вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2024 р. Справа№ 910/5625/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Сітайло Л.Г.
за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.
учасники справи:
від учасника ТОВ "Електромобіл" ОСОБА_1 - Пономарьов А.О.
від ТОВ "Електромобіл" - Гарбуз М.В.
від ТОВ "Електромобіл" - Вакуленко Є.В.
від учасника ТОВ "Електромобіл" ОСОБА_3 - Жураковський С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 (повний текст складено 25.04.2024)
та апеляційну скаргу ОСОБА_5
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 (повний текст складено 21.05.2024)
у справі №910/5625/23 (суддя Котков О.В.)
за позовом учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3
до
1. учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
2. учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_6
3. ОСОБА_5
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромобіл"
про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі
Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 (відповідач-1), Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_6 (відповідач-2) та ОСОБА_5 (відповідач-3) про переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язків покупців - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі 50%. Відповідачі-1, 2 при відчуженні своїх часток на користь відповідача-3 не дотрималися процедури, установленої ч. 3 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п. 13.3 статуту ТОВ "Електромобіл", чим порушили переважне право позивача на придбання часток відповідачів-1, 2, закріплене в ч. 1 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
У подальшому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив перевести на ОСОБА_3 прав та обов'язків покупців - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 позов задоволено повністю; переведено на ОСОБА_3 права та обов'язки покупців - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір - 894,67 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір - 894,67 грн; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір - 894,67 грн; вирішено перерахувати ОСОБА_6 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн, сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942864365.1 від 11.04.2023; перерахувати ОСОБА_1 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн, сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942893289.1 від 11.04.2023; повернуто ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 736,00 грн, сплачений квитанцією 32528798800006730705 (ID c803d4ef-436e-4002-8539-2fa3aa2c16c7) від 17.04.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/5625/23.
Рішення обґрунтовано тим, що учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", які мали намір відчужити свою частку третій особі, були зобов'язані письмово повідомити про це решту учасників Товариства згідно з пунктом 13.3 Статуту, що свідчило б про дотримання ними умов статуту, які є обов'язковими в силу статті 6 Закону та про відчуження своєї частки у установленому законом і статутом порядку. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів письмового повідомлення позивача про намір ОСОБА_1 та ОСОБА_6 здійснити продаж належних їм часток у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл". Вищевказана обставина свідчить про порушення переважного права ОСОБА_3 на придбання частки інших учасників вищенаведеного товариства.
Не погодившись з прийнятим рішенням, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроенерджі" ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просив суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу, скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2024, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність підстав для задоволення позовних вимог та переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язки покупців - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного. При цьому апелянт стверджує, що права позивача на участь у товаристві на момент розгляду справи не порушувались. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові повністю.
Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 заяву б/н від 15.04.2024 "Про ухвалення додаткового рішення" Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 у справі № 910/5625/23 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень). Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень). Стягнуто з ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень). В іншій частині заяви відмовлено.
Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, ОСОБА_5 , подала апеляційну скаргу, у якій просила суд поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024, відкрити апеляційне провадження, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/5625/23, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необгрунтовано було прийнято додаткове рішення про стягнення з відповідачів судових витрат. Зокрема апелянт стверджує про те, що заявлені позивачем витрати не є спів розмірними із складністю справи та витраченим адвокатами часом. Крім того, апелянт посилається на те, що позивачем не додано документів про реально проведену оплату на рахунок адвокатського об'єднання або особисто адвокату. На думку апелянта, акти наданих послуг не є належними доказами проведеної оплати за правову допомогу.
Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23 та за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/5625/23, об'єднано їх до розгляду в одному провадженні. Розгляд апеляційних скарг призначено на 22.07.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 розгляд справи відкладено на 05.08.2024.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" б/н від 13.11.2019 та Актів приймання - передачі часток статутного капіталу ТОВ "Електромобіл" від 13.11.2019 є власником 50% статутного капіталу у ТОВ "Електромобіл".
На момент набуття позивачем права власності на 50% статутного капіталу ТОВ "Електромобіл", іншими учасниками цього товариства були ОСОБА_1 , якому належало 25% частки в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл", та ОСОБА_6 , якій належало 25% частки в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл".
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" від 02.12.2022 відчужили належні їм частки в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" у розмірі по 25% статутного капіталу кожного, а разом 50% ОСОБА_5 .
Як стверджує позивач, його не повідомили ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про те, що вони мають намір продати належні їм частки в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" та не запропонували йому купити ці частки за ціною, за якою вони 02.12.2022 були продані та передані ОСОБА_5 .
Позивач також не був письмово повідомлений і про продаж корпоративних прав згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" від 26.01.2023.
Позивач стверджує про порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 гарантованого ст. 362 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переважного права позивача, який є власником частки у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" у розмірі 50%, на купівлю часток в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл".
Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України установлено, що корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У корпоративних відносинах об'єктом захисту є корпоративні права учасника товариства.
До корпоративних прав учасників ТОВ належать, зокрема, право розпоряджатись своєю часткою у статутному капіталі товариства.
Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов'язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульовано статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути установлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.
Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15.
Як установлено судом, 02.12.2022 між ОСОБА_6 (продавець-1), ОСОБА_1 (продавець-2) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір № 7 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець-1 та продавець-2 передають корпоративні права покупцю на належну продавцю-1 та продавцю-2 частку в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", а покупець приймає та зобов'язується сплатити продавцям вартість частки, згідно домовленості.
Згідно з п. 2.2. договору у результаті відчуження продавцем-1 та продавцем-2 частки на користь покупця, покупець набуває частку в розмірі 20000,00 грн - номінальна вартість, що становить 50% Статутного капіталу Товариства.
В п. 2.3.2. договору визначено, що факт передачі частки в статутному капіталі Товариства від продавця-1 та продавця-2 до покупця засвідчується актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, який підписується сторонами. Підписи сторін на вищевказаному акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, в день підписання акту приймання-передачі частки.
Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" від 02.12.2022 , продавець-1 передав, а покупець прийняв частку в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл", що становить 25% Статутного капіталу Товариства, що в грошовому виразі складає 10 000,00 грн, та продавець-2 передав, а покупець прийняв частку в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл", що становить 25% Статутного капіталу Товариства, що в грошовому виразі складає 10 000,00 грн
Зі змісту акту убачається, що цей акт складено у відповідності до умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 02.12.2022.
Справжність підписів продавців та покупця на цьому акті засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 6364, 6365, 6366.
20.01.2023 ОСОБА_5 листом повідомила ОСОБА_1 про неможливість виконання зобов'язань за договором № 7 від 02.12.2022 в частині здійснення розрахунків, у зв'язку з чим просила у 7-денний термін переоформити частки у Статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" шляхом укладання договору купівлі-продажу на таких самих умовах, які передбачені договором № 7 від 02.12.2022.
У відповідь на лист від 20.02.2023 ОСОБА_1 листом від 22.01.2023 повідомив ОСОБА_5 , що не заперечує проти переоформлення частки у Статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" у 7-денний термін.
26.01.2023 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець-1), ОСОБА_1 (покупець-2) укладено договір № 7/1-23 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає корпоративні права покупцю-1 та покупцю-2 на належну продавцю частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", а покупець-1 та покупець-2 приймають та зобов'язуються сплатити продавцю вартість частки, згідно домовленості.
Відповідно до п. 2.2. договору у результаті відчуження продавцем частки на користь покупця-1 та покупця-2, покупець набуває частку в розмірі 10 000,00 грн - номінальна вартість, що становить 25% Статутного капіталу Товариства, покупець-2 набуває частку в розмірі 10 000,00 грн - номінальна вартість, що становить 25% Статутного капіталу Товариства.
За умовами п. 2.3.2. договору факт передачі частки в статутному капіталі Товариства від продавця до покупця-1 та покупця-2 засвідчується актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, який підписується сторонами. Підписи сторін на вищевказаному акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, в день підписання акту приймання-передачі частки.
Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" від 26.01.2023, продавець передав, а покупець-1 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл", що становить 25% Статутного капіталу Товариства, що в грошовому виразі складає 10 000,00 грн, та продавець передав, а покупець-2 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ "Електромобіл", що становить 25% Статутного капіталу Товариства, що в грошовому виразі складає 10 000,00 грн.
Зі змісту акту убачається, що цей акт складено у відповідності до умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 26.01.2023.
Справжність підписів продавця та покупців на цьому акті засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 438, 439, 440.
На переконання суду, саме акт приймання-передачі є підтвердженням того, що частка у статутному капіталі Товариства переходить до іншого власника і саме на цій підставі вносяться відповідні зміни до ЄДР. У розумінні Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" акт приймання-передачі частки є двостороннім правочином який, у свою чергу, підтверджує волевиявлення сторін, а також юридичні наслідки - факт набуття прав і обов'язків новим учасником юридичної особи.
Акт приймання-передачі як такий не має ознак правочину у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин, зокрема, відносин купівлі-продажу (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17 та від 11.06.2018 у справі № 916/613/17). Відтак акт є належним доказом укладення сторонами договору купівлі-продажу.
Правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається, установлено статтею 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
За змістом частини першої статті 20 вказаного Закону учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, яка продається третій особі.
Переважне право - це право (правомочність), яка забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії. Метою застосування інституту переважного права у корпоративних правовідносинах є збереження складу учасників товариства.
Частинами третьою, четвертою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установлено, що учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов'язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).
Статутом товариства може установлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов'язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (частина шоста статті 20 вказаного Закону).
В силу пункту 22.2 Статуту учасник Товариства має право здійснити відчуження часток у статутному капіталі Товариства, у порядку установленому законодавством та Статутом Товариства.
Відповідно до п. 13.9 Статуту відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства допускається лише за згодою інших Учасників Товариства.
Згідно з п. 13.10, 13.11 Статуту Учасник Товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі Товариства оплатно або безоплатно іншим Учасникам Товариства або третім особам. Учасник Товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.
Учасник Товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших Учасників Товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з Учасників Товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір Учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово Учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий Учасник Товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені Учасникам Товариства (п. 13.3 Статуту).
Відповідно до п. 13.5 Статуту Учасник Товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого Учасника Товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
Згідно статті 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники Товариства зобов'язані дотримуватись статуту.
Таким чином, учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", які мали намір відчужити свою частку третій особі, були зобов'язані письмово повідомити про це решту учасників Товариства згідно з пунктом 13.3 Статуту, що свідчило б про дотримання ними умов статуту, які є обов'язковими в силу статті 6 Закону та про відчуження своєї частки у установленому законом і статутом порядку.
Частина третя статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вимагає від учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки), інформувати інших учасників у відповідному письмовому повідомленні про ціну та розмір частки, що відчужується, та інші умови, не унормовуючи, що такі "інші умови" є істотними. Тобто по суті продавець має ознайомити учасників з договором купівлі-продажу, який він планує укласти, адже інформація про певні умови може істотно вплинути на рішення учасника щодо використання ним його переважного права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20.
При цьому, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає обов'язкове письмове повідомлення учасника про намір продажу частки третій особі. За відсутності такого письмового повідомлення учасник не може вважатися повідомленим належним чином, у тому числі усно. Факт належного повідомлення учасника не може встановлюватися показаннями свідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2021 у справі № 923/875/19.
Так, судом установлено, що зміст статуту ТОВ "Електромобіл" не містить положень стосовно того, що учасники даного товариства не мають переважного права, або положень, які б установлювали порядок реалізації переважного права учасників товариства, що був би відмінний від того, який визначений нормами статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема, і в частині покладення на учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, обов'язку письмово повідомити про це інших учасників відповідного товариства.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів письмового повідомлення позивача про намір ОСОБА_1 та ОСОБА_6 здійснити продаж належних їм часток у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл".
Вищевказана обставина свідчить про порушення переважного права ОСОБА_3 на придбання частки інших учасників вищенаведеного товариства.
Приписами частини третьої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" імперативно встановлена виключно письмова форма відповідного повідомлення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було порушено право Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 на придбання частки інших учасників товариства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 міститься висновок, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти, то це звичайний договір купівлі-продажу.
Неправомірна поведінка учасника ТОВ є підставою для застосування способів захисту права, коли захист здійснює особа чиї права чи інтереси порушені.
Частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України установлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Подібні положення містяться також і у частині п'ятій статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.
У пунктах 71-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20 міститься висновок, що зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов'язків покупця.
Позов про переведення прав та обов'язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права. Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19. Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов'язків покупця частки.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 про переведення прав і обов'язків покупців за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл".
Пункт 4 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає, що до внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ, порушених за позовною вимогою, передбаченою ч. 5 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", застосовуються такі правила: 1) позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду; 2) невиконання вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду; 3) суд у своєму рішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцю або про їх повернення.
Механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. Адже у випадку задоволення позову, покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору. Таким чином, судовому захисту підлягає як право учасника, переважне право якого було порушено, так і право первісного покупця частки, права якого будуть захищені внаслідок задоволення первісного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20).
У постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/19980/20 зазначено, що спеціальним законом передбачено, що позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду ту грошову суму, яка вже сплачена покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки, що обумовлюється особливостями правовідносин, меті запровадження цієї норми та відповідає сутності порушеного права з урахуванням принципів справедливості, рівності та співмірності (пропорційності).
Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 внесено на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн (вартість спірної частки), що підтверджується платіжними інструкціями № 0.0.2942864365.1 від 11.04.2023 на суму 10 000,00 грн та № 0.0.2942893289.1 від 11.04.2023 на суму 10 000,00 грн.
З огляду на вимоги ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", пп. 3 п. 4 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, внесені позивачем на депозитний рахунок суду, підлягають перерахуванню Учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 , в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23, а тому апеляційа скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_5 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 колегія суддів відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, від позивача до місцевого господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якому заявник просив стягнути з відповідачів на користь позивача 410 000,00 грн, з них: фактичних витрат на професійну правничу допомогу до 31.12.2023 - 100 000,00 грн, фактичних витрат на професійну правничу допомогу з 01.01.2024 - 100 000,00 грн, гонорару успіху за досягнення позитивного результату для позивача в суді першої інстанції - 120 000,00 грн, фактичних витрат на професійну правничу допомогу за представництво та захист інтересів в Північному апеляційному господарському суді - 60 000,00 грн, гонорару успіху за досягнення позитивного результату для клієнта в суді апеляційної інстанції - 30 000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення ст на виконання рішення.
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 129 господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого ст така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20.
Як убачаєтьсяз з наданих Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 доказів розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи становить 410 000,00 грн.
Так, 20.03.2023 між ОСОБА_3 (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Іголан" (виконавець) укладено договір № 529 про надання професійної правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги правової допомоги щодо захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади в т.ч. ДПС України, МВС, СБУ, БЕБ України, ДБР,, Державній прикордонній службі України, Національній поліції, Управлінні патрульної поліції, Департаменті патрульної поліції, в органах пратури, Державній виконавчій службі, перед приватним виконавцем, страхових компаніях, органах досудового розслідування тощо, судової влади, в т.ч. в загальних, господарських та адміністративних судах України усіх інстанцій, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.
Відповідно до п. 1.1. додатку №3 до договору за надання професійної правничої допомоги клієнт виплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар).
За умовами п. 1.2. додатку № 3 до договору оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми, визначеної розділом 2 цього додатку, яка окремо погодинними ставками не тарифікується та не змінюється у залежності від наданого обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
В п. 2.1. додатку № 3 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі за позовом про переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" сплачує адвокатському об'єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 3 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов'язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" клієнт додатково сплачує адвокатському об'єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 3 до договору адвокатське об'єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов'язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж ст надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 3).
31.12.2023 між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об'єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 4 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, незалежно від його оскарження в суді касаційної інстанції, клієнт сплачує адвокатові суму в розмірі 60 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 4 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: апеляційні скарги ОСОБА_7 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/5625/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі № 910/5625/23 залишено без змін, клієнт додатково сплачує адвокатському об'єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 30 000,00 грн.
За умовами п. 5.1. додатку № 4 до договору адвокатське об'єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов'язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж ст надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 4).
02.08.2023 між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 60 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
У п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об'єднанню (виконавцю) у розмірі 30 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 5 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі № 910/5625/23 за позовом про переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об'єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 5 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов'язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл" клієнт додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об'єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 5 до договору адвокатське об'єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов'язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж ст надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 5).
10.04.2024 між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об'єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
Представництво інтересів Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 у даній справі здійснювалося адвокатом Жураковським С.А. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1241930 від 28.03.2023 .
Суд ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку установленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як убачаєтьсяз матеріалів справи, до Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_5 надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке мотивоване тим, що заявлені позивачем витрати не є співмірними із складністю справи та витраченим адвокатами часом; позивачем не додано документів про реальну проведену оплату на рахунок адвокатського об'єднання або особисто адвокатів; акти наданих послуг не є належними доказами проведеної оплати за правову допомогу. За наведених обставин, представник ОСОБА_5 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн, оскільки ця сума є співмірною із складністю справи та витраченим часом адвокатами.
В подальшому від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання № б/н від 30.04.2024 "Про зменшення витрат на правову допомогу", яке мотивоване тим, що заявлені позивачем витрати не є співмірними із предметом спору; понесені витрати не підтверджені первинними фінансовими документами (платіжними дорученням, чеками, тощо). За вказаних обставин, представник ОСОБА_1 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн. Також від представника ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 410 000,00 грн, посилаючись на не співмірність заявлених судових витрат; позивачем не доведено реальності та необхідності таких витрат; заявлені позивачем витрати суперечать принципу розумності з огляду на їх не співмірність як із часом витраченим адвокатом, так і предметом спору та складністю справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд враховує, що (1) під час розгляду даної справи правова позиція не змінювалася; (2) адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, ураховуючи заперечення щодо позовних вимог; (3) представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатським об'єднанням.
При цьому доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не убачається, що свідчить про необґрунтованість розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про завищення понесених позивачем судових витрат.
Аналіз змісту описаних робіт в актах приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2023, від 02.08.2023 та від 10.04.2024 свідчить, що заявник не обґрунтував розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Погоджений сторонами у додатках № 3 від 20.03.2023 , № 4 від 01.07.2023 та № 5 від 01.01.2024 до договору гонорар є фіксованим, однак констатує також, що зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов'язковими. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегія суддів також погоджуєтьсяз висновком місцевого господарського суду проте, що ураховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, сума "гонорару успіху" у справі за позовом з однією немайновою вимогою не відповідає критеріям співмірності та необхідності судових витрат. Зважаючи на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" не був необхідним у зв'язку з розглядом даної справи. З огляду на викладене відсутні підстави для покладення на відповідачів відшкодування "гонорару успіху", який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, ураховуючи, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, оцінивши доводи клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідачів, зважаючи на зазначені вище критерії їх оцінки та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про часткове задоволення заяви Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 та стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн (по 20 000,00 грн з кожного з відповідачів окремо), які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - ОСОБА_5 , у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/5625/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/5625/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23 залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/5625/23 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/5625/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23 покласти на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2024.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
Л.Г. Сітайло