09 серпня 2024 р.Справа №160/21313/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, ДПС України про визнання протиправним та скасування наказів, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, ДПС України, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 16.02.2024 №146 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЛО»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)».
До суду 09.08.2024 надійшла заява ТОВ «АЛЛО» про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскаржуваним наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО», при цьому, якщо на підставі такого наказу буде проведена означена перевірка, то захист прав ТОВ «АЛЛО» в частині визнання такого наказу протиправним та його скасування стане неможливим, оскільки мета проведення перевірки буде досягнута. Заявник зазначає, що проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку. За таких обставин, заявник вважає, що задоволення його заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу до ухвалення рішення у справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього функцій та повноважень.
Також позивач посилається на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оскільки на підставі даного наказом належить провести повторну перевірку питань, що були предметом дослідження під час перевірки проведеної у позивача за наказом №422 за період діяльності з 01.01.2015 по 30.09.2021.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглядає дану заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про задоволення такої заяви, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «АЛЛО», суд зважає на наступне.
Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оскільки для його винесення, на думку позивача, не було жодних підстав, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного наказу може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Разом з цим, суд враховує, що крім наведених вище доводів, позивач також посилається на те, що наразі перевірка, призначена спірним наказом, дію якого просить зупинити позивач, розпочата, але не завершена, а її завершення (складання акту перевірки) фактично унеможливить реалізацію прав позивача на оскарження такого наказу, бо останній після проведення контролюючим органом перевірки буде реалізований шляхом складання акту перевірки.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2021 №702), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745.
Так, відповідно до п.2 р.1 Порядку акт документальної перевірки - це документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати.
Таким чином, реалізація матеріалів перевірки відбувається шляхом складання акту перевірки та має наслідком винесення, за результатами його розгляду, податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових (штрафних) санкцій, що, в свою чергу, може ускладнити та/чи унеможливити поновлення порушених прав та законних інтересів позивача від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо нього заходів податкового контролю і для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль.
Так, судом встановлено, що наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848) призначено проведення вказаної перевірки позивача з 04.03.2024 тривалістю 15 робочих дні.
Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05.03.2024 №61-п «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» з 06.03.2024 до дати відновлення та надання документів до перевірки але на строк не більше 12 днів.
Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 03.07.2024 №146-п «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» з 04.07.2024 до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.
Відповідно до Журналу реєстрації перевірок №1 ТОВ «АЛЛО» Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків розпочато проведення перевірки 05.08.2024, про що свідчить відповідний запис у Журналі.
Відтак, реалізація перевірки (складання акту перевірки), призначеної на підставі оскаржуваного наказу, станом на дату звернення позивача до суду з даною заявою ще не відбулась.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог Податкового кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Положення Податкового кодексу України визначають, що суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оскаржити його в суді.
Таким чином, проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням права платника податку щодо оскарження в суді наказу про призначення такої перевірки.
Поряд з цим, реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення документальної позапланової виїзної перевірки може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме: до донарахування податкових зобов'язань.
При цьому для відновлення порушених прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, незаконне проведення перевірки та нарахування податкових зобов'язань призведе до необхідності ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки, що, в свою чергу, потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги тощо).
Наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує ймовірність проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, у разі подальшого визнання його протиправним та скасування судом, та прийняття за результатами такої перевірки рішень про визначення грошових зобов'язань, які можуть мати наслідки у вигляді тривалого судового оскарження та понесення судових витрат.
Враховуючи викладене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів заявника, суд доходить висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує чинність останнього, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.
Тобто, в даному випадку, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
При цьому суд також зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, а також не порушить прав та законних інтересів контролюючого органу (відповідача) чи інших осіб.
Крім того, суд наголошує, що під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки ані спірному наказу, ані діям контролюючого органу щодо винесення зазначеного наказу, оскільки дослідження цих обставин належить здійснювати під час розгляду по суті справи в частині визнання незаконним та скасування наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)».
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання цього наказу до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/21313/24, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті і жодним чином не завдасть шкоди правам та інтересам відповідача, а також інших осіб, а також не суперечитиме приписам ч.2 ст.151 КАС України, якою передбачено можливість застосування судом одразу декількох заходів забезпечення позову.
Суд також зазначає, що будь-яке забезпечення позову у адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що невжиття вказаних вище заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі Беєлер проти Італії, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.
Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання цього наказу до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/21313/24.
При цьому вжиті заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.
Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, ДПС України про визнання протиправним та скасування наказів - задовольнити.
Зупинити дію наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» до набрання законної сили рішенням суду справі №160/21313/24.
Заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» до набрання законної сили рішенням суду справі №160/21313/24.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.156 КАС України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно з ч.8 ст.154 КАС України.
Суддя О.В. Маковська