який є також його невід'ємною частиною сторони узгодили перелік документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Горохівського району орієнтовною площею 562,0 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, вартість робіт 281 000 грн.
4 січня 2022 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №1 до Договору №192/20.
Додаткова угода укладена про те, що на підставі передавального акту 31 грудня 2021 року затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №983 від 31 грудня 2021 року, яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство» шляхом реорганізації у вигляді приєднання переходить до Відповідача. Сторони дійшли згоди змінити Замовника по Договору №192/20 на Відповідача.
Відтак, сторони змінили адресу та реквізити Замовника в Договорі №192/20.
Цією угодою сторони також внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №192/20.
· пунктом 4.1 Договору №192/20 визначено, що строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 30 грудня 2022 року;
· пунктом 10.1 Договору № 192/20 визначено, що Договір №192/20 набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Договір № 192/20 доповнено пунктом 10.3 наступного змісту: реорганізація сторін договору не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору та він зберігає свою чинність для їх правонаступників.
Пунктом 8 Додаткової угоди № 1 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
30 грудня 2022 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №2 до Договору №192/20.
Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №192/20.
Зокрема пункт 4.1 Договору №192/20 викладено в наступній редакції: строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 30 червня 2023 року;
Пункт 10.1 Договору №192/20 викладено в наступній редакції: Договір № 192/20 набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 червня 2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
10 січня 2023 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №3 до Договору №192/20.
Цією угодою сторони внесли зміни в Договір №192/20, а саме змінили преамбулу Договору №192/20 та виклали її в такій редакції:
«Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі директора філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» Філюка Володимира Володимировича, що діє на підставі Положення про філію «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» та довіреності (надалі Замовник) з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ» в особі директора Ірзи Івана Ярославовича, що діє на підставі Статуту (далі - Виконавець), з іншої сторони, разом - Сторони, уклали цей договір про наступне».
Сторони дійшли також згоди внести зміни в розділ договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» та преамбулу Додатку №1 «Протокол погодження договірної ціни».
Пунктом 6 Додаткової угоди № 3 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
30 червня 2023 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №4 до Договору №192/20.
Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №192/20.
· пункт 4.1 Договору №192/20 висвітлено в наступній редакції: строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 31 грудня 2023 року;
· пункт 10.1 Договору №192/20 висвітлено в наступній редакції: Договір №192/20 набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 грудня 2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
29 грудня 2023 року між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №5 до Договору №192/20.
Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1 та 10.1 Договору №192/20, а саме:
· пункт 4.1 Договору №192/20 викладено у такій редакції: строк виконання робіт (послуг) встановлено: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 30 червня 2024 року;
· пункт 10.1 Договору №192/20 висвітлено в такій редакції: Договір № 192/20 набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30 червня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 5 визначено, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
На виконання умов Договорів №191/20 та №192/20 від 7 грудня 2020 року Позивач надав послуги з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Володимирського району Волинської області на загальну суму 112 334 грн 39 коп., що підтверджується наступними доказами, котрі підписані та скріплені відтисками печаток зі сторони Позивача та Відповідача:
· Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №191/20 від 7 грудня 2020 року на суму 76093 грн 55 коп.;
· Акт №2 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №191/20 на суму 10 510 грн 04 коп.;
· Акт №3 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №191/20 на суму 4 947 грн 20 коп.;
· Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №192/20 на суму 20783 грн 60 коп..
В актах здачі-приймання виконаних робіт по Договорах №191/20 та №192/20 від 7 грудня 2020 року зазначено: Документації відповідають умовам договору, належним чином оформлені і передані Відповідачу.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договорів Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 112334 грн 39 коп. заборгованості.
В силу дії статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статтей 173, 174,175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У відповідності до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги Відповідача у даній справі є стягнення заборгованості за Договорами №191/20 та №192/20. Відповідач заперечуючи проти стягнення заборгованості вказує про відсутність доказів, котрі б вказували на належне виконання Позивачем своїх зобов'язань по Договорах, з приводу чого колегія суду зауважує наступне.
На виконання умов Договорів №191/20 та №192/20 від 7 грудня 2020 року Позивач надав послуги з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Володимирського району Волинської області на загальну суму 112 334 грн 39 коп., що підтверджується наступними доказами, котрі підписані та скріплені відтисками печаток зі сторони Позивача та Відповідача:
· Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №191/20 від 7 грудня 2020 року на суму 76093 грн 55 коп.;
· Акт №2 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №191/20 на суму 10 510 грн 04 коп.;
· Акт №3 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №191/20 на суму 4 947 грн 20 коп.;
· Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19 лютого 2024 року по Договору №192/20 на суму 20783 грн 60 коп..
В актах здачі-приймання виконаних робіт по Договорах №191/20 та №192/20 від 7 грудня 2020 року зазначено: документації відповідають умовам договору, належним чином оформлені і передані Відповідачу.
Відтак, даними доказами, підписаними сторонами Договорами підтверджуються обставини виконання Позивачем своїх зобов'язань по виготовленню проектів землеустрою.
В той же час, що ж стосується покликання Відповідача в апеляційній скарзі на неотримання ним рахунків-фактури, то колегія суддів звертає його увагу на умови підписаних ним Договорів та вищеописаних доказів (підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт).
Зокрема, пунктом 3.1 Договорів узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.
В той же час пунктами 5.1 Договорів визначено, що приймання-передача робіт за Договорами оформляються актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується Сторонами.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. При цьому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №910/32579/15, від 22 травня 2018 року в справі №923/712/17, від 21 січня 2019 року в справі №925/2028/15, від 2 липня 2019 року в справі №918/537/18, від 29 серпня 2019 року у справі №905/2245/17, від 26 лютого 2020 року в справі №915/400/18, від 29 квітня 2020 року №915/641/19.
При цьому, колегія суду звертає увагу Відповідача, що в Договорах та Додаткових угодах до Договорів, а також в актах від 19 лютого 2024 року здачі-приймання виконаних робіт до договору (котрі підписані та скріплені відтиском печатки Відповідача) зазначено усі необхідні реквізити, в тому числі, і номер розрахункового рахунку, для здійснення оплати отриманих Відповідачем послуг, тому сама лише відсутність виставлених рахунків-фактури за умови існування інших доказів на підтвердження виконаних робіт та їх вартості не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастання через це строку оплати наданих послуг.
Відтак, відсутність рахунків-фактур, за наявності актів здачі-приймання виконаних робіт, вказує про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань по Договорах щодо доведення до Відповідача вартості виконаних робіт та порядку їх здачі.
Окрім того, що ж стосується доводів Відповідача з приводу припинення зобов'язань, в зв'язку із ніби-то закінченням строку дії Договорів (4 січня 2022 року), що на переконання Відповідача є підставою для відсутності в нього будь-яких зобов'язань з приводу оплат по закінчених Договорах, то колегія суду зазначає насупне.
Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26 червня 2018 року, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним.
Договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Колегія суду наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.
З огляду на зазначене колегія суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладених між сторонами Договорів є неможливим виконання Відповідачем зобов'язань за цими Договорами та їх прийняття Позивачем.
Окрім того, колегія суду відхиляє доводи апеляційної скарги Відповідача згідно яких, укладені сторонами Додаткові угоди є самостійними правочинами, а тому їх умови не можуть застосовуватися до даних договірних правовідносин, звертаючи увагу Відповідача та зміст Договорі та Додаткових угод, які підписані представником Відповідача та скріплені відтиском його печатки без будь-яких зауважень та застережень.
Пунктом 11.2 Договорів визначено, що всі зміни, доповнення, уточнення, а так само розірвання даних Договорів оформляються додатковими угодами і підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Відповідно, усі укладені між Позивачем та Відповідачем Додаткові угоди містять пункт наступного змісту: дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, укладена у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
Колегією суду враховано відсутність будь яких звернень Відповідача до Позивача з відмовою від Договорів чи їх розірвання у зв'язку із закінчення строку їх дії.
Поряд з тим суд апеляційної інстанції констатує, що Додаткові угоди до Договорів є дійсними, сторонами не оскаржені.
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (позиція висвітлена і в постанов Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
В той же час, матеріали справи не містять доказів сплати за отримані послуги, що свідчить про те, що Відповідач розрахунок за отриману роботу не провів.
Відтак, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги підставними та доведеними, а тому стягує з Відповідача на користь Позивача 112334 грн 39 коп. заборгованості.
Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.
Що ж стосується апеляційної скарги Відповідача в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн, то колегія суддів зауважує наступне.
14 травня 2024 року на адресу Господарського суду Волинської області від представника Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 4000 грн у справі №903/232/24.
Додатковим рішенням заяву представника Позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 01-74/756/24 від 14 травня 2024 року - задоволено. Покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач в апеляційній скарзі окрім цитування матеріальних норм котрі регулюють порядок розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами, зазначив, що підготовка процесуальних документів Позивачем не потребувала значного часу чи необхідності вивчення певних нормативних актів.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
Як слідує з матеріалів справи, 3 березня 2024 року між Позивачем та Кулик Русланою Петрівною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №0303 (надалі - Договір; а.с. 93).
У відповідності до пункту 1.1 Договору, предметом Договору є надання адвокатом правової допомоги Позивачу у господарських справах. Для цього Позивач доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання: підготувати позовні заяви щодо стягнення дебіторської заборгованості по договорах про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області та або Господарський суд Волинської області; здійснювати консультаційний супровід даних справ в господарських судах усіх інстанцій; за необхідності, готувати інші процесуально-судові документи по даних справах в господарських судах усіх інстанцій.
Згідно пункту 2.1 Договору, відповідно до цього Договору, адвокат бере на себе зобов'язання надати Позивачу таку правову допомогу: складати заяви, скарги, відзиви, відповіді на відзив, додатки, клопотання у відповідні інстанції господарського суду на підставі наданих клієнтом документів та інформації; висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників процесу, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими стороні у судовому процесі;
У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що Позивач зобов'язався: своєчасно надавати адвокату інформацію та документи, необхідні для надання правової допомоги, передбаченої цим Договором; надавати адвокату достовірну інформацію; оплачувати послуги адвокату згідно актів наданих послуг.
Згідно пункту 4.1 Договору, за результатами надання адвокатом правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом поштою або електронною поштою.
Акт про надання послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом, останній не надав адвокатом письмові аргументовані заперечення на акт.
13 травня 2024 року між сторонами підписано акт про надання послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги №0303 від 3 березня 2024 року, згідно з яким адвокат надав клієнту наступні юридичні послуги у справі №903/232/24 (а.с. 94): з'ясування фактичних обставин справи; вивчення наданих документів; підготовка позовної заяви; підготовка відповіді позивача на відзив; здійснення консультаційного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суді Волинської області.
Крім того, у акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі. Претензій Позивача до адвоката, щодо якості наданих послуг, відсутні. Вартість наданих послуг становить 4000 грн.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому колегія апеляційного господарського суду наголошує на тому, що вище в даній постанові апеляційний господарський суд задоволив позов Позивача та відхилив апеляційну скаргу Відповідача, що вказує на підставність стягнення витрат адвоката з Відповідача.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про неотримання документів, які б підтверджували понесені витрати на правничу допомогу, то колегія суду звертає увагу Відповідача на те, що Позивачем в підтвердження направлення на адресу Відповідача заяви із відповідними додаткам долучено квитанцію №1040651 від 14 травня 2024 року (а.с. 95), дійсність котрої не спростована.
Окрім того, судом першої інстанції направлено на адресу Відповідача ухвалу про розгляд заяви Позивача про ухвалення додаткового судового рішення із пропозицією подати письмові пояснення чи заперечення щодо поданої заяви (а.с. 98; доказ направлення - довідка про доставку електронного листа а.с. 99). Відтак, Відповідач мав можливість подати свої заперечення щодо співмірності понесених Позивачем судових витрат ще суду першої інстанції.
При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що Відповідач не висловив будь-яких заперечень щодо співмірності заявлених до стягнення судових витрат під час розгляду судом першої інстанції заяви Позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
В той же час з огляду на предмет спору та розмір вказаних витрат суд апеляційної інстанції констатує, що дані витрати не є завищенними виходячи з суми позовних вимог та робіт, котрі виконав адвокат Позивача для свого клієнта.
За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Таким чином враховуючи все вищеописане в даній постанові та враховуючи заперечення Відповідача, наведені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів приходить до висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції є завищеними та є співмірними із складністю справи (враховуючи підготовку представником Відповідачів та подання до суду копій документів, котрі є саме в господарському обороті Позивача не вчинення будь-яких дій щодо збирання та подання нових доказів).
При цьому, дослідивши акт наданих послуг в розрізі детального опису виконаних робіт, приймаючи до уваги задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в повному обсязі (та апеляційним господарським судом при перегляді вказаного рішення), колегія суду прийшла до висновку про задоволення заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з Відповідача у розмірі 4000 грн в суді першої інстанції.
З урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в правому полі дії частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Дане судове рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу
України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» на рішення Господарського суду Волинської області від 10 травня 2024 року в справі №903/232/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10 травня 2024 року в справі №903/232/24 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року в справі №903/232/24 - залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Справу № 903/232/24 повернути Господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.