про залишення позову без розгляду
09 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6834/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 31.03.2024 №1014, винесене відповідачем про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в перетині державного кордону України.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 31).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позов залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та необхідністю подання заяви про поновлення зазначеного строку (арк. спр. 72-73).
На адресу суду 31.07.2024 від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення процесуального строку, яке обґрунтовано тим, що рішення від 31.03.2024 №1014 позивачу було не роз'яснено, конкретні причини відмови не названі.
Зазначає, що пересічний громадянин з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно реалізувати свої права, як наслідок в подальшому особа позбавлена можливості здійснити ефективний захист своїх прав під час судового розгляду.
Переконаний, що після отримання 18.06.2024 від в/ч НОМЕР_1 відповіді на адвокатський запит, яким підтверджено про відсутність обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного рішення, було розпочато підготовку та направлення позову до суду, отже строки необхідно рахувати саме з дати отримання такої відповіді. У зв'язку із чим просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду (арк. спр. 75-78).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з відмовою у перетинанні державного кордону, законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня прийняття відповідного рішення прикордонним органом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, оскільки при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).
Отже, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачем надано до суду копію оскаржуваного рішення, з якого убачається, що ОСОБА_1 отримав його копію в день винесення рішення, тобто 31.03.2024.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Отже, на переконання суду, позивач дізнався щодо порушення своїх прав, свобод та інтересів 31.03.2024 та місячний строк для звернення до адміністративного суду із цим позовом становив до 30.04.2024.
Варто зазначити, що у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Схожа правова позицію висловлена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 580/11259/21.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву направлено позивачем до суду 01.07.2024, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду, визначеного частиною третьою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
При цьому, представником позивача взагалі не наведено існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами.
ОСОБА_1 звернувся до адвоката Мамчика Дмитра Олеговича тільки 28.05.2024, тобто за два місяці після винесення оскаржуваного рішення, про що зазначає сам представник позивача у своєму клопотанні. Суд уважає таку бездіяльність позивача невиправданою, а отримання представником позивачем листа відповідача від 12.06.2024 №02.3/37928-24-Вих. не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав.
Факт звернення до адвоката та подання адвокатського запиту до в/ч НОМЕР_1 свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.
З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», заява №28249/95).
Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Аналогічна позиція з даного питання викладена і в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №520/27349/21
Таким чином, недоліки позовної заяви викладені в ухвалі суду від 30.07.2024 про залишення адміністративного позову без руху позивачем не усунуто.
Відтак, враховуючи те, що позивач пропустив встановлений частиною третьою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» звернення до суду, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивач не надав, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись частиною третьою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», частинами першою, другою статті 122, частиною третьою статті 123, пунктом восьмим частини першої статті 240, статтями 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви адвоката Мамчика Дмитра Олеговича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування рішення залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І.Смокович
09 серпня 2024 року