Справа № 580/290/19
Номер провадження 2/950/3/24
м.Лебедин
02 серпня 2024 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,
при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,
за участю: позивачки - ОСОБА_1 , представника позивачки - ОСОБА_2 , представника відповідача - Кулябкіна І.С. ,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Лебединської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка, в особі свого представника, звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила:
- встановити факт постійного проживання однією сім'єю в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , її разом з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2012 р. до дня смерті останньої - до ІНФОРМАЦІЯ_1;
- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на однокімнатну на першому поверсі квартиру за АДРЕСА_2 , загальною площею 25,8 м2, житловою площею - 11,8 м2, яка складається з однієї кімнати, площею 11,8 м2, кухні площею 8,6 м2, коридору площею 3,5 м2, вбудованої шафи площею 1,9 м2.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 , виданого 17.09.2008 р. відділом комунального майна та приватизації управління економіки міськвиконкому Лебединської міської ради, належала квартира за АДРЕСА_2 . В будинку за вказаною адресою з липня 2012 р. проживала позивачка разом з ОСОБА_4 до часу смерті останньої, що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча фактично була зареєстрована за іншою адресою. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, в тому числі на квартиру за АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_1 бажає оформити як спадщину, оскільки проживала з нею однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Однак, звернувшись до нотаріуса по питанню отримання свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , вона отримала роз'яснення, що їй необхідно звернутися з позовом до суду про встановлення факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування, оскільки зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 було інше, а ніж місцем реєстрації ОСОБА_4 .
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, наведених в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що факт, який просить встановити позивачка, є недоведеним. У квартирі ОСОБА_1 , в якій остання начебто проживала з ОСОБА_4 , близько 10 років розміщена та здійснює свою діяльність аптека «Орхідея». Разом з цим на підтвердження факту спільного проживання позивачкою надано довідку депутата Лебединської міської ради, але вказаний факт вона жодним чином не підтверджує, оскільки в ній лише вказано, що ОСОБА_1 доглядала та фінансово утримувала померлу ОСОБА_4 протягом 2017 та 2018 років. Також у заяві зазначається, що позивачкою були сплачені усі витрати пов'язані з похованням ОСОБА_4 , в підтвердження чого надані товарний чек від ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 6780 грн. та рахунок № 20 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 1507,00 грн., але у вказаних документах ніде не зазначено інформацію про платника або замовника цих послуг, а отже обставини щодо сплати ОСОБА_1 коштів на поховання ОСОБА_4 нічим не підтверджені. Крім цього, представник міської ради звертає увагу на те, що допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 жодним чином не підтвердили. Вважає, що крім інших свідків не слід враховувати й покази свідка ОСОБА_9 , оскільки відповідно до письмових пояснень останньої від ІНФОРМАЦІЯ_1, що містяться в матеріалах перевірки Лебединського ВП по факту смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_9 вказала, що в неї по сусідству проживала громадянка ОСОБА_4 одна і ці пояснення не відповідають тим показам, які були дані нею в судовому засіданні. Аналогічне в своїх поясненнях від ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначила й сама ОСОБА_1 , вказавши, що вона проживала по сусідству з ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_3 , а не разом з останньою як вона зазначає в позовній заяві.
В постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду від 27.05.2021 ро справі 552/196/20 зазначено про те, що проживання по сусідству з покійним та надання спадкодавцю допомоги у догляді та по господарству не є тотожним із фактом проживання однією сім'єю. В пункті 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт та інше, але доказів на підтвердження цього ОСОБА_1 ніяких не надано. В постанові Верховного суду від 25.05.2022 у справі № 542/1648/19 зазначено, що лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров'я потребувала постійного стороннього нагляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім'єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини.
Докази на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стороною позивача не надані та свідками по справі не підтверджені, а без спільного проживання не можливо вести спільне господарство, нести спільні витрати на утримання майна, спільний бюджет. Особа, яка спільно не проживає з іншою особою, не підпадає під визначення сім'ї, про яке говориться в статті 3 СК України. Також особи, які не є однією сім'єю і не проживають разом не підлягають під визначення статті 1264 ЦК України та не мають права на спадкування в порядку четвертої черги спадкоємців за законом.
Таким чином, представник відповідача вважає вимоги ОСОБА_1 є такими, що не відповідають дійсності, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Свідок ОСОБА_5 , допитана в судовому засіданні, показала, що досить тривалий час проживає по АДРЕСА_4 і ОСОБА_4 вона знала давно. В кінці 90-х років у останньої померла мати, після чого та психічно захворіла. З 2012 року вона стала часто бачити якусь жінку, що ходить до квартири ОСОБА_4 з сумками. З того часу у останньої з'явилася нова куртка, нове взуття. Вона стала охайно виглядати. Також може ствердити, що ОСОБА_4 почала жити у ОСОБА_1 , так як в її квартирі не було води, світла, веранду у своїй квартирі вона підпалила і житло стало непридатним для проживання. Купувати самостійно собі продукти харчування ОСОБА_4 не могла за станом здоров'я. Хоче зазначити, що часто бачила як ОСОБА_4 й ОСОБА_1 вечері сиділи у квартирі і разом читали Біблію. Так вони разом проживали близько 5-6 років.
Свідок ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні, показала, що ОСОБА_4 вона знала з кінця 80-х років, яка на її думку була психічно хворою людиною. Вона не могла самостійно розпорядитися своїми коштами, тривалий час не сплачувала за комунальні послуги. Так було до тих пір поки не з'явилася позивачка, яка стала за нею всіляко доглядати. Крім ОСОБА_1 ні з ким іншим ОСОБА_4 не спілкувалася. Родичів у неї не було. Може ствердити, що ОСОБА_1 опікувалася ОСОБА_4 , в усьому їй допомагала. Зазначені стосунки між ними були на протязі близько 5 років до дня смерті ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_4 померла, то її хоронила і справляла помини ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_8 , допитаний в судовому засіданні, показав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він виходив на місце проживання ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що та померла. Лікар повідомив, що причиною смерті став церебральний атеросклероз. У будинку, де знаходилася померла, все знаходилося на своїх місцях. Будинок старенький, обстановка в ньому була як і в інших людей похилого віку. Коли він проводив перевірку по цьому факту, то сусіди говорили, що ОСОБА_4 опікувалася і буде хоронити ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_9 , допитана в судовому засіданні, показала, що з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вона була знайома давно, так як проживає по АДРЕСА_1 . Спочатку ОСОБА_4 проживала з матір'ю поки та не померла, а потім стала мешкати сама. Останні п'ять років перед смертю ОСОБА_4 вона бачила як остання проживала і по місцю своєї адреси і по місцю проживання ОСОБА_1 . Сама вона за собою доглядати не могла. За нею доглядала позивачка. З іншими особами крім ОСОБА_1 ОСОБА_4 не спілкування. Її зовнішній вигляд з часу спілкування з ОСОБА_1 змінився на краще. Всі справи у побуті їй вирішувала остання. Це стосувалося, зокрема, здійснення всіляких оплат. Факт проживання їх обох однією сім'єю вона підтверджує повністю. В день смерті ОСОБА_4 вона викликала працівників поліції, оскільки ОСОБА_1 перебувала на той час в м. Харків. Поховання і поминальний обід справляла саме позивачка
Свідок ОСОБА_7 , допитана в судовому засіданні, показала, що проживає по АДРЕСА_1 приблизно з 2014 року і з того часу знала ОСОБА_4 , яка була психічно хворою. За станом здоров'я вона не могла за собою доглядати і вчиняти всілякі дії. Все це вона робила за допомогою ОСОБА_1 . Такі відносини між ними були не менше п'яти років перед тим як ОСОБА_4 померла. Похованням і поминальним обідом займалася ОСОБА_1 .
Заслухавши позивачку, її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лебедині Сумської області померла ОСОБА_4 (а.с. 10).
На підставі свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 , виданого 17.09.2008 відділом комунального майна та приватизації управління економіки міськвиконкому Лебединської міської ради (а.с. 52), останній належала квартира АДРЕСА_2 .
Зі смертю ОСОБА_4 відкрилася спадщина в тому числі й на квартиру за вказаною адресою, на яку, як вважає позивачка, вона має право, оскільки проживання однією сім'єю разом з ОСОБА_4 з липня 2012 р. до дня її смерті, але так як ОСОБА_1 була зареєстрована за іншою адресою, то постало питання про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася до суду та просила зазначений факту встановити, а також визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом у четверту чергу після ОСОБА_4 .
Суд погоджується з заявленими вимогами повністю, а заперечення сторони відповідача вважає такими, що не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Відповідно до п. 23 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Судом встановлено і не є спростованим та обставина, що відповідно до договору дарування від 27.07.2012 (а.с. 17-18, 19, 20) ОСОБА_1 набула у власність квартиру, розташовану в тому ж будинку за АДРЕСА_1 , де й на той час (липень 2012 року) проживала ОСОБА_4 .
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з того часу в її квартирі, розташованій за вищевказаною адресою, разом з нею однією сім'єю стала проживати остання, за якою вона здійснювала постійний догляд, оскільки ОСОБА_4 мала розлади здоров'я та не могла у зв'язку з цим самостійно себе обслуговувати.
Про зазначене свідчать записи в амбулаторній картці хворого (а.с. 54-57), з якої вбачається, що ОСОБА_4 дійсно знаходилася під наглядом сімейного лікаря на протязі 10 років з приводу церебрального атеросклерозу (запис лікаря від 03.03.2018).
Неспроможність ОСОБА_4 здійснювати самостійно за собою догляд та вчиняти всілякі дії у побуті підтвердили в судому засіданні й свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які показали, що досить тривалий час знали ОСОБА_4 , яка хворіла та за станом здоров'я не могла себе самостійно обслуговувати.
Крім цього, з показів свідків встановлено, що догляд за ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_1 , яка всіляко опікувалася та доглядала за нею, вирішувала для неї всі справи у побуті, здійснювала фінансові платежі в її інтересах. Родичів у ОСОБА_4 не було і крім ОСОБА_1 ні з ким іншим остання не спілкувалася. Проживали вони разом в будинку, в якому ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали належні їм квартири (буд. АДРЕСА_1 ). Їх спільне проживання тривало на протязі не менше 5-ти років перед тим як ОСОБА_4 померла.
З показів ОСОБА_5 встановлено, що саме з 2012 року разом з ОСОБА_4 свідок бачила позивачку і вони стали мешкати разом у ОСОБА_1 , оскільки належне ОСОБА_4 житло було непридатним для проживання. Так вони разом проживали близько 5-6 років.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що до показів свідка ОСОБА_9 , наданих на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , слід віднестися критично, оскільки в матеріалах перевірки, проведеної Лебединським ВП по факту смерті ОСОБА_4 , маються пояснення ОСОБА_9 , які є протилежними ні ті, що були дані нею у ході судового розгляду.
Однак, суд не приймає такі заперечення сторони, оскільки покази свідка ОСОБА_9 були перевірені судом безпосередньо в судовому засіданні та вони є такими, що узгоджуються з показаннями інших свідків, допитаних судом, й жодних сумнівів не викликають.
Той факт, що ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_4 матеріально, здійснюючи у такий спосіб догляд над останньою, знайшов своє підтвердження у довідці депутата Лебединської міської ради № 578 від 19.09.2018 (а.с. 60). Факт їх спільного проживання зазначена довідка не доводить, про що зазначає представник відповідача, і з цим суд погоджується повністю. Ним підтверджено лише ту обставину, що ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_4 .
Неспростованою також є та обставина, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 взяла на себе організацію заходів щодо поховання останньої та понесла витрати, пов'язані з такими заходами, на підтвердження чого стороною позивачки надано рахунок № 20 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та товарний чек № б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 59).
Сторона відповідача зазначене оспорює, але суд з запереченнями міської ради в цій частині не погоджується, оскільки обставини, які стосуються заходів з поховання ОСОБА_4 , підтвердили свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які суду показали, що коли ОСОБА_4 померла, то її похованням і організацією поминального обіду займалася саме ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_8 показав, що зі слів сусідів йому стало відомо, що ОСОБА_4 опікувалася ОСОБА_1 , вона й буде її хоронити.
Зазначене доводиться й довідкою депутата Лебединської міської ради № 578 від 19.09.2018 (а.с. 60), з якої вбачається, що саме ОСОБА_1 похоронила ОСОБА_4 за власний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1.
На спростування представлених позивачкою та її представником доказів та викладених вище обставин справи, які суд вважає доведеними, стороною відповідача належних та достатніх доказів надано не було, тоді як згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Таким чином, оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає, що факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 в будинку по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2012 р. до дня смерті останньої підлягає встановленню.
Ухвалюючи рішення в частині визнання за позивачкою права власності на спірне майно, суд зважає таке.
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1220, ч. ст. 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Статтею 1223 ЦК України установлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В силу того, що факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини є доведеним та встановленим, ОСОБА_1 є також, що належить до спадкоємців ОСОБА_4 за законом четвертої черги, у зв'язку з чим може закликатися до спадкування у разі відсутності на спірне майно спадкоємців за заповітом та спадкоємців за законом попередніх черг чи неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
З листа державного нотаріуса Лебединської районної державної нотаріальної контори Сумської області про надання відомостей щодо спадкової справи (а.с. 88) встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, заповіт від її імені не посвідчувався.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Зважаючи на те, що інші спадкоємці за заповітом чи за законом на майно ОСОБА_4 відсутні, а ОСОБА_1 визнана її спадкоємицею за законом в силу вимог ст. 1264 ЦК України, суд вважає необхідним визнати за позивачкою право власності на спірну квартиру, оскільки такий спосіб захисту цивільного права повною мірою буде відповідати її інтересам.
З довідки БТІ та технічного паспорту (а.с. 61, 62-63) встановлено, що зазначений об'єкт нерухомості має наступну технічну характеристику: однокімнатна на першому поверсі квартира за АДРЕСА_2 , загальною площею 25,8м2, житловою площею - 11,8м2, що складається з однієї кімнати площею 11,8м2, кухні площею 8,6м2, коридору площею 3,5м2, вбудованої шафи площею 1,9м2.
Таким чином, оцінивши всі зібрані та досліджені докази, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 325, 328, 1216, 1222 - 1223 ЦК України;
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в будинку по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2012 р. до дня смерті останньої - до ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнати за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на однокімнатну на першому поверсі квартиру за АДРЕСА_2 , загальною площею 25,8 м2, житловою площею - 11,8 м2, яка складається з однієї кімнати, площею 11,8 м2, кухні площею 8,6 м2, коридору площею 3,5 м2, вбудованої шафи площею 1,9 м2.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.08.2024.
Суддя Олександр ЧХАЙЛО