09 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1967/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у цій справі позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 03 серпня 2021 року ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 25 грудня 2023 року у цій справі зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у справі №140/1967/22 в частині здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеного статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
До суду 30 липня 2024 року в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у цій справі та окремої ухвали від 25 грудня 2023 року, в частині здійснення нарахування та виплати з 01 січня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному с статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Заява обґрунтована тим, що станом на звернення до суду ОСОБА_1 отримує доплату до пенсії згідно рішення суду в розмірі 3200 грн щомісячно.
Вважає застосування боржником статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з розрахунку сталої величини 1600,00 грн, при виконанні окремої ухвали не відповідає вимогам законодавства.
Враховуючи, що рішення суду від 24 березня 2022 року у цій справі прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), тому вказану заяву відповідно до приписів частини п'ятої статті 383 КАС України розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначена заява підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 лютого 2023 року ВП №71003864 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №331/2023р., виданого 16 січня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у цій справі у зобов'язальній частині.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на виконання рішення суду позивачу застосовано як розрахункову величину розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року - 2270 грн; на 01 січня 2022 року - 2481 грн; з 01 січня 2023 року - 2684 грн, а з 01 січня 2024 року - розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1600 грн.
Тобто, нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, проведено відповідачем із застосуванням пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII).
Стосовно виконання рішення суду у цій справі без урахування зміни розрахункової величини, а саме: прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року виплати доплати до пенсії під час виконання рішення суду, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 24 березня 2022 року у цій справі було видано виконавчий лист від 16 січня 2023 року №331/2023р., який стягувачем був поданий для примусового виконання та перебуває на цей час на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 лютого 2023 року ВП №71003864.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 6 Закону № 2017-ІІІ передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Згідно із статтею 7 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
Відповідно до статті 16 Закону № 2017-ІІІ держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-ХІV (далі - Закон № 966-ХІV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За змістом статті 2 Закону № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 966-ХІV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Пунктом 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України передбачено, що Законом про Державний бюджет України визначаються: розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період.
Як зазначалось судом вище, 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 вже зверталась до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України з приводу виконання рішення суду не в повному обсязі, де просила вжити заходів щодо боржника ГУ ПФУ у Волинській області шляхом зобов'язання здійснювати на виконання рішення суду у його справі нарахування та виплату доплати до пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму встановленого законодавством на календарний рік виплати пенсії.
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у справі №140/1967/22, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у справі №140/1967/22 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Вищевказана окрема ухвала від 25 грудня 2023 року набрала законної сили та була отримана боржником ГУ ПФУ у Волинській області.
Як вбачається з розрахунку пенсії від 16 січня 2024 року, ГУ ПФУ у Волинській області на виконання рішення суду застосовано як розрахункову величину розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на на 01 січня 2021 року - 2270 грн; на 01 січня 2022 року - 2481 грн; з 01 січня 2023 року - 2684 грн, а з 01 січня 2024 року - розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1600 грн.
Суд вважає такі дії відповідача по нарахуванню та виплаті доплати щодо застосування в 2024 році пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ (далі - Закон №3460-ІХ) неправомірними, з огляду на таке.
Закон № 1774-VIII набрав чинності 01 січня 2017 року та за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
В подальшому, 01 січня 2024 року набрав чинності Закон № 3460-ІХ, статтею 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень.
Оскільки ГУ ПФУ у Волинській рішення суду виконане не в повному обсязі це зумовило винесення судом окремої ухвали від 25 грудня 2023 року за заявою стягувача, де зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплату доплати пенсії виходячи з прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року виплати пенсії з метою повного виконання рішення суду.
Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що ГУ ПФУ у Волинській області листом від 24 січня 2024 року №0300-0902-7/4749 надана інформація про виконання окремої ухвали від 25 грудня 2024 року у справі №140/1967/22, відповідно до якої, боржником проведено нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, з урахуванням зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії - прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить на 01 січня відповідного року, а саме: з 02 вересня 2020 року - 4204,00 грн, 01 січня 2021 року - 4540,00 грн, 01 січня 2022 року - 4962,00 грн, 01 січня 2023 року - 5368,00 грн. З 01 січня 2024 року підвищення до пенсії за рішенням суду становить 3200,00 грн, відповідно до статті 8 Закону № 3460-IX, якою визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовуються як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн.
Однак суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №240/19227/21, прийшла до висновку, що норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2023 року №7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021(115/21) передбачено, що Закон № 796-ХІІ є спеціальним, у ньому визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, у тому числі порядок пенсійного забезпечення таких осіб, тому Конституційний Суд України наголошує, що соціальні гарантії для цієї категорії осіб, зокрема розмір пенсійного забезпечення, має встановлювати законодавець виключно в Законі № 796-ХІІ.
Підсумовуючи наведене, на переконання суду, при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у цій справі, необхідно застосовувати норми Закону № 796-ХІІ, як спеціального закону, для підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб також і після набрання чинності Закону №3460-ІХ.
Враховуючи вищезазначене, заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України про зобов'язання боржника вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону по виконанню в неповному обсязі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у справі № 140/1967/22 та окремої ухвали суду від 25 грудня 2023 року в даній справі, шляхом здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати доплати до пенсії яке було проведено боржником.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення (вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 9901/226/19).
Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 760/3142/17, від 29 квітня 2022 року у справі № 120/2914/19-а).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Відтак, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у належному розмірі (тобто, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії) протиправно боржником не виконується в повному обсязі, чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, тому суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення поданої заяви.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
Керуючись статтями 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у справі № 140/1967/22 та окремої ухвали суду від 25 грудня 2023 року, яка набрала законної сили, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня календарного року виплатити доплати до пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону по виконанню в неповному обсязі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у справі № 140/1967/22 та окремої ухвали суду від 25 грудня 2023 року в даній справі, шляхом здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати доплати до пенсії яке було проведено боржником.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І. Смокович