30.07.2024м. СумиСправа № 920/155/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/155/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Трубоізолкомплект» (пр. Поля Олександра, буд. 97К, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49054; код за ЄДРПОУ 37180015),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Північ» (вул.Харківська, буд. 32, м. Суми, Сумська обл., 40016; код за ЄДРПОУ 44800203),
про стягнення 16218050,90 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Іванова І.В. (адвокат, ордер серії АЕ №1261433 від 01.02.2024),
від відповідача: Баден О.В. (адвокат, довіреність на справу №920/155/24 від 05.03.2024),
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
14.02.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 13809018,57 грн (тринадцять мільйонів вісімсот дев'ять тисяч вісімнадцять грн 57 коп.) заборгованості, 45284,77 грн (сорок п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири грн 77 коп.) 3% річних, 452847,74 грн (чотириста п'ятдесят дві тисячі вісімсот сорок сім грн 74 коп.) пені, 1380901,85 грн (один мільйон триста вісімдесят тисяч дев'ятсот одна грн 85 коп.) штрафу, а також покласти на відповідача судові витрати.
15.02.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Північ», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Харківська, буд. 32, м. Суми, Сумська обл., 40016.
Ухвалою від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/155/24 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Відповідач подав клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх №1343 від 11.03.2024 та вх №1483 від 19.03.2024), в якому просив визнати поважною причину пропуску строку на подання відзиву та надати відповідачу строк для подання відзиву до 20.03.2024.
19.03.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №823), в якому проти задоволення позову заперечує.
Ухвалою від 22.03.2024 у справі №920/155/24 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, викладене в заяві про вступ у справу як представника (вх №1513 від 20.03.2024) у справі №920/155/24; постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/155/24, призначене на 01.04.2024, 11:30, за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД "Трубоізолкомплек" - Іванової Ірини Валентинівни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 25.03.2024 у справі №920/155/24 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №1537 від 22.03.2024) у справі №920/155/24; постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/155/24, призначене на 01.04.2024, 11:30, та усі наступні судові засідання за участі представника ТОВ «Метал Північ» - Баден Олексія (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
29.03.2024 позивач подав заяву про уточнення позовної заяви та збільшення позовних вимог (вх №1663), в якій позивач зауважив, що при розрахунку штрафних санкцій ним допущено помилку у зазначенні початку перебігу періоду за який нараховувалися штрафні санкції та відповідно зроблено не коректне нарахування штрафних санкцій. Позивач нарахував штрафні санкції з 29.12.2023, тоді як потрібно було нараховувати з дати останньої поставки товару та відповідної підписаної сторонами видаткової накладної від 27.12.2023, з урахуванням строку оплати погодженого сторонами у Специфікації № 1 (кінцевий строк оплати до 10 банківських днів з моменту поставки). Позивач звертає увагу, що строк виконання зобов'язання встановлений у Специфікації № 1 - саме до 10 банківських днів, а тому зобов'язання має бути виконане у будь-який момент, але до спливу останнього (десятого) банківського дня. Таким чином, позивач зазначає, що відповідач повинен був сплатити всю суму заборгованості у розмірі 13809018,57 грн - 06.01.2024 і саме з цієї дати позивачем зроблені розрахунки штрафних санкцій, що додані до зазначеної заяви. Крім того, позивач скористався своїм правом на збільшення позовних вимог та здійснив перерахунок пені, штрафу та 3% річних за період з 06.01.2024 до 28.03.2023, у зв'язку з чим збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 13809018,57 грн заборгованості, 93946,60 грн. 3% річних, 934183,88 грн пені та 1380901,85 грн штрафу.
29.03.2024 позивач подав клопотання про залучення до матеріалів справи відповіді на відзив (вх №1661), в якому позивач просив поновити строк на подання відповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги.
У підготовчому судовому засіданні 01.04.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено наступні протокольні ухвали, якими:
1)задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, поновлено відповідачу строк на подання відзиву, прийнято та долучено до матеріалів справи відзив;
2)задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив, поновлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив, долучено до матеріалів справи відповідь на відзив;
3)прийнято до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, долучено до матеріалів справи зазначену заяву, задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 29.04.2024, 11:00, в режимі відеоконференції за участі представників сторін.
09.04.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх №1046,1822), в яких відповідач просить поновити строк на подання заперечень та прийняти їх до матеріалів справи; закрити провадження у справі за відсутністю предмету позову; у випадку надання позивачем доказів погодження значного правочину загальними зборами - відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі
У підготовчому судовому засіданні 29.04.2024 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено наступні протокольні ухвали, якими:
1)задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання заперечень, поновлено відповідачу строк для надання заперечень, долучено до матеріалів справи заперечення;
2)оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 15.05.2024, 15:00, в режимі відеоконференції за участі представників сторін.
У підготовчому судовому засіданні згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх №1439 від 15.05.2024), та закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 01.07.2024,11:30.
Ухвалою від 16.05.2024 у справі №920/155/24 в порядку ст. 120 ГПК України відповідача повідомлено про наступну дату, час та місце судового засідання у справі.
У судовому засіданні 01.07.2024 у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги в Сумській області судом оголошено перерву до 01.07.2024, 12:00. Після оголошеної судом перерви продовжено розгляд справи по суті та в судовому засіданні 01.07.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України, у зв'язку із повторним оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 17.07.2024,14:30, в режимі відеоконференції за участі представників сторін.
У судовому засіданні 17.07.2024 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 30.07.2024, 12:00, в режимі відеоконференції за участі представників сторін.
29.07.2024 позивач подав клопотання (вх №2240), в якому просить долучити до матеріалів справи докази часткової сплати боргу відповідачем в розмірі 7000000,00 грн.
У судовому засіданні 30.07.2024 встановлено:
Представники сторін у судове засідання прибули.
Представник позивача підтримав подане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати боргу відповідачем в розмірі 7000000,00 грн (вх №2240 від 29.07.2024). Відповідач не заперечував щодо зазначеного клопотання.
У судовому засіданні 30.07.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи (вх №2240 від 29.07.2024), поновлено позивачу строк для подання доказів, долучено додаткові докази щодо підтвердження часткової сплати відповідачем боргу до матеріалів справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 30.07.2024 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
16.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Трубоізолкомплект» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Північ» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №16/10/23-П (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, продукцію, іменовану в подальшому за текстом „продукція", асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у видаткових накладних/рахунках-фактурі, які надаються постачальником покупцю відповідно до умов цього договору, або у специфікації до договору, якщо сторонами обумовлено її підписання.
Згідно з п. 3.1 договору ціна продукції є договірною ціною між постачальником та покупцем та вказується у видаткових накладних, або рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною даного договору, або у специфікації до договору, якщо сторонами обумовлено її підписання.
Пунктом 4.1 договору умови відпуску продукції - додатково обумовлюються сторонами, які зазначені у специфікації.
Строки поставки продукції - за попередньою заявкою покупця, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації (пункт 4.2 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору датою приймання продукції вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 6.3 договору розрахунки за продукцію за даним договором здійснюються покупцем згідно з рахунком-фактури у національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника.
За пунктом 6.4 договору строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі, та здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати продукції, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації.
Розділом 7 договору визначено, що постачальник зобов'язаний відвантажити покупцю продукцію на умовах, викладених в даному договорі. Покупець зобов'язаний провести оплату продукції відповідно до умов даного договору; прийняти продукцію за ціною та на умовах поставки, викладених в даному договорі (п. 7.1, п. 7.2., п. 7.2.1, п. 7.2.2 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.
Згідно з п. 8.3 договору у випадку порушення строків оплати покупцем продукції, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення, а за прострочку оплати більше 30 календарних днів, покупець на вимогу постачальника додатково сплачує штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми. За прострочку оплати більше 90 календарних днів, покупець на вимогу постачальника додатково сплачує штраф в розмірі 20% від неоплаченої суми.
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір вступає в сулу з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін, і діє до 31 грудня 2022 року. Якщо жодна із сторін до закінчення строку дії договору не виявить бажання розірвати даний договір, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
16.10.2023 між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №1 до договору (далі - специфікація).
Відповідно до специфікації постачальник поставляє покупцю продукцію - труба сталева електрозварювальна 820x12 ДСТУ 9218:2023 з АКП тип 2В, товщина 2,2 мм по ТУ У 27.2-31017014-001:2005 в кількості 300 т, вартістю 19785600,00 грн (з ПДВ).
У специфікації визначено наступне:
-умови поставки: FCA - (в редакції ІНКОТЕРМС 2010 року) смт. Меліоративне, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл.
-умови оплати: 50% - передоплата (за умови надходження 1000000,00 грн до 21.10.2023), 50% - відтермінування до 10 банківських днів з моменту поставки.
-допускається відхилення в кількості труб (толеранс): +/- 10%.
-термін поставки: листопад - грудень 2023 року.
-зазначена специфікація є невід'ємною частиною договору №16/10/23-П від 16.10.2023.
На виконання умов договору та специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 16618848,78 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №436 від 27.11.2023 на суму 1189708,13 грн. з ПДВ; № 441 від 01.12.2023 на суму 1 187136,00 грн. з ПДВ; №440 від 01.12.2023 на суму 1188191,23 грн з ПДВ; №442 від 02.12.2023 на суму 1184959,58 грн з ПДВ; №444 від 04.12.2023 на суму 1185948,86 грн. з ПДВ; №460 від 09.12.2023 на суму 1189312,42 грн. з ПДВ; №461 від 09.12.2023 на суму 1188323,14 грн. з ПДВ; №467 від 13.12.2023 на суму 1187465,76 грн. з ПДВ; №468 від 14.12.2023 на суму 1187004,10 грн. з ПДВ; №471 від 15.12.2023 на суму 1186014,82 грн. з ПДВ; №472 від 15.12.2023 на суму 1185 685,06 грн. з ПДВ; №481 від 19.12.2023 на суму 1186014,82 грн. з ПДВ; №482 від 20.12.2023 на суму 1186 806,24 грн. з ПДВ; №501 від 27.12.2023 на суму 1186278,62 грн. з ПДВ.
Відповідачем проведено частково оплату за поставлений товар у розмірі 1000000,00 грн та 1809830,21 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 15.12.2023 та від 29.12.2023.
Таким чином, позивач у позві зазначив, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 21809830,21 грн. З урахуванням строку оплати, погодженого сторонами у Специфікації № 1 (кінцевий строк оплати 10 банківських днів з моменту поставки), відповідач сплатив грошові кошти частково, останній платіж було здійснено - 29.12.2023. Заборгованість за поставлений товар у розмірі 13809018,57 грн відповідачем залишилась несплаченою.
Між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки за договором за період з 16.10.2023 до 05.02.2024, за яким станом на 05.02.2024 сторони підтвердили заборгованість відповідача в розмірі 13809018,57 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару за договором позивач звернувся до суду з даним позовом.
Під час розгляду справи у підготовчому провадженні позивачем збільшено позовні вимоги, які судом прийняті до розгляду, за якими позивач просить стягнути з відповідача 13809018,57 грн заборгованості, 93946,60 грн. 3% річних, 934183,88 грн пені та 1380901,85 грн штрафу.
У процесі розгляду справи по суті позивач подав клопотання (вх №2240 від 29.07.2024), в якому просив долучити до матеріалів справи докази часткової сплати боргу відповідачем в розмірі 7000000,00 грн, що підтверджено наступними платіжними інструкціями: №1 від 10.05.2024 на суму 1000000,00 грн, №94 від 10.05.2024 на суму 2500000,00 грн №142 від 04.06.2024 на суму 600000,00 грн, №25 від 04.06.2024 на суму 1900000,00 грн, № від 04.06.2024 на суму 1000000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).
За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджена вартість поставленої позивачем відповідачу продукції за договором в розмірі 16618848,78 грн та часткова сплата відповідачем вартості зазначеної продукції на момент звернення з даним позовом в розмірі 21809830,21 грн, та борг відповідача в розмірі 13809018,57 грн.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо факту не укладення спірного договору, оскільки заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.
Суд зазначає, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21.
Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена відсутність у нього обов'язку щодо сплати позивачу за спірним договором 13809018,57 грн вартості поставленого товару.
Заперечуючи проти задоволення позову, під час розгляду судом справи, відповідачем здійснено додатково сплату суми боргу за договором в розмірі 7000000,00 грн, що підтверджено матеріалами справи та відповідачем у судовому засіданні 30.07.2024.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13809018,57 грн вартості поставленої продукції за договором є законними та обґрунтованими. Проте, враховуючи сплату відповідачем 7000000,00 грн під час розгляду справи по суті, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7000000,00 грн за відсутності предмету спору та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6809018,57 грн (13809018,57 грн - 7000000,00 грн) як законні та обґрунтовані.
Щодо нарахування пені та штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого до заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 934183,88 грн пені за період з 06.01.2024 до 28.03.2024 та 1380901,85 грн 10% штрафу.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.3 договору у випадку порушення строків оплати покупцем продукції, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення, а за прострочку оплати більше 30 календарних днів, покупець на вимогу постачальника додатково сплачує штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми. За прострочку оплати більше 90 календарних днів, покупець на вимогу постачальника додатково сплачує штраф в розмірі 20% від неоплаченої суми.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 934183,88 грн пені та 1380901,85 грн 10% визнає законним та обґрунтованим.
Разом з тим, суд зауважує, що частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд приймає до уваги те, що зменшення розміру неустойки є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір неустойки, а саме: штрафу - з 1380901,85 грн до 100000,00 грн та пені - з 934183,88 грн до 100000,00 грн.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, останнім заявлено до стягнення з відповідача 93946,60 грн 3% річних за період з 06.01.2024 до 28.03.2024.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% ріних за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 93946,60 грн 3% річних визнає законним та обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 13809018,57 грн основного боргу, 93946,60 грн 3% річних, 934183,88 грн пені та 1380901,85 грн штрафу. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин сплати 7000000,00 грн основного боргу, та обставин зі зменшення неустойки, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 7000000,00 грн за відсутністю предмету спору та задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 6809018,57 грн основного боргу, 93946,60 грн 3% річних, 100000,00 грн штрафу, 100000,00 грн пені. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 243270,76 грн, що сплачений за платіжними інструкціями від 08.02.2024 №108 в розмірі 235320,79 грн та від 27.03.2024 №264 в розмірі 7949,97 грн.
Разом з тим, враховуючи, що на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частині стягнення 7000000,00 грн основного боргу, судовий збір за визнані судом правомірними позовними вимогами в сумі 9218050,90 грн (6809018,57 грн основного боргу + 93946,60 грн 3% річних + 934183,88 грн пені + 1380901,85 грн штрафу) відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» складає 138270,76 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 138270,76 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Північ» (вул. Харківська, буд. 32, м. Суми, Сумська обл., 40016; код за ЄДРПОУ 44800203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Трубоізолкомплект» (пр. Поля Олександра, буд. 97К, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49054; код за ЄДРПОУ 37180015) 6809018,57 грн (шість мільйонів вісімсот дев'ять тисяч вісімнадцять грн 57 коп.) основного боргу, 93946,60 грн (дев'яносто три тисячі дев'ятсот сорок шість грн 60 коп.) 3% річних, 100000,00 грн (сто тисяч грн 00 коп.) штрафу, 100000,00 грн сто тисяч грн 00 коп.) пені, а також 138270,76 грн (сто тридцять вісім тисяч двісті сімдесят грн 76 коп.) судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 7000000,00 грн (сім мільйонів грн 00 коп.) основного боргу.
4. В іншому відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2024.
Суддя В.Л. Котельницька