09 серпня 2024 року м. Київ № 320/5826/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - третя особа), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 30 січня 2023 року № 3, ухвалене за результатом розгляду подання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 лютого 2023 р. № 522 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім?я ОСОБА_1 ";
- зобов?язати Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення діяльності Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, внести інформацію про Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання обов?язків, передбачених Законом України_«Про нотаріат» з метою здійснення нотаріальних та реєстраційних дій Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріального округу м. Києва ОСОБА_1, в тому числі направити Державному підприємству «Національні інформаційні системи» повідомлення щодо відновлення доступу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані рішення відповідачів про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк, при їх прийнятті було порушено процедуру, зокрема, подання про анулювання свідоцтва було внесено поза межами 45 денного строку, визначеного п. 3 Порядку № 1904/5, а тому, подання не повинно було розглядатися взагалі. Крім того, подання відповідачем-2 складено та подано до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України було подано без дотримання обов'язку щодо проведення відповідної перевірки за зверненням фізичних та юридичних осіб, передбаченого п. 14 Порядку № 357/5. Щодо самих підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за п.п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», а саме, у зв'язку із закриттям кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав, позивач вказує на те, що її було звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження у її відношенні закрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України із підстав закінчення строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто, судом не встановлювалась вина позивача, при цьому, що позивач наголошувала на невизнанні своєї вини у вчиненні злочину, з огляду на що, сама по собі ухвала суду про закриття кримінального провадження не є достатньою умовою для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно про протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа № 320/5826/23 була передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
До суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначено про те, що третя особа при формуванні подання та направленні його до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, діяло у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством. При цьому, на спростування доводів позовної заяви відносно того, що подання було надіслано до Міністерства юстиції України з порушенням строку, визначеного п. 3 Порядку № 1904/5 та не повинно було розглядатися взагалі, вказано на те, що вказана норма порядку передбачає строк для внесення подання у 45 днів, але саме з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва. Дійсно, 08.08.2022 на адресу Міжрегіонального управління надійшло звернення адвоката, в якому було повідомлено про ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22 щодо закриття кримінального провадження відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1., до якого було додано копія вказаної ухвали, водночас, 18.08.2022 з метою аналізу правових підстав для внесення до комісії подання про анулювання свідоцтва було направлено до суду лист з проханням надати належним чином засвідчену копію ухвали, на який 03.10.2022 було отримано відповідь, з огляду на що, саме з цієї дати у міжрегіонального управління виникли підстави для формування матеріалів подання про анулювання свідоцтва та направлення його на розгляд до комісії, тобто, 45 денний строк порушено не було. Також, у частині доводів позивача про непроведення перевірки за зверненням адвоката, зауважено на тому, що це є правом, а не обов'язком управління та лише надає обсяг інструментів для підтвердження або спростування фактів, викладених у зверненні, при цьому, оскільки у зверненні адвоката не порушувалось питання щодо проведення перевірки, звернення розглядалось шляхом витребування необхідних документів. У частині посилань позивача на те, що кримінальне провадження було закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, а не через встановлення вини, що не давало підстав стверджувати про наявність ухвали про закриття провадження з нереабілітуючих підстав, наголошено на тому, що закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою, позаяк відсутність складу кримінального правопорушення в діях особи, виключає можливість звільнення такої особи від відповідальності, адже не можна звільнити від відповідальності особу, яка не вчиняла кримінального правопорушення.
Крім того, у вказаному відзиві відповідач-1 просив суд слухати справу у відкритому судовому засіданні за участю представників відповідачів.
Відносно вказано клопотання суд зазначає про таке.
Відповідно до вимог статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 КАС України.
Відповідно до вимог частини п'ятої вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, типові справи та інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даному випадку предмет позову у цій справі не стосується предмету спору, що підлягають розгляду у порядку загального провадження, ця адміністративна справа у розумінні КАС України є справою незначної складності, що має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, дослідивши доводи клопотання, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у порядку загального позовного провадження та дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення.
Від відповідача-2 відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2023 приватним нотаріусом ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) було отримано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 3 від 30.01.2023, яким анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 07.09.2004 за № 5312 на ім'я ОСОБА_1 , на підставі п. п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Як вбачається зі змісту вказаного рішення, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України розглядала подання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 07.09.2004 № 5312 на ім'я ОСОБА_1 . За результатами розгляду було анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю на ім'я ОСОБА_1 , а підставою для прийняття такого рішення було подання від 16.11.2022 № 21925/5.1-22 (вх. №138288-32-22 від 16.11.2022), внесене Міжрегіональним управлінням до Комісії згідно зі ст. 10 Закону України «Про нотаріат» з підстав, передбачених п.п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону. Крім того, листом Міжрегіонального управління до подання було внесене доповнення від 17.11.2022 № 22130/5.1-22 (вх. № 140055-32-22 від 18.11.2022).
Так, згідно подання, 08.08.2022 за вх. № 21152/5-22 на адресу Міжрегіонального управління надійшло звернення адвоката Євгена Пеліхоса, з якого Міжрегіональному управлінню стало відомо про наявність ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22, провадження № 1-кп/756/988/22, згідно з якою позивача було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності в кримінальному провадженні, внесеного 17.12.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120191000000001316, у відношенні позивача, обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.
Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 18.08.2022 за вих. № 13141/5.1-22 з метою всебічного аналізу правових підстав для внесення подання до Комісії було направлено лист до Оболонського районного суду міста Києва з проханням надати належним чином засвідчену копію ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22, провадження № 1-кп/756/988/22, яким управління також просило суд повідомити чи підпадає зазначена в ухвалі Оболонського районного суду міста Києва обставина щодо звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358 КК України в зв'язку із закінченням строків давності в кримінальному провадженні під вимоги підпункту «г» пункту 2 частини першої статті 12 Закону, а саме, як закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав.
03.10.2022 за вх. № 27780/5-22 Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було отримано належним чином засвідчену копію ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22, провадження № 1-кп/756/988/22 (дата набрання законної сили: 26.05.2022).
Листом Оболонського районного суду міста Києва № 03/497/22, повідомлено, що відповідно до частини першої статті 380 Кримінального процесуального кодексу України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
10.02.2023 позивачем отримано також наказ Міністерства юстиції України № 522 від 08.02.2023 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 07.09.2004 за № 5312 на ім'я ОСОБА_1 . Підстава для прийняття наказу - рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України.
Позивач вважає, рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 3 від 30.01.2023 та наказ Міністерства юстиції України № 522 від 08.02.2023 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю протиправними та такими що суперечать чинному законодавству України, Конституції України, прийнятими з порушенням встановленої процедури, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Закон України «Про нотаріат» встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За приписами ст. 2№ Закону України «Про нотаріат», державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.
Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За нормами ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 291 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства, його територіальних органів у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріуєом законодавєтва або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним оєобам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;
і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч. 10 ст. 10 Закону України «Про нотаріат», порядок внесення Міністерством юстиції України, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Мін'юстом.
Так, з метою удосконалення процесу внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та його розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату Міністерства юстиції України розроблено Порядок внесення Міністерством, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений наказом Мінієтерства від 28.07.2011 № 1904/5 (далі - Порядок № 1904/5).
Згідно з приписами п. 12, 14 Порядку № 1904/5, за результатами розгляду подання Міжрегіонального управління, Комісія може ухвалити, зокрема, рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
У свою чергу, завдання, функції та порядок діяльності Комісії встановлені Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 923 (далі - Положення).
Судом досліджено, що до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату було внесено подання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.11.2022 № 21925/5.1-22 відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини першої статті 12 Закону, за змістом якого, 08.08.2022 за вх. № 21152/5-22 на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло звернення адвоката Євгена Пеліхоса, в якому повідомлялося про наявність ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22, провадження № 1-кп/756/988/22, про закриття кримінального провадження відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1.
Комісією було досліджено подання, додані до нього матеріали та встановлено, що у поданні та матеріалах, які додаються, міститься інформація про наявність підстав, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини першої статті 12 Закону, а саме закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав, при цьому, подання відповідало вимогам, встановленим пунктом 3 Порядку № 1904/5 та було прийнятним для розгляду Комісією.
Відповідач вказує на те, що станом на момент розгляду комісією подання, була відсутня інформація про наявність судових рішень, зокрема, ухвали про забезпечення позову, рішення, постанови тощо, які набрали законної сили і які б унеможливлювали розгляд подання та ухвалення комісією рішень, передбачених Порядком № 1904/5.
Тому, зважаючи на викладене, 18.08.2022 за вих. № 13141/5.1-22 з метою всебічного аналізу правових підстав для внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, було направлено лист до Оболонського районного суду міста Киева з проханням надати належним чином засвідчену копію ухвали від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22, провадження № 1- кп/756/988/22.
Лише 03.10.2022 за вх. № 27780/5-22 Міжрегіональним управлінням було отримано належним чином засвідчену копію ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22, провадження № 1-кп/756/988/22 (дата набрання законної сили: 26.05.2022).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1904/5, подання Мін'юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції не пізніше сорока п'яти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.
Отже, наявність підстав, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини першої статті 12 Закону, можливо встановити шляхом отримання засвідченої в установленому законодавством порядку копії судового рішення, яке набрало законної сили, та яке обов'язково має бути долучене до подання за нормами п. 3 та 4 Порядку № 1904/5, при цьому, на переконання суду, наявність лише самої інформації чи додатків до звернення про існування такого судового рішення, є недостатнім для формування та направлення подання, позаяк, можуть існувати обставини, що унеможливлюють формування подання, зокрема, скасування такого судового рішення, ненабрання законної сили, наявності ухвали суду про забезпечення позову тощо.
Тож, отримавши 03.10.2022 належним чином засвідчену копію ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22 про закриття кримінального провадження відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 , яка набрала законної сили, у Міжрегіонального управління виникли підстави для формування матеріалів подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та направлення його на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції. У даному випадку, у контексті посилань сторони позивача на вимогу внесення подання у 45 денний строк, суд зазначає, що Міжрегіональне управління звернулось до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції з поданням 16.11.2022, тобто протягом сорока п'яти днів, встановлених пунктом 2 Порядку № 1904/5, що свідчить про дотримання строків внесення подання та спростовує відповідні доводи позивача про порушення процедури його направлення та розгляду, позаяк, саме з дати отримання офіційної відповіді від суду на запит та належним чином засвідченої копії ухвали суду з відміткою про набрання нею законної сили, виникли підстави для формування подання та надсилання до Комісії, що є правом відповідача та цілком узгоджується з принципом офційного з'ясування всіх обставин. Тож, доводи позовної заяви в цій частині є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Також, у позовній заяві позивач вказала на те, що подання було складено та подано до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції без дотримання обов'язку щодо проведення відповідної перевірки діяльності приватного нотаріуса, з огляду на що, суд звертає увагу на наступне.
Механізм здійснення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначає Порядок № 357/5.
Так, п. 2 Порядку № 357/5, визначено види перевірок: планова перевірка - комплексна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил нотаріального діловодства; позапланова перевірка - незапланована Міністерством юстиції, територіальним органом Міністерства юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними, правил нотаріального діловодства; а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до змісту п. 14 Порядку № 357/5, перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
Вказаним надано право Міжрегіональним управлінням самостійно обирати форму підтвердження або спростування викладених у зверненні обставин, а тому, дана норма не є імперативною, при цьому, що у даному випадку, в межах звернення адвоката Євгена Пеліхоса Міжрегіональним управлінням 10.08.2022 за вих. № 21256/5-22 на адресу позивача було направлено лист з проханням у строк до 15.08.2022 надати письмові, обґрунтовані пояснення з посиланням на норми чинного законодавства та прошиті, належним чином засвідчені копії документів, що стосуються питань, порушених у зверненні адвоката. Водночас, суд вважає, що підлягає врахуванню й те, що звернення адвоката Євгена Пеліхоса не стосувалося питань порушення нотаріусом законодавства під час вчинення конкретної нотаріальної дії чи ведення нотаріального діловодства, а містило виклад обставин, встановлених Оболонським районним судом міста Києва під час постановления ухвали від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22, а сама наявність ухвали суду, на думку заявника, було достатньою підставою для направлення територіальним органом Міністерства подання до комісії для анулювання свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 .
Не є спірним й те, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 листом від 12.08.2022 за вих. № 186/01-16, було надано до третьої особи пояснення та копії відповідних документів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що, оскільки у зверненні адвоката Євгена Пеліхоса не порушувалось питання щодо проведення перевірки організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 , третьою особою вказане звернення розглядалось відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та пункту 14 Порядку № 357/5, зокрема шляхом витребування необхідних документів та письмових пояснень нотаріуса, за таких обставин, не були порушені вимоги п. 33 Порядку 357/5, що передбачає складання довідки за наслідками перевірки організації нотаріальної діяльності та вчиненні нотаріальних дій.
Отже, отримавши належним чином засвідчену копію судового рішення, яке набрало законної сили про закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав та встановивши факт наявності підстав для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, третя особа з дотриманням процедури, передбаченої Порядком № 1904/5 внесло подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у спосіб, передбачений чинним законодавством.
У позовній заяві позивач наголошує на презумпції своєї невинуватості та відсутності судимості, а також не вважає ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/8050/22 такою, що закриває кримінальне провадження у вказаній справі з нереабілітуючих підстав, з огляду на що, на її переконання, наявність такої ухвали не є достатньою умовою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, на що суд вважає за необхідне звернути увагу на наступному.
Як вже зазначалось вище, підстави анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, передбачені та встановлені ст. 12 Закону України «Про нотаріат», відповідно до п. п. «г» п. 2 частини першої якої, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадку закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав.
Так, з ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 756/3076/22 про закриття кримінального провадження відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 , яка стала підставою для внесення подання, вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а кримінальне провадження щодо неї закрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (далі - КПК України) із підстав закінчення строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
У судовому засіданні захисником Нечипоренком О.В. було заявлено клопотання про звільнення від кримінальної вілповілальності ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження у частині пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 358 КК України, у зв 'язку із закінченням строків давності. Обґрунтовуючи клопотання, захисник зазначив, що події вчинення кримінального правопорушення мали місце 03.12.2018, а тому, 03.12.2021 минуло три роки, тобто строки давності закінчилися, між тим, захисник зауважив, що ОСОБА_1 не вважає себе винуватою, а лише погоджується на закриття кримінального провадження з підстав, які передбачені ст. 49 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала клопотання захисника, просила його задовольнити, але зауважила, що не вважає єебе винуватою, а лише погоджуєтьєя на закриття кримінального провадження з піде тав, які передбачені ст. 49 КК України.
Суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, у зв 'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому, суд перевірив, що обвинувачена надала дозвіл щодо звільнення її від кримінальної відповідальності із зазначених підстав.
Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями.
Так, підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин, у свою чергу, нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.
До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати, з огляду на що, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності.
При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру.
Суд вважає, що звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину, при цьому, у даному випадку, КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому, передбачені розділом IX Особливої частини КК України підстави звільнення від кримінальної відповідальності визнаються нереабілітуючими.
Від кримінальної відповідальності звільняється особа, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що містить склад конкретного злочину, передбаченого КК України, зокрема, у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45 КК України); за примиренням винного з потерпілим (стаття 46 КК України); передачею особи на поруки (стаття 47 КК України); зміною обстановки (стаття 48 КК України): закінченням строків давності (стаття 49 КК України).
Тож, виходячи з наведеного, законом передбачається можливість або обов'язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад кримінального правопорушення, водночас, відсутність складу кримінального правопорушення в діях особи, виключає можливість звільнення, бо не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності особа, яка кримінального правопорушення не вчинила. Отже, суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України, у разі якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання.
З викладеного вбачається, що підтримуючи заявлене захисником клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, позивач не використала право на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, що свідчить про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин.
Слід зазначити про те, що відповідальність нотаріуса, за своєю суттю є передбаченою спеціальним законом реакцією з боку органів державної влади на вчинене правопорушення. При цьому, інститут юридичної відповідальності нотаріусів розглядається, як гарантія законного та сумлінного виконання ними своїх обов'язків, як засіб охорони законних інтересів держави та громадян, пов'язаних із наданням нотаріальних послуг.
Таким чином, наявність, у даному випадку, судового рішення про закриття кримінального провадження відносно позивача з нереабілітуючих підстав, в якому встановлено факт вчинення особою кримінального правопорушення є достатньою, самостійною та вагомою підставою для застосування до нотаріуса заходу реагування у вигляді анулювання свідоцтва, з підстав передбачених п. п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат».
Суд акцентує увагу на тому, що ні під час розгляду даного спору, ні при прийнятті Комісією рішення не встановлювалась наявнієть вини чи непричетнієть приватного нотаріуєа ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а досліджувались виключно наявнієть підстав, передбачених статтею 12 Закону, та рішення базувалось виключно на обставинах, встановлених ухвалою суду, поясненннях нотаріуса та його представника.
Оскільки рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України № 3 від 30.01.2023 було прийнято в межах повноважень на підставі та в порядку, передбаченому Положенням, Порядку № 1904/5 і вимог Закону України «Про нотаріат», суд дійшов висновку про безпідставність доводів сторони позивача про відсутність підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю з підстав, передбачених п. п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
У частині позовних вимог щодо оскарження наказу від 08.02.2023 № 522/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю», суд зазначає про те, що згідно з п. 14 Порядку № 1904/5, на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.
Тож, оскільки 30.01.2023 третя особа ухвалила рішення № 3 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 , на підставі підпункту «г» пункту 2 частини першої статті 12 Закону, а саме, у зв'язку із закриттям кримінального провадження відносно нотаріуса з нереабілітуючих підстав, 08.02.2023 Міністерством юстиції України обґрунтовано та законно було видано наказ № 522/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 », а тому, відсутні підстави для задоволення вимог щодо визнання його протиправним та скасування.
При цьому, суд звертає увагу, що враховуючи відсутність првавових підстав щодо визнання протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 30 січня 2023 року № 3 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 та визнання протиправним і скасувати наказу Міністерства юстиції України від 08 лютого 2023 р. № 522 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім?я ОСОБА_1 ", у задоволенні позовних вимог про зобов?язання Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення діяльності Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 слід відмовити як похідних вимог від первинних.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору. Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.