Справа №295/9274/24
Категорія 38
2/295/2328/24
09.08.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи - Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
І. Короткий зміст позовних вимог
Адвокат Соломонюк С.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19.01.2021, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., зареєстрований в реєстрі за №4270, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованості в сумі 28192,50 грн.
В обґрунтування вимог вказав, що кредитний договір №1006062 від 23.12.2019, на підставі якого був вчинений оспорюваний виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, укладений у простій письмовій формі, відповідно, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» не надало нотаріусу оригінал нотаріально-посвідченої угоди для вчинення виконавчого напису.
Представник позивача зауважує, що кредитодавець не звертався до ОСОБА_1 з приводу наявності заборгованості за кредитним договором, позивач не отримував письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, вказані обставини були проігнорована нотаріусом під час вчинення виконавчого напису.
Крім того, адвокат Соломонюк С.А. посилається на те, що заборгованість за кредитним договором не є безспірною, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
ІІ. Процедура і позиції сторін
Ухвалою суду від 19.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19.06.2024 ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваним виконавчим написом, на підставі якого здійснюється виконавче провадження НОМЕР_2 (а.с. 25-26).
Копію ухвали суду від 19.06.2024, копії позовної заяви та долучених до неї документів ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» отримало, про що свідчить підпис уповноваженої особи в поштовому повідомленні про вручення рекомендованого відправлення (а.с. 29).
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відзив на позовну заяву відповідач не надав.
Треті особи письмові пояснення щодо позову не подавали.
Інших заяв по суті справи не надходило.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом, позивач долучив до позовної заяви копію виконавчого напису, вчиненого 19.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., зареєстрованого в реєстрі за №4270, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 28192,50 грн.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що заборгованість стягується з ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору №1006062 від 23.12.2019, укладеного з ТОВ "Мілоан", правонаступником якого за Договором відступлення права вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, є ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"; стягнення проводиться за період з 27.03.2020 по 28.11.2020. Розмір заборгованості становить 28192,50 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10500,00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 5250,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 11812,50 грн (а.с. 7).
12.04.2021 державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом за кредитним договором, який не посвідчений нотаріально, вчинений без перевірки отримання боржником вимоги про усунення порушень договору та на суму заборгованості, яка не є безспірною, тобто приватному нотаріусу не були надані документи, на підставі яких він має право вчинити виконавчий напис.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису з урахуванням змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 р.) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2021 р. № 910/10374/17, в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження подання відповідачем для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу Баршацькому І.В. документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, оскільки суду не надані документи, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, а з наданих позивачем доводів та доказів вбачається, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону.
Відповідач, всупереч положенням ст.ст. 12,13,81 ЦПК України, не скористався своїм процесуальним правом і не направив до суду відзив на позовну заяву, не надав докази, які б спростували доводи позовної заяви, хоча матеріали позову отримав.
Таким чином, дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що виконавчий напис від 19.01.2021 про стягнення заборгованості з позивача вчинений на виконання не нотаріально-посвідченого кредитного договору, відповідач не спростував доводи позивача про те, що стягнута заборгованість не є безспірною, тому суд доходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, а тому позов підлягає задоволенню, а виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Суд не надає оцінку доводам представника позивача, що відповідач не звертався до ОСОБА_1 з приводу наявності заборгованості за кредитним договором, що позивач не отримував письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, що вказані обставини були проігноровані нотаріусом під час вчинення виконавчого напису, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
V. Розподіл судових витрат
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у зв'язку з пред'явленням позову в розмірі 1211,20 грн, а також судовий збір у розмірі 605,60 грн у зв'язку зі зверненням із заявою про забезпечення позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що вказані вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано суду копію ордеру № 2604 від 26.04.2024 про надання адвокатом Соломонюком С.А. правової допомоги ОСОБА_1 , копію договору про надання правничої допомоги №2604, розрахунок №1 суми гонорару за надану правову допомогу від 26.04.2024 та акт №1 прийому-передачі послуг від 13.06.2024 (а.с. 10-13).
В постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Зі змісту Розрахунку № 1 суми гонорару за надану правову допомогу від 26.04.2024 та Акту № 1 прийому-передачі наданих послуг від 13.06.2024, підписаних адвокатом Соломонюком С.А. та Лисом А. вбачається, що гонорар за надані послуги в сумі 10000,00 грн сплачується за первинну консультацію та вивчення документів, складання позовної заяви та представництво в суді першої інстанції, без визначення конкретних сум за кожну з наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто без участі адвоката в судових засіданнях.
Матеріалами справи підтверджується складення адвокатом позовної заяви та заяви про забезпечення позову, подання їх до суду. Вчинення будь-яких інших процесуальних дій адвокатом не підтверджено.
Таким чином, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10000, 00 грн є необґрунтованим та не підтвердженим.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності, зі спірних правовідносин склалась стала судова практика, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, на підставі ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на надання правничої допомоги в сумі 3000,00 грн. Суд вважає, що такий розмір правничої допомоги відповідає реальності наданих послуг та їх необхідності.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задоволити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 19.01.2021, зареєстрований в реєстрі за №4270, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1816,80 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Соломонюк Святослав Анатолійович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 18, оф. 64.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236.
Треті особи:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, місцезнаходження м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, 6-3 літ А, каб 2-7;
Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) місцезнаходження м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 3/14.
Суддя О.В. Стрілецька