про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
09 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/16184/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2020 по 21.05.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100; зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2020 по 21.05.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вирішено стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2020 по 18.12.2020 у сумі 83 904 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 33-36).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року в даній адміністративній справі скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений представником ОСОБА_2 , діючим на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в частині невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця - дата виплати 22 травня 2023 року) за період з 18.06.2020 до 22.05.2023 включно.
Постановлено стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця - дата виплати 22.05.2023) з 18.06.2020 по день фактичного розрахунку 22.05.2023 (але не більш як за шість місяців) в розмірі 33443,84 грн. (сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів).
Позовні вимоги щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині невиплату індексації грошового забезпечення без врахування базового місяця - дата виплати 30.11.2021) залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду без поважних причин та в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр 61-77).
Постановою Верховного Суду від 01 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року скасовано, а справу №140/16184/23 направлено до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд (арк. спр. 121-130).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та встановлено позивачу десятиденний строк, з моменту отримання ухвали, для надання до суду: письмових пояснень по суті спору з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 01 травня 2024 року; письмових пояснень, щодо строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині невиплату індексації грошового забезпечення без врахування базового місяця - дата виплати 30 листопада 2021 року) (арк. спр. 137-138).
На адресу суду 03 червня 2024 року надійшла заява від представника позивача, яка обґрунтована тим, що оскільки виплата середнього заробітку стосується одного і того самого виду грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення, то проведена відповідачем 30 листопада 2021 року виплата індексації не може вважатися проведенням остаточного розрахунку, оскільки така виплата була оскаржена у судовому порядку. Після проведеного відповідачем перерахунку та доплати індексації 22 травня 2023 року, позивач звернувся з даним адміністративним позовом в межах місячного терміну (арк. спр. 146-147).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.
Як визначено частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 дійшов висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
Суд звертає увагу, що предметом даного спору є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Отже, в даному випадку строк звернення до суду становить один місяць з дня фактичного розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 червня 2020 року №274-ос майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас з посади начальника відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої (у зв'язку із закінченням строку контракту) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17 червня 2020 року №359-ос позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження ним служби у 2015 - 2020 роках, у зв'язку із чим він звернувся до суду за захистом порушеного права.
На виконання судових рішень у справі №140/5263/21 30 листопада 2021 року в/ч НОМЕР_1 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 13 029, 90 грн, що підтверджується випискою з банку від 01 грудня 2021 року №2BV90FRMVAP6GDSR4 (арк. спр. 6).
Надалі, за судовими рішеннями у справі №140/6870/22, 22 травня 2023 року ОСОБА_1 виплачено ще 71 609,06 грн заборгованості з індексації грошового забезпечення, що підтверджується банківською випискою №SAN39OHKUI89VCJ5 (зворот арк. спр. 6).
Таким чином, слід дійти висновку про те, що оскільки виплата грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №140/5263/21 проведена 30 листопада 2021 року, тому строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сплив 30 грудня 2021 року.
При цьому суд зауважує, що строк звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку обраховується окремо.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20 та від 07 вересня 2023 року у справі №160/914/23, застосування якої судом є релевантним у спірних правовідносинах.
Отже, зважаючи на те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення, проведеного за судовим рішеннями у справі №140/5263/21 (дата виплати 30 листопада 2021 року) ОСОБА_1 звернувся 21 червня 2023, тому позивач пропустив місячний строк звернення до суду з такими вимогами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не навів жодних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду якщо, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодекс.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовні вимоги щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині невиплати індексації грошового забезпечення без врахуванням базового місяця - дата виплати 30 листопада 2021 року).
Керуючись статтями 122, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині позовних щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині невиплати індексації грошового забезпечення без врахуванням базового місяця - дата виплати 30 листопада 2021 року) залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І.Смокович