Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення без розгляду позовної заяви
08 серпня 2024 року Справа №200/3178/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. у відповідності до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язати відповідача установити та виплатити позивачу щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. до пенсії у відповідності до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.07.2021.
Позов мотивований тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач вважає, що скасування доплати, передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" є незаконним та порушує його конституційні права, оскільки мета прийняття Урядом вказаної постанови свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абз.3 п.1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до ст.13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правового акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
При цьому, позивач звертає увагу, що перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої виникло у особи до 01.03.2018 не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач зазначає, що позивачу відповідно до Постанови № 713 з 01.07.2021 встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. На виконання рішення суду від 16.12.2021 по справі № 200/13916/21, яке набрало законної сили 10.08.2022, проведено перерахунок пенсії. З 01.10.2022 щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн. припинена на підставі того, що після виконання судового рішення розмір пенсійної виплати збільшився більш ніж на 2000,00 грн. Таким чином, оскільки після проведеного перерахунку пенсії позивача її розмір збільшився більше ніж на 2000 грн. підстави для встановлення щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 відсутні.
Також, зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позивач вважає, що його право порушено з 01.07.2021, в той же час з позовом до суду звертається лише 22.05.2024, при цьому не наводить жодних підстав та не надає жодних документів в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.
Вважає, що перерахунок пенсії позивачу відповідачем зроблено відповідно до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
07.06.2024 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження; питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, ухвалено вирішити на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин.
Представником позивача подано заяву про визнання поважною причини неподання позову в шестимісячний строк після 01.07.2021 та поновлення строку на подання позову, у якій вказує, що за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. За таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Маючи впевненість у правильності нарахування пенсії, позивач до певного моменту і не звертався за захистом свого порушеного права, оскільки не знав і не мав причин сумніватися у правильності нарахування йому пенсії.
Крім того зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізналася лише коли її представником було отримано лист ГУ ПФУ у Донецькій області від 22.04.2024 №0500-0202-8/39835 у перерахунку та виплаті доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 позивачу було відмовлено, у зв'язку з тим, що після перерахунку пенсії, здійсненого на виконання рішення суду, розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2000 грн.
Відповідно до положень ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст. 122 КАС України: позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої).
Отже, для звернення до суду за захистом права на отримання доплати до пенсії відповідно до Постанови №713 встановлюється шестимісячний строк, який обраховується з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.
Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. у відповідності до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачу відповідно до Постанови № 713 з 01.07.2021 була встановлена та виплачувалась щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн. На виконання рішення суду від 16.12.2021 по справі № 200/13916/21, яке набрало законної сили 10.08.2022, проведено перерахунок пенсії. З 01.10.2022 щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн. припинена. Доказів того, що з в період з 01.07.2021 по 01.10.2022 позивач доплату не отримував суду не надано.
Таким чином, позивач, просить визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., які були вчинені відповідачем 01.10.2022, однак зазначає, що з 01.07.2021.
До суду позивач звернувся 28.05.2024, тобто с порушення шестимісячного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 30.07.2024 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку від 05.06.2024 та відмовлено позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду з даним позовом. Позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має надати до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав, відмінних від наведених у заяві від 05.06.2024, для поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
06.08.2024 на адресу суду було надано заяву про поновлення процесуального строку у якій представник позивача вказує, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту військовослужбовців, а саме, ст. 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-ХІІ), визначають, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вказує, що постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, на яку посилається суд, ухвалена у справі, що виникла з правовідносин, що стосуються соціального захисту громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, стосується лише певного проміжку часу, а тому є нерелевантною, а тому висновку суду, викладені у вказаній постанові, не можуть застосовуватися у даній справі, оскільки у даному випадку правопорушення з боку Відповідача є триваючим і стосується пенсії Позивача, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Також, на підставі принципу «належного врядування» пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі № 520/11178/2020.
Вказує, що маючи впевненість у правильності нарахування йому пенсії, Позивач до певного моменту і не звертався за захистом свого порушеного права, оскільки не знав і не мав причин сумніватися у правильності нарахування йому пенсії.
Крім того, вказує, що про порушення своїх прав та не виплаті їй пенсії з урахуванням доплати 2000 грн. позивач дізналась коли отримала лист ГУ ПФУ у Донецькій області від 22.04.2024 №0500-0202-8/39835, яким у перерахунку та виплаті доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 позивачу було відмовлено, у зв'язку з тим, що після перерахунку пенсії позивача, здійсненого на виконання рішення суду, розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2000 грн.
Просить суд визнати поважною причину неподання позову в шестимісячний строк після 14.07.2021, поновити ОСОБА_2 , діючому в інтересах ОСОБА_1 , строк на подання позову, продовжити розгляд адміністративної справи № 200/3178/24 та постановити ухвалу про відкриття провадження у справі.
Розглянувши заяву представника позивача від 06.08.2024 суд вказує наступне.
Строк звернення до адміністративного суду визначає ст. 122 КАС.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Конституційний Суд України в рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в п. п. 22-23 рішення від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч. 3 ст. 122 КАС передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ст. 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Ст. 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно зі ст. 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсії за минулий час, однак не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а навела висновок про те, що норми ст. 87 Закону № 1788, ст. 46 Закону № 1058 і ст. ст. 51, 55 Закону № 2262 (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, норми пенсійного законодавства, які стосуються необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонеру суми пенсії, стосуються саме нарахованих сум пенсії за минулий час, які не виплачені з вини пенсійного органу.
31.03.2021 Верховий Суд прийняв постанову у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України.
В цій постанові Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду навів такі висновки: «[…]
20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Відтак, на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. […]
23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
25. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. […]
27. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. […]
32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
33. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
35. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
37. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. […]
41. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема ст.87 Закону № 1788-ХІ та ст. 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
42. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
45. До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. […]».
12.12.2023 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 380/1907/23 про непоширення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС, на правовідносини щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних вповноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особами, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
В постанові від 12.12.2023 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду навів такий висновок:[…]
59. З огляду на наведене Судова палата в цій справі вважає правильною правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 в справі № 520/11178/2020 і доходить висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 в справі № 380/14933/22.
60. Керуючись зазначеними раніше мотивами під час розгляду цієї справи, Судова палата формулює такий правовий висновок:
Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в п. 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому ст.63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із ч.3 ст.51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого ст.63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм ч.3 ст.51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії. […]».
Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що на час звернення позивача до суду з цим позовом актуальними є такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо строків звернення до суду:
1. без обмеження будь-яким строком може бути пред'явлений позов про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень, які стосуються сум пенсії, нарахованих, але не виплачених з вини держави в особі пенсійного органу;
2. без обмеження будь-яким строком може бути пред'явлений позов про оскарження дій чи бездіяльності уповноважених суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262;
3. позов про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсії може бути пред'явлений в межах шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Спірні правовідносини виникли щодо дій пенсійного органу, які полягали в припиненні нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 грн, встановленої Постановою КМУ № 713, як зазначає позивач, з 01.07.2021.
Отже, до спірних правовідносин належить застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, встановлений абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.
Висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС, у соціальних спорах, наведені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, і полягають в наступному:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Саме такий висновок наведений Верховним Судом в постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19.
В постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Застосувавши до спірних правовідносин норми ст. 122 КАС з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав внаслідок припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 грн, передбаченої Постановою КМУ № 713, з 01.10.2022, позивач повинен був дізнатися в жовтні 2022 року (або не пізніше листопада 2022 року), тобто, отримавши відповідну пенсійну виплату.
При цьому отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 22.04.2024 року № 0500-0202-8/39835 - відповіді на звернення його представника - адвоката Хомича І.О. не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вичиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через рік після отримання пенсії за жовтень 2022 року.
До суду з цим позовом позивач звернувся 23.05.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.
Будь-яких причин, які об'єктивно унеможливлювали або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду з цим позовом, в позовній заяві позивач не навів.
При вирішенні питання про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку суд виходив з такого.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ст. 44 КАС передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).
Наведеними положеннями КАС чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Процесуальний закон вимагає від учасника справи, який пропустив визначений законом процесуальний строк для вчинення певної процесуальної дії, подання заяви про поновлення такого строку та доказів поважності причин його пропуску.
При цьому суд не наділений повноваженням замість позивача визначати причини пропуску строку звернення до суду і, самостійно визначивши такі причини, надавати оцінку їх поважності.
Суд зауважує, що ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено жодної причини, яка унеможливила або істотно ускладнила своєчасне звернення позивача до суду з цим позовом.
Ст. 122 КАС пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. В контексті спірних правовідносин таким є день отримання позивачем пенсії після її перерахунку з 01.10.2022.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на позицію Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №520/11178/2020, оскільки ці висновки не є релевантними до спірних правовідносин, так як стосуються правовідносин з приводу строку звернення до суду у пенсійних спорах щодо пенсійних виплат.
В той же час предмет спору у даній справі зводиться до обставин правомірності припинення виплати щомісячної доплати до пенсії позивача, передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Така щомісячна доплата не є видом грошового забезпечення відповідних окремих категорій осіб, зміна розміру якого може мати наслідком перерахунок пенсії в розумінні ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не є пенсійною виплатою, так як не передбачена цим Законом, а тому не охоплюється правилами визначення строків давності, встановлених цим Законом.
З приводу твердження про безумовну наявність порушеного права позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеному законом, а також про те, що у разі відмови у відкритті провадження це право залишиться незахищеним на рівні національного судочинства, що матиме наслідком порушення принципу верховенства права, суд зазначив наступне.
Наявність у особи порушеного права, яке потребує судового захисту, не звільняє її від обов'язку дотримуватися визначеного КАС порядку звернення до суду.
Вимоги процесуального закону є сталими, чіткими і зрозумілими, в тому числі в частині строку звернення до суду та наслідків його пропуску. До того ж при зверненні до суду з цим позовом позивач користувався професійною правничою допомогою адвоката.
Однак всупереч приписам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду не навів об'єктивних причин, які унеможливили або істотно ускладнили можливість його своєчасного звернення до суду з цим позовом, і які б могли бути визнані судом поважними, а також не надав докази на їх підтвердження.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суд він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме тай її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, наведені позивачем обставини не є об'єктивними, непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення позивача, а тому не можуть бути визнані поважними.
Крім того, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду представник позивача наводила норму ч. 3 ст. 51 Закону № 2262, відповідно до якої перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Суд зауважує, що норма ч. 3 ст. 51 Закону № 2262 стосується випадків оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень, які стосуються сум пенсії, нарахованих, але не виплачених з вини держави в особі пенсійного органу, а також оскарження дій чи бездіяльності уповноважених суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
Однак спірні правовідносини виникли з приводу правомірності/неправомірності дій пенсійного органу, які полягали в припиненні нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії з 01.07.2021, тобто норми ч.3 ст.51 Закону №2262 до них не застосовуються.
Суд відзначає, що в заяві від 06.08.2024 представник позивача не навів жодної причини, яка об'єктивно унеможливила або істотно ускладнила своєчасне звернення позивача до суду з цим позовом і могла б бути визнана судом поважною; до заяви не додані докази поважності причин пропуску строку звернення до суду. Натомість зміст Заяви полягає виключно в не погодженні з висновками суду та власне, помилкове твердження позивача, що строк звернення до суду позивач не пропустив, а наслідок чого представник позивача просить визнати поважною причину неподання позову в шестимісячний строк після 01.07.2021, не зазначаючи жодної з причин.
Як наслідок, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Отже, за наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені представником позивача обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Отже судом встановлено, недоліки зазначені в ухвалі суду від 30.07.2024 позивачем не усунуті, оскільки суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду, які викладенні у клопотанні представника позивача від 06.08.2024.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.
Частиною 3, 4 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову.
Відповідно до ст.171 ч.15 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При цьому залишення без розгляду позовної заяви є наслідком поведінки самого позивача (його представника), а не перешкоджанням йому в доступі до правосуддя з боку суду.
Відповідно до ч.4 ст.240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, дана позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 171, 248, 294 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено і підписано суддею 08.08.2024.
Суддя І.В. Шинкарьова