Справа № 485/1696/24
Провадження №3/485/830/24
Постанова
іменем України
12 серпня 2024 року м.Снігурівка
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Соловйов О.В., секретар судового засідання Гусарова І. М., за участю адвоката Корсуновського П. Ю., потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ,
за ст. 124 КУпАП,
встановив:
28 липня 2024 року інспектором СРПП ВП № 2 Баштанського РВП в Миколаївській області Козирєвим В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 583114 стосовно ОСОБА_2 , про те, що він 28 липня 2024 року о 18:52 на польовій дорозі м. Снігурівка - с. Новий Шлях, керував автомобілем VOLKSWAGEN POLO, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну дистанцію та інтервал, не врахував ширину проїзної частини відповідно до напрямку руху, а також габарити транспортного засобу, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитком, чим порушив вимоги п. 13.1, 12.1, 11.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Корсуновський П. Ю. суду пояснив, що 28 липня 2024 року ОСОБА_2 рухався на своєму автомобілі польовою дорогою. Назустріч йому посередині дороги рухався автомобіль ЗАЗ DAEWOO. Аби уникнути зіткнення він почав з'їжджати з дороги праворуч та його колеса з правої сторони автомобіля опинилися в полі. Незважаючи на його дії, автомобіль ЗАЗ DAEWOO здійснив зіткнення з його автомобілем. Стверджує, що правила дорожнього руху не порушував, а дорожньо-транспортна пригода сталася звини водія ЗАЗ DAEWOO який рухався посередині дороги. На підтвердження своїх долводів заначив, що на схемі місця ДТП автомобіль ЗАЗ DAEWOO розташований помередині проїзної частини, що і свідчить про порушення ПДР саме водієм вказаного автомобіля.
Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 28 липня 2024 року рухався польовою дорогою по середині дороги. Назустріч йому посередині дороги рухався автомобіль VOLKSWAGEN POLO. Він почав гальмувати і намагався уникнути зіткнення, але автомобіль VOLKSWAGEN POLO здійснив зіткнення з його автомобілем. Також пояснив, що він не мав можливості рухатися ближче до правого краю проїзної частини по ходу руху, оскільки біля краю проїзної частини були перешкоди у вигляді каміння, трави та гілок. Також пояснив, що оскільки це є польова дорога, то всі учасники дорожнього руху рухаються посередині та якби швидкість автомобіля VOLKSWAGEN POLO була меншою він би встиг з'їхати з середини дороги та уникнути зіткнення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, суд приходить до наступного.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Вимоги до протоколу про адміністративне порушення викладені у статті 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015року № 1376 (далі Інструкція).
Так, згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозиція 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Зі змісту статті 256 КУпАП випливає, що саме протокол про адміністративне правопорушення визначає межі судового розгляду.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
У протоколі про адміністративне правопорушення значено, що ОСОБА_2 порушив п. 13.1, 12.1, 11.1 ПДР України.
Відповідно до п. 11.1 ПДР України кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 13.1. ПДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_2 до протоколу додано письмові пояснення ОСОБА_2 та письмові пояснення ОСОБА_1 . З пояснень вказаних осіб вбачається, що обидва водії стверджують що вони рухалися по проїзній частині з її право боку та обидва водії стверджують що саме інший водій допустив зіткнення.
Також до протоколу додано схему місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - схема).
Як вбачається з вказаної схеми, на ній схематично зображено два автомобіля, один схематично зображений на проїзній частині, а інший схематично зображений стоячим поза межами проїзної частини - у полі.
Однак на схемі не позначено який саме автомобіль позначений на проїзній частині, а який автомобіль позначений на схемі поза межами проїзної частини.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не заперечували того факту, що на проїзній часині на схемі зображений автомобіль ЗАЗ DAEWOO, яким керував ОСОБА_1 , а поза межами проїзної частини - у полі, на схемі позначений автомобіль VOLKSWAGEN POLO яким керував ОСОБА_2 . Оскільки обидва учасника дорожньо-транспортної пригоди підтвердили вказане вище розташування транспортних засобів відносно проїзної частини, у суду відсутні сумніви щодо такого розташування автомобілів.
Як вбачається зі схеми на проїзній частині відсутня дорожня розмітка та ширина проїзної частини складає 4,3м, тобто умовна (оскільки відсутня дорожня розмітка) ширина полоси для руху в кожному напрямку складала 2,15м (4,3/2=2,15), що свідчить, що ширина проїзної частини дозволяла безпечно розминутися двом легкових автомобілям.
Таким чином, в даному випадку, стверджувати про те, що автомобіль рухався по своїй полосі, та в момент дорожньо-транспортної пригоди не перебував на смузі зустрічного руху можна лише в тому випадку, якщо у момент зіткнення ліва частина автомобіля знаходилася на відстані 2,15м від правого краю проїзної частини по ходу руху, а бо меншій відстані.
Однак як вбачається зі схеми, місце зіткнення позначено на відстані 1,4 м від право краю проїзної частини по ходу руху транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, тобто зіткнення відбулося в межах умовної (враховуючи відсутність дорожньої розмітки) полоси для руху вказаного вище транспортного засобу, а також дійсно може свідчити, про те, що праві колеса вказаного автомобіля в момент зіткнення знаходилися поза межами проїзної частини в полі.
Окрім того, зі схеми також вбачається, що переднє праве колесо автомобіля ЗАЗ DAEWOO знаходиться на відстані 1,2м від право краю проїзної частини по ходу руху вказаного автомобіля, а заднє колесо - на відстані 1,3м,
Як вбачається з інформації опублікованій на мережі інтернет (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%90%D0%97_Sens,) ширина транспорного засобу ЗАЗ DAEWOO складає 1678мм (1,678м).
Таким чином, з місця розташування на схемі автомобіля ЗАЗ DAEWOO також вбачається, що переднє право та заднє праве колеса розташовані на смузі зустрічного руху (1,2м+1,678м=2,878м, що є більшим ніж 2,15м).
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ "розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не може бути притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки матеріалами справи не підтверджено факту порушення останнім п. 13.1, 12.1, 11.1 ПДР України.
Відносно ОСОБА_2 28 липня 2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 13.1, 12.1, 11.1 ПДР України. Однак, того ж дня відносно іншого учасника ДТП ОСОБА_1 також було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 13.1, 12.1, 11.1 ПДР України. Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_2 не може слугувати беззаперечним доказом його винуватості, оскільки аналогічний протокол складено і на іншого учасника ДТП.
Також не можуть слугувати беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_2 пояснення, в тому числі і письмові, учасників ДТП, а саме самого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки в своїх поясненнях вони виклали протилежні позиції, а саме в поясненнях вказали що саме вони дотримувалися ПДР України. Аналогічні протилежні пояснення вони надавали і в судовому засіданні.
Щодо наявної в матеріалах справи схеми місця ДТП, то як було заначено вище, з вказаної схеми не вбачається в діях ОСОБА_2 факту порушення вимог п. 13.1, 12.1, 11.1 ПДР України.
Враховуючи вище викладене, матеріали справи не містять беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 на своєму автомобілі VOLKSWAGEN POLO рухався посередині дороги на великій швидкості суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаної інформації.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви, виявлені в ході розгляду справи розцінюються на користь особи, що притягується до відповідальності.
Згідно з ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і (або) складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. 283, ст. 284 КУпАП,
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови, через Снігурівський районний суд Миколаївської області.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2024 року.
Суддя О. В. Соловйов