вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" серпня 2024 р. Справа№ 910/797/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
на рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2024 р. (повний текст складено 03.05.2024 р.)
у справі № 910/797/24 (суддя - Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 17601,13 грн
У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 17601,13 грн страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 20256114 від 09.03.2023 р., внаслідок настання страхової події, ним було виплачено страхове відшкодування власнику застрахованого транспортного засобу, а тому нього виникло право вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдану шкоду.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2024 р. у справі № 910/797/24 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Також у тексті апеляційної скарги позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що наданий ним рахунок № ТО-30000015 від 21.03.2023 р. та акт виконаних робіт № 30000140 від 22.06.2023 р., складені Фізичною особою-підприємцем Білоконь А.Ф. є належним доказом на підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/797/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/442/23, зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2024 р. у справі № 910/797/24 та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 18.06.2024 р. про відкриття провадження у справі № 910/797/24 сторонам доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 18.06.2024 р. у справі № 910/797/24 оприлюднена у реєстрі 20.06.2024 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
09.03.2023 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 20256114, за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 .
16.03.2023 р. в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля Lexus ES 350, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2023 р. у справі № 757/12269/23-п ОСОБА_2 було визнано особою, винною у скоєнні ДТП, та притягнуто останнього до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до рахунку № ТО-30000015 від 21.03.2023 р. та акту виконаних робіт № 30000140 від 22.06.2023 р., складених Фізичною особою-підприємцем Білоконь А.Ф. вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 складає 213208,50 грн.
Згідно з умовами договору страхування Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" сплатила на рахунок Фізичної особи-підприємця Білоконь А.Ф. суму страхового відшкодування в розмірі 213208,50 грн на підставі заяви страхувальника, що підтверджується страховим актом № 2285020-1 від 24.03.2023 р., платіжною інструкцією № 12762 від 24.03.2023 р. та довідкою підтвердження заліку страхового відшкодування.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Lexus ES 350, д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР211519189, ліміт за шкоду, заподіяну майну за яким складає 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
27.03.2023 р. від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" надійшла заява про виплату в порядку суброгації сплаченого позивачем страхового відшкодування, що здійснено на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 20256114 від 09.03.2023 р. у розмірі 213208,50 грн.
З метою оцінки завданої потерпілому шкоди внаслідок ДТП, на замовлення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", суб'єктом оціночної діяльності був складений звіт № 092-SOS-230504-259733 від 29.05.2023 р. автотоварознавчого дослідження автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до звіту № 092-SOS-230504-259733 від 29.05.2023 р. вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,00), склала 142398,87 грн.
01.08.2023 р. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було сплачено на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" частину страхового відшкодування в сумі 142398,87 грн, що підтверджується довідкою № 99/2024/вих від 09.01.2024 р. про надходження коштів.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" здійснив виплату страхового відшкодування лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 17601,13 грн (160000,00 грн ліміт за полісом - 142398,87 грн сплачено відповідачем).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Як передбчено ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою, відповідно до п. п. 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
У розділі IV Методики наведено вимоги до оцінки КТЗ і викладення її результатів та зазначено, що така оцінка передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, який повинен містити, зокрема, висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) (пункти 4.1, 4.3 та підпункт "р" пункту 4.4 розділу IV Методики).
Як було встановлено вище, відповідачем здійснено автотоварознавче дослідження автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 , за результатами якого складено звіт № 092-SOS-230504-259733 та визначено вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП у розмірі 142398,87 грн.
При цьому, у вказаному звіті зазначено, що оцінка виконана у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 3207/5/1033 від 21.10.2019 р.
В той час як наданий позивачем рахунок № ТО-30000015 від 21.03.2023 р. та акт виконаних робіт № 30000140 від 22.06.2023 р., складені Фізичною особою-підприємцем Білоконь А.Ф., не містить вказівки на нормативні акти, на підставі яких його було складено, відтак не ґрунтується на Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наданий відповідачем звіт № 092-SOS-230504-259733 від 29.05.2023 р. автотоварознавчого дослідження автомобіля Volkswagen ID6, д.р.н. НОМЕР_1 , є більш вірогідним доказом, ніж наданий позивачем рахунок № ТО-30000015 від 21.03.2023 р. та акт виконаних робіт № 30000140 від 22.06.2023 р., складені Фізичною особою-підприємцем Білоконь А.Ф.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 17601,13 грн страхового відшкодування є необґрунтованою, недоведеною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2024 р. у справі № 910/797/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2024 р. у справі № 910/797/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко