просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
09 серпня 2024 року м.Харків Справа № 913/333/24
Провадження №6/913/333/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі №913/333/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" (вул. Євгена Коновальця, буд. 32 Б, офіс 1019, м. Київ, 01133)
до Фермерського господарства "КРИНИЧНЕ" (вул.Міловська, буд.68 А, смт.Мілове Старобільського району Луганської області, 92500)
про стягнення збитків у розмірі 10 352 050 грн 80 коп.
На розгляді Господарського суду Луганської області в провадженні судді Злепко Н.І. знаходиться справа №913/333/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" до Фермерського господарства "КРИНИЧНЕ" про стягнення з відповідача збитків у розмірі 10 352 050 грн 80 коп. за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020.
Позовна заява обґрунтована тим, що за пунктами 1.1 та 2.1 договору постачальник (відповідач) зобов'язувався поставити і передати у власність, а покупець (позивач) прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі - товар, продукція) у кількості 3 000, 000 тон +/-5% за вибором покупця.
Відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі в строк, установлений договором (з 01.09.2020 до 15.10.2020) не виконав належним чином, здійснив поставку товару лише частково, а отже постачання решти законтрактованого товару у кількості 1 743,02 тонн відповідачем позивачу у визначені договором строки не відбулося.
З метою забезпечення безперервного процесу здійснення господарської діяльності та досягнення запланованих показників виробництва та зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов'язань перед ТОВ "САТЕЛЛИТ", останнім було укладено договори поставки з третіми особами та відповідно було заміщено 1 743, 020 тонн насіння соняшника, тобто саме ту кількість товару, яку був зобов'язаний поставити відповідач за договором.
Пунктом 8.5. договору було визначено, що у разі якщо постачальник не поставить товар у кількості передбаченій договором, покупець має право укласти договір з третьою особою щодо поставки не отриманого товару, а постачальник у такому випадку буде зобов'язаний компенсувати покупцю витрати на укладення такого договору з третьою особою та різницю в ціні за товар між договором та договором з третьою особою.
Позивач зазначає, що ціни на насіння соняшнику, за якими він придбав товар на заміщення непоставленого товару, повністю відповідали ринковим цінам на той час, отже сума збитків позивача, пов'язаних з додатковими витратами за вимушене заміщення непоставленої продукції, склало 10 352 050 грн 80 коп., які позивач просить відшкодувати та стягнути з відповідача.
Ухвалою суду (у складі судді Злепко Н.І.) від 15.07.2024, після усунення позивачем недоліків позовного матеріалу, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.08.2024 о 10 год. 15 хв.; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті.
06.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н від 05.08.2024.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2024 заяву передано на розгляд судді Злепко Н.І.
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.08.2024 №54-р відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та п.5.5. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Луганської області, у зв'язку із перебуванням судді Злепко Н.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл заяви ТОВ "САТЕЛЛИТ" від 05.08.2024 з метою заміни судді.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 для розгляду заяви про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 визначено суддю Драгнєвіч О.В.
Частиною 3 ст.140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Згідно з даними виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за подачу ТОВ "САТЕЛЛИТ" заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі №913/333/24 було сплачено судовий збір в сумі 1514 грн згідно платіжного доручення №257 від 02.08.2024, який було зараховано на казначейський рахунок 02.08.2024.
Однак, вказаного платіжного доручення №257 від 02.08.2024 позивачем до матеріалів заяви про забезпечення позову долучено не було.
Суд, у порядку ч.3 ст.140 ГПК України, для вирішення заяви ТОВ "САТЕЛЛИТ" про забезпечення позову 05.08.2024 телефонограмою витребував у позивача платіжне доручення №257 від 02.08.2024.
08.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення доказу сплати судового збору в сумі 1514 грн, який помилково не був долучений із заявою - копії платіжного доручення №257 від 02.08.2024.
Як вбачається, в поданій заяві про забезпечення позову від 05.08.2024 ТОВ "САТЕЛЛИТ" просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству «КРИНИЧНЕ» та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини:
- до моменту подання позовної заяви позивач звертався до відповідача з вимогою про добровільне здійснення поставки визначеного умовами договору товару та сплати штрафу за порушення строків поставки, але відповідні вимоги були залишені останнім без відповіді. Відповідач ухиляється від виконання договірних зобов'язань по поставці, з оплати штрафів та відшкодування понесених позивачем збитків, що стало підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх порушених прав із відповідними позовами (справи №913/767/21 та № 913/769/21, №913/333/24, №913/275/24); крім того, відносно відповідача відкрито ряд виконавчих проваджень.
Станом на час подання позову по цій справі, на примусовому виконанні по вказаним вище справам (№913/767/21, №913/769/21) перебувало 5 виконавчих проваджень, ініційованих позивачем щодо відповідача, на загальну суму стягнення 6 110 954,17 грн. (без
врахування витрат на проведення примусового виконання) за наступними номерами ВП: №71251201, №71739811, №71739970, №71740832, №71740891, які були об'єднанні постановою державного виконавця від 05.05.2023 року у зведене виконавче провадження №71751105.
Однак, на час подання позову в цій справі жодне з перелічених вище рішень у справах №913/767/21, № 913/769/21 не було виконано навіть частково;
- оскільки примусове виконання рішення суду у справі №913/769/21 було розпочато
раніше за інші, то більшість процесуальних дій було здійснено саме в межах виконавчого провадження №71251201. Однак, вже під час примусового виконання рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 року у справі №913/769/21, яке здійснювалось на підставі наказу від 10.01.2023 року в межах ВП № 71251201, відповідачу було поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги щодо оскарження вказаного рішення та відкрито апеляційне провадження.
Постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 913/769/21 від 08.07.2024, рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 було скасовано в частині стягнення з ФГ«Криничне» на користь ТОВ «Сателлит» 1 737 304,64 грн. штрафу та 39 709,22 грн. витрат на правничу допомогу, що складає 50% від заявленої в позові суми штрафу до стягнення. Після цього відповідач звернувся до виконавця, і не дивлячись на скасування рішення суду лише в частині, постановою від 24.07.2024 ВП №71251201 було протиправно закінчено державним виконавцем, чинність арештів майна, рахунків відповідача та дія інших примусових заходів були скасовані (хоча рішення суду в іншій частині підлягає обов'язковому виконанню.
Через незаконні дії державного виконавця, позивач з метою захисту своїх прав змушений був звернутися невідкладно до суду 01.08.2024 із відповідною скаргою на вказану постанову державного виконавця (розгляд господарським судом скарги триває наразі у справі №913/769/21).
Однак, через незаконні дії державного виконавця виникла ситуація, коли наявне у відповідача майно може зникнути, зменшитися в кількості або може погіршитися його стан, і тому виконання рішення буде суттєво утруднене, або взагалі не можливо;
- рішення у цій справі № 913/333/24 вимагатиме примусового виконання також, у разі його задоволення, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів чи майна за рахунок якого можна буде виконати це рішення, з огляду на що (через чисельні виконавчі провадження, в яких рішення залишаються не виконаними та дії відповідача, що вчиняються з метою ухилення від виконання рішень), у позивача наявні обґрунтовані припущення, що існує імовірність через невжиття заходів забезпечення позову буде ускладнено або неможливо буде виконати рішення суду у цій справі; відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на уникнення відповідальності або перешкоджання проведенню законного стягнення.
- відповідачем вже вчинялись дії щодо арештованих у ході виконання належних йому транспортних засобів, які були спрямовані на перешкоджання виконанню вищезазначених рішень судів на користь позивача загальною сумою 6 110 954,17 грн.
Зокрема, для перешкоджання примусовому виконанню зазначених рішень (адже відповідач усвідомлював наявність безспірної заборгованості у розмірі 2 297 996,11 грн., та напевно прогнозував негативний розвиток щодо вирішення інших вимог по іншим справам на 3 812 958,06 грн), між ФГ «Криничне» було укладено з ТОВ «Агро-Х» договір позики та застави № 1039, нотаріально посвідчений 25.11.2022 року. Як зазначає позивач, обидві компанії фраудаторного правочину фактично управляються афілійованими особами - батьком та сином - ОСОБА_1 (ФГ «Криничне») та ОСОБА_2 (ТОВ «Агро-Х»), про що свідчать дані долучених витягів з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Укладення такого договору, зокрема, призвело до обтяження заставою наступних 3-х транспортних засобів, що належать відповідачу (MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ;
LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ).
Обтяження у вигляді застави, накладеної на вказані транспортні засоби, фактично унеможливило звернення стягнення на виявлене тоді майно відповідача, при чому зазначені дії вчинялися свідомо, розуміючи, що іншого майна, на яке позивач міг би звернути стягнення у відповідача не було знайдено.
Розгляд позову позивача про визнання вказаного договору позики та застави №1039 недійсним за ознаками фраудаторності здійснюється Господарським судом Луганської області в межах розгляду справи № 913/275/23;
- додатковими обставинами, що можуть свідчити про наміри відповідача приховати або відчужити вказані транспортні засоби є наявна у позивача інформація щодо діяльності та зв'язків ФГ «КРИНИЧНЕ» з державою-агресором Російською Федерацією. Позивач зазначає, що наразі Головним слідчим управління СБ України здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження №22023000000000235 щодо ОСОБА_1 (який є керівником відповідача) щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України (пособництво державі-агресору), в межах якого встановлюються обставини здійснення відповідачем господарської діяльності на непідконтрольній Україні території, передачі матеріальних активів представникам РФ, адже наявні відомості про перереєстрацію фермерського господарства та облік в податкових органах держави-агресора.
Вказані обставини, на думку позивача, можуть свідчити про можливі наміри відповідача передати наявне майно (зокрема транспортні засоби) на тимчасово не підконтрольну Україні територію з метою не допущення проведення стягнення на нього;
- також позивач зауважує, що про вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на приховування належного йому майна, на яке могло б бути звернуто стягнення в межах виконавчого провадження № 71251201, з метою уникнення виконання рішення суду, також свідчить те, що під час здійснення виконавчих дій за наявними даними в державних реєстрах виконавцем було виявлено також інше належне відповідачу майно (сільськогосподарську та вантажну техніку), що підтверджується даними долученої копії постанови про опис майна від 14.03.2023.
Однак розшукати і встановити де знаходиться вказане майно відповідача державному виконавцю не вдалося (окрім вказаних вище 3-х легкових автомобілів); керівник відповідача викликався виконавцем для надання пояснень та відомостей про місцезнаходження майна, що перебуває у розшуку, однак такі виклики були проігноровані, а розшук було припинено ;
- підсумовуючи, позивач зазначає про те, що звертаючись до суду, прагне відновити своє порушене право та законний інтерес щодо стягнення заборгованості з відповідача, проте його інтереси можуть бути істотно порушеними без вжиття вказаних заходів забезпечення позову.
Позивач просить врахувати, що наразі стягнення заборгованості та в подальшому реальна можливість виконання рішення суду у цій справі є вкрай важливим для забезпечення стабілізації фінансово-майнового стану підприємства, відновлення господарської діяльності, адже на праві приватної власності з 24.02.2011 позивачу належить Комплекс з переробки насіння соняшнику «Олійноекстракційний завод» у м. Маріуполі (знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул.Таганрозька, 76), який є основним активом, та з березня 2022 року, який перебуває на тимчасово окупованій РФ території України, контроль над яким втрачено; внаслідок бойових дій, влучання ракет в приміщення заводу та окупації, зокрема за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 31.07.2022 вартість втраченої сировини та готової продукції становила: на території заводу в м.Маріуполі 654 803 491 грн; в сторонніх місцях зберігання-елеваторах -458 903 832 грн; загальна сума збитків яка була заподіяна ТОВ «Сателлит» наразі в цілому складає 1600 849 221 грн; об'єктивно можливості для продовження господарської діяльності позивача на даний час вкрай обмежені (підтверджується даними Інформаційної довідки з державного реєстру за №56397331, Витягом з державного реєстру за №36686215, бухгалтерської довідки ТОВ «Сателлит» від 04.08.2022, наказ по підприємству від 24.02.2022 про тимчасове зупинення роботи).
Від відповідача 06.08.2024 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову б/н від 06.08.2024, в яких останній просить відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зокрема, представник ФГ «КРИНИЧНЕ» зазначає, що позивач у поданій заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на транспортні засоби, наступні 3 автомобіля (1) MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; 2) MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; 3) LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ), однак в порушення ст.ст.73-74 ГПК України належні докази на підтвердження того, що вказані транспортні засоби станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову належать відповідачу заявником не надано.
Натомість представник відповідача повідомив, що вказані транспортні засоби були відчужені 24.07.2024 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, на підтвердження чого надані копії укладених відповідачем договорів (персональні дані покупців, які є фізичними особами, приховані з метою захисту персональних данних), оригінали договорів наявні у відповідача.
Отже, оскільки на час розгляду цієї заяви вказані транспортні засоби не належать відповідачу, а тому, за твердженням відповідача, немає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
07.08.2024 від ТОВ "САТЕЛЛИТ" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 07.08.2024 про доповнення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній, не змінюючи прохальну частину вимог за поданою раніше заявою про забезпечення позову від 05.08.2024, просить прийняти цю заяву до розгляду та задовольнити подану заяву про забезпечення позову; долучити до матеріалів справи докази, долучені до цієї заяви.
Зокрема, позивач повідомляє, що на розгляді в Господарському суді Луганської області перебуває також справа №913/275/24 за позовом ТОВ «САТЕЛЛИТ» до ФГ «КРИНИЧНЕ» про стягнення збитків, спричинених не поставленням товару за договором поставки №Р90027 від 30.07.2020 року. В межах цієї справи №913/275/24 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача. Однак, з поданих відповідачем заперечень на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що 24.07.2024 року належні відповідачу транспортні засоби були відчужені ним третій особі (відповідні докази відчуження належних відповідачу транспортних засобів, які були надані самим відповідачем із поданими запереченнями, наразі копії цих доказів додаються позивачем для долучення до матеріалів справи).
Позивач вкотре зауважив, що відповідач, маючи заборгованість перед позивачем, уклав з пов'язаними особами договір застави, згідно якого передав в заставу транспортні засоби, який має ознаки фраудаторності, а також що позивачем подано позов про визнання цього договору застави недійсним. Крім того, як вказував раніше позивач в заяві, постановою від 23.07.2024 виконавче провадження №71251201, де стягувачем є позивач, а боржником - відповідач, було протиправно закінчено державним виконавцем, чинність арештів майна, рахунків відповідача та дія інших примусових заходів були скасовані. Ця постанова державного виконавця наразі також оскаржується позивачем.
Отже, вбачається, що відповідач під час судових проваджень, у яких до нього пред'явлено грошові вимоги, передав в заставу належні йому транспортні засоби пов'язаним з ним особам. Однак вже на наступний день після протиправного припинення арешту на ці транспортні засоби, усвідомлюючи, що, крім раніше існуючих судових проваджень у справах № 913/767/21 та №913/769/21, наразі здійснюється також провадження у судових справах №913/333/24 та №913/275/24, загальна сума вимог до відповідача у яких перевищує 15 000 000 грн, відповідач здійснив відчуження транспортних засобів, які раніше передав в заставу, що на переконання позивача, свідчить про його намагання ухилитися від виконання рішень.
Зважаючи, що під час цього судового провадження відповідач відчужив належне йому рухоме майно, про що він сам надав докази, є обґрунтована ймовірність того, що він й надалі здійснюватиме відчуження свого майна.
Також позивач зауважує, що під час здійснення виконавчого провадження №71251201 державний виконавець виявила зареєстроване майно відповідача, однак виявити фактичне місцезнаходження цього майна не виявилося можливим.
Оскільки поведінка відповідача свідчить про його намагання ухилитися від виконання зобов'язань, враховуючи зазначене та суму вимог, за твердженням позивача, доцільним та обґрунтованим в якості забезпечення позову є накласти арешт на все майно, яке належить відповідачу.
Від ФГ «КРИНИЧНЕ» 09.08.2024 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення б/н від 08.08.2024 проти заяви позивача про забезпечення позову та заяви про уточнення його попередньої заяви про забезпечення позову, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні заяви (заяв) про забезпечення позову, а також застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову (у випадку прийняття рішення про вжиття судом заходів забезпечення позову).
В поданих запереченнях представник відповідача зазначає, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення; що у відповідача достатньо майна, за рахунок якого позивач міг би задовольнити свої вимоги; при примусовому виконанні судового рішення виконавцем не вчинені всі можливі виконавчі дії та не в повній мірі вжито заходів щодо виконання рішення суду; позивачем не надано доказів та не доведено, що виконавцем вчинялися усі відповідні дії, спрямовані на розшук майна боржника, на яке в першу чергу звертається стягнення в межах відповідних ініційованих ним виконавчих проваджень - зокрема грошові кошті на рахунках у ВСІХ банках та касі підприємства.
Окремо представник відповідача цитує норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку та черговості звернення стягнення на майно боржника, а також наводить висновки судів у справах щодо оцінки дій виконавця при зверненні стягнення на майно боржника, дотримання правил черговості та вжиття всіх заходів для виявлення та перевірки виявлення та перевірки у боржника коштів, інших цінностей, майна боржника.
Крім того, представник відповідача зауважує про те, що згідно з балансу відповідача, копія якого додається, сума балансової вартості активів останнього дорівнює 242812900 грн, що перевищує сукупну суму усіх вимог позивача; сума основних засобів відповідача станом на цей час складає 42031540,30 грн.; вказану інформацію приховав позивач під час звернення до суду.
Також представник посилається на те, що у власності відповідача наявні 35 одиниць транспортних засобів, які ним перераховуються із зазначенням, на його думку ринкової вартості з посиланням на матеріали різних інтернетресурсів (підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів); згідно з витягом з реєстру нерухомого майна відповідачеві належить 298 об'єктів речових прав на нерухоме майно - а саме права оренди землі та нерухомості (наводиться перелік кадастрових номерів земельних ділянок) та на праві власності - будівля зерноскладу, Загальна площа (кв.м): 546, адреса: АДРЕСА_1 в; автогараж, нежитлова будівля, Загальна площа (кв.м): 922.2, Опис: Нежитлова будівля автогаражу з шлакоблоку, адреса: Луганська обл., Міловський р-н, с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, будинок 28а; Тракторна бригада, Адреса нерухомого майна: Луганська обл., Міловський р., с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, 28 г; Будівля АВМ, Адреса нерухомого майна: Луганська обл., Міловський р., с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, 28ж.
Представник зазначає, що з урахуванням кількості майна в відповідача останньому немає жодного сенсу відчужувати таке майно, бо вартість переоформлення та відповідні податки будуть більшими за явно необґрунтовані, на думку представника відповідача, заявлені позовні вимоги.
Також в запереченнях відповідач посилається на обов'язковість врахування позицій, викладених у постановах Верховного Суду щодо необхідності дотримання принципів співмірності та адекватності заходів забезпечення позову.
Зазначає, що є недопустимим задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу, а також на майно відповідача, вартість якого, за твердженням представника відповідача, в десятки разів перевищує розмір позовних вимог.
У відповідності до положень ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З метою повного, об'єктивного розгляду поданої заяви про забезпечення позову, враховуючи подання сторонами неодноразово додаткових уточнень, заперечень, додаткових заперечень із значним об'ємом долучених документів та викладених доводів у заявах, які досліджувалися судом, розгляд поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі здійснюється судом протягом розумного строку в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто такого, що об'єктивно необхідний для належного встановлення обставин за поданою заявою та правильного вирішення клопотань сторін.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, заяви про доповнення заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивача, заперечень відповідача проти заяви про забезпечення позову, а також заперечень б/н від 08.08.2024 проти заяви позивача про забезпечення позову та заяви про уточнення його попередньої заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Визначення такого поняття як арешт майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19, так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06) метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Відповідний висновок також викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Суд зауважує, що наразі позивач за вимогами заяви, з урахуванням наведених вище мотивів, просить накласти арешт згідно п.1 ч.1 ст.137 ГПК України на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству «КРИНИЧНЕ» та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.
Судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 01.07.2024 у справі №916/795/24).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Надаючи оцінку заявленій позивачем вимозі про накладення арешту як на грошові кошти так і на майно відповідача, суд також досліджує критерій співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, та враховує наступне.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про відшкодування збитків, а саме стягнення з відповідача 10 352 050 грн 80 коп.
Судом враховані висновки, наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, в якій під час перегляду рішень судів у справі щодо вжиття подібних заходів забезпечення наголосив, що не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, звернув увагу на наступне (п.п.24 -25 постанови).
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, зокрема дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, ст.137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Як зазначалося вище, предметом позову, з яким позивач звернувся до суду у цій справі є стягнення грошових коштів в сумі 10 352 050 грн 80 коп.
Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Суд бере до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд враховує, що у позивача на час звернення з цією заявою об'єктивно відсутні достовірні дані про наявність у відповідача відкритих рахунків у конкретних банківських установах, про наявність грошових коштів на рахунках (у разі наявності таких рахунків), про наявність готівкових коштів, що належать або підлягають передачі, сплаті ФГ «КРИНИЧНЕ» та можуть знаходитися у відповідача чи в інших осіб, та їх достатність для виконання .
Також наразі відсутні й достовірні дані про наявне у відповідача майно, на яке можна буде звернути стягнення з метою виконання рішення суду у цій справі за умови задоволення позову, у разі недостатності у відповідача грошових коштів для проведення розрахунків (що є фактично додатковою гарантією виконання рішення).
На обґрунтування необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову у цій справі позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення поставок визначеного об'єму товару сторонами в договорах та не сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки, не здійснення відшкодування збитків, що стало підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх порушених прав із відповідними позовами (справи №913/767/21, №913/769/21, №913/333/24, №913/275/24); крім того, відносно відповідача було відкрито 5 виконавчих проваджень (№71251201, № 71739811, №71739970, № 71740832, № 71740891).
Однак, на час подання позову в цій справі жодне з перелічених вище рішень у справах №913/767/21, № 913/769/21 не було виконано навіть частково.
За даними державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що дійсно у справі №913/767/21 розглядався спір між ТОВ «САТЕЛЛИТ» та ФГ «Криничне» про стягнення штрафу в сумі 2214936 грн 00 коп. за договором поставки №Р90027 від 30.07.2020. За результатами розгляду суд рішенням від 09.02.2022 відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції постановою від 06.09.2022 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про задоволення позову. Проте, Верховний Суд ухвалою від 20.12.2023 відкрив касаційне провадження та постановою від 01.02.2024 скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, а справу направив на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. Наразі постановою суду апеляційної інстанції від 25.07.2024 рішення Господарського суду Луганської області від 09.02.2022 у справі №913/767/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" штраф у сумі 1 107468,00 грн, судовий збір у сумі 33 224,05 грн, витрати на надання правничої допомоги адвоката в сумі 41687,86 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У справі №913/769/21 розглядався спір між ТОВ «САТЕЛЛИТ» та ФГ «Криничне» про стягнення штрафу у сумі 3474609 грн 27 коп. за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020. За результатами розгляду суд рішенням від 07.12.2022 задовольнив позовні вимоги. Ухвалою від 25.12.2023 суд апеляційної інстанції поновив строк на подання апеляційної скарги та відкрив провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 07.12.2022. Проте, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.02.2024 зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Криничне" на рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 у справі №913/769/21 до закінчення перегляду Верховним Судом постанови Верховного Суду у справі №913/768/21. Надалі постановою від 08.07.2024 суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 скасував в частині стягнення з ФГ«Криничне» на користь ТОВ «Сателлит» 1 737 304,64 грн. штрафу та 39 709,22 грн. витрат на правничу допомогу, в іншій частині рішення суду від 07.12.2022 у справі залишив без змін - в частині стягнення з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" штраф у сумі 1 737304,64 грн, судовий збір у сумі 52119,16 грн, витрати на надання правничої допомоги адвоката в сумі 57 798,80 грн.
З автоматизованої системи виконавчих проваджень, а також долучених позивачем окремих постанов державного виконавця та загальної інформації про виконавче провадження вбачається, що судовий наказ від 10.01.2023 №913/769/21 був пред'явлений стягувачем до виконання ще 09.03.2023, за яким було відкрито ВП №71251201, в якому вчинялося державним виконавцем більшість виконавчих дій з метою виконання рішення суду у справі №913/769/21.
Зокрема, здійснювалося звернення стягнення на кошти на рахунках боржника в сумі 3986808.09 грн (винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.03.2023); звернення стягнення на майно боржникав межах цієї ж суми (винесено постанову про арешт майна боржника від 10.03.2023); розшук майна боржника - оголошено в розшук транспортні засоби, належні відповідачу в кількості 15 од. (постанова про розшук майна боржника від 14.03.2023); розшук майна боржника - Трактор колісний "МТЗ-82.1", Реєстраційний номер: 06938ВВ; VIN / Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 (постанова про розшук майна боржника від 21.03.2023); проведення опису майна боржника від 21.03.2023.
З постанови державного виконавця від 21.03.2023 про опис майна та постанови про розшук майна боржника від 21.03.2023 боржника вбачається, що дійсно було виявлена достатня кількість належної відповідачу сільгосптехніки (тракторів, сівалок, культиваторів, агрегатів для обробки грунту, причеаів, комбайнів, навантажувачів, обприскувачів - 44 од.).
Постановою від 05.05.2023 вирішено об'єднати виконавчі провадження №71251201, №71739811, №71739970, №71740832, №71740891 у зведене виконавче провадження №71751105.
Надалі виконавцем вчинялися дії щодо звернення стягнення на кошти на рахунках боржника (винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.10.2023).
При чому, як вбачається зі змісту постанов, зазначені дії вчинялися через невиконання боржником рішень, в т.ч. по справі №913/769/21.
Як зауважує позивач, розшук майна вказаного в постанові про опис, а також в постановах про розшук, не дав належних результатів, оскільки з'ясувати де перебуває вказане майно відповідача на той час не вдалося; як вказує позивач, відповідач також не повідомляв виконавцю про його місцезнаходження, на виклики не прибував.
Доводи представника відповідача про те, що в примусовому виконанні судового рішення (суд зауважує, що представник наразі не зазначає якого саме виконавчого провадження) виконавцем не вчинені всі можливі виконавчі дії та не в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна і виконання рішення суду, суд оцінює критично з огляду на те, що оцінка судом належності чи повноти здійснення державним виконавцем виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні наразі не входить до предмету дослідження під час вирішення заяви про забезпечення позову, тоді як оцінка вчиненню боржником дій щодо виконання рішення суду (в тому числі добровільно) або не вчинення таких дій (ухилення) від виконання, може надаватися судом в сукупності з іншими обставинами.
З приводу доводів представника відповідача про особливості та порядок (черговість) здійснення звернення стягнення на майно боржника, суд зауважує про те, що наразі предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про вжиття заходів забезпечення позову, передбачених п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, шляхом накладення арештів на кошти та майно відповідача з метою забезпечення в подальшому можливості виконання рішення суду у цій справі (і відповідно з'ясування судом наявності або відсутності обґрунтованих підстав щодо вжиття таких заходів), а не звернення стягнення на майно боржника (дослідження та оцінка будь-яких питань, пов'язаних із зверненням, тощо), адже спір у цій справі судом взагалі ще не вирішувався, відповідне рішення суду відсутнє.
Посилання відповідача на те, що позивач приховав під час звернення до суду зазначену інформацію (про належне відповідачу майно, його балансову вартість належних йому активів; суму основних засобів відповідача, які в запереченнях зараз навів представник з посиланням на баланс, тощо) суд відхиляє з огляду на те, що останнім не доведено, що відповідні дані, зараз наведені представником відповідача про майновий стан останнього, балансову вартість та перелік активів, були відомі та наявні в розпорядженні позивача (вочевидь такі дані не можуть бути у вільному доступі інших осіб окрім власника, і в даному випадку очевидно, що позивач як і будь-який стягував є зацікавленою в першу чергу особою в тому щоб ухвалене на його користь рішення суду було виконане в добровільному або примусовому порядку).
Окремо суд звертає увагу на те, що наразі відповідачем не повідомлено про наявність відкритих рахунків в банківських установах та наявність коштів на них, або наявність готівкових коштів. Така інформація в матеріалах за поданою заявою відсутня.
Натомість як вбачається з наданих представником документів - інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав власності та інших реєстрів, майже все майно, належне відповідачу, а також зареєстровані речові права стосуються майна, що наразі перебуває на тимчасово окупованій РФ території України.
В поданій заяві позивач зазначає про наявність обґрунтованих припущень, що існує імовірність через невжиття заходів забезпечення позову може бути ускладнено виконання або неможливо буде виконати рішення суду і у цій справі, адже відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на перешкоджання проведенню законного стягнення. Зокрема, як зазначає позивач, такі дії вже вчинялися відповідачем для перешкоджання примусового виконанню зазначених рішень.
З цією метою, за твердженням позивача, між ФГ «Криничне» було укладено з ТОВ «Агро-Х» договір позики та застави № 1039, нотаріально посвідчений 25.11.2022 року. Зазначені обставини є предметом розгляду у справі №913/275/23.
За даними державного реєстру судових рішень вбачається, що на розгляді Господарського суду Луганської області дійсно перебуває справа №913/275/23, спір в якій виник, як зазначено в ухвалі суду від 22.02.2024, між ТОВ «САТЕЛЛИТ» (позивач) та ФГ «Криничне» (перший відповідач) та ТОВ «АГРО-Х» (другий відповідач) про визнання недійсним як фраудаторного договору позики та застави №1039 від 25.11.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною, укладеного між відповідачами, а також про припинення обтяження рухомого майна ФГ «Криничне» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. на підставі договору №1039, шляхом внесення відомостей про припинення обтяжень держателем або будь-яким реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна, - обтяжень за реєстраційними номерами: 1)№ 30171380 від 25.11.2022 16:23:17, Боржник: ФГ «Криничне» щодо об'єкта обтяження: автомобіль легковий, Mersedes-Benz, модель - GLS-400, рік випуску - 2020, тип ТЗ - загальний/general легковий - загальний/car універсал-В, колір - чорний, об'єм двигуна - 2925, номер об'єкта: WIN1679231А222473; 2)№ 30171423 від 25.11.2022 16:39:40, Боржник: ТОВ «Агро-X» щодо об'єкта обтяження: автомобіль легковий, Mersedes-Benz, модель - GLS-350, рік випуску - 2019, тип Т3 - загальний/general легковий - загальний/car універсал-В, колір - чорний, об'єм двигуна - 2925, номер об'єкта: WDC1679211А120479; 3)№ 30171410 від 25.11.2022 16:33:05, Боржник: ФГ «Криничне» щодо об'єкта обтяження: автомобіль легковий, Lexus, модель - LX 450D, рік випуску - 2019, тип ТЗ - загальний легковий - загальний універсал-В, колір - чорний, об'єм двигуна - 4461, номер об'єкта: JTJCV00W604011626.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний договір позики та застави №1039 від 25.11.2022 був укладений відповідачами, керівники яких ймовірно є родичами, з метою перешкоджання своєчасному та повному примусовому виконанню судових рішень у справі №913/767/21 та у справі № 913/769/21 про стягнення штрафу, боржником за якими є ФГ «Криничне». Виконання цих рішень суду можливе лише шляхом звернення стягнення на рухоме майно (на вказані автомобілі), яке є єдиним знайденим державним виконавцем в межах виконавчого провадження №71251201 майном ФГ «Криничне». Обтяження у вигляді застави транспортних засобів фактично унеможливлює звернення стягнення на вищевказане майно. Спірний договір має за мету завдати шкоду інтересам та майновим правам позивача як кредитора ФГ «Криничне», тому є фраудаторним та повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку.
Наразі ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 зупинено провадження у справі №913/275/23 до набрання законної сили судових рішень у справах №913/767/21, №913/769/21 за результатами апеляційного перегляду та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту таких судових рішень.
В контексті оцінки доводів позивача про наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (ухилення від виконання рішень), суд звертає увагу також на наступне.
Як вбачається в наданих запереченнях на подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відповідач не доводить неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності, унеможливить виплати заробітних плат, інші виплат працівникам, призведе до значного негативного впливу на його фінансово-економічну діяльність, тощо.
Навпаки, представник відповідач заперечуючи проти заяви, послався на те, що позивач у поданій заяві про забезпечення позову просить накласти арешт саме на транспортні засоби - 3 автомобіля (1) MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; 2) MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; 3) LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ), при чому зазначає, що належні докази на підтвердження того, що вказані транспортні засоби станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову належать відповідачу заявником не надано.
Однак, як вбачається зі змісту заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, як вже зазначалося вище судом, останній просить саме накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ФГ «КРИНИЧНЕ» та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, на наводячи ніякий перелік майна (в т.ч. транспортних засобів) чи рахунків відповідача, відкритих у банківських установах, з огляду на відсутність у нього на час подання цієї заяви достовірних відомостей про таке майно та кошти, що належать відповідачу.
Суд зауважує про те, що про зазначені 3 автомобіля, належні відповідачу, позивач згадує в своїй заяві саме в контексті висвітлення вчинених відповідачем дій з метою ухилення від виконання рішень у вказаних справах шляхом укладення ФГ «Криничне» з ТОВ «АГРО-Х» фраудаторного договору позики та застави №1039 від 25.11.2022, що призвело, як стверджує позивач, до неможливості звернення стягнення на вказані транспортні засоби.
Разом з цим, представник відповідача повідомив, що вказані транспортні засоби були відчужені 24.07.2024 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу (копії яких додані до заперечень, персональні дані покупців, які є фізичними особами, приховані, як вказує представник відповідача, з метою захисту персональних даних, а оригінали цих договорів наявні у відповідача). Тому, оскільки на час розгляду цієї заяви вказані транспортні засоби не належать відповідачу, за твердженням відповідача, немає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Надаючи оцінку у сукупності вказаним обставинам, суд не може погодитися із доводами відповідача.
Адже як було з'ясовано судом, та вже згадувалося вище, постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №913/769/21 від 08.07.2024, рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 було скасовано в частині стягнення з ФГ«Криничне» на користь ТОВ «Сателлит» 1737 304,64 грн. штрафу та 39 709,22 грн. витрат на правничу допомогу, в іншій частині рішення суду від 07.12.2022 у справі №913/769/21 залишено без змін (в частині стягнення з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" штраф у сумі 1737304,64 грн, судовий збір у сумі 52119,16 грн, витрати на надання правничої допомоги адвоката в сумі 57798,80 грн).
Після цього відповідач звернувся до виконавця заявою від 22.07.2024, повідомивши про ухвалену постанову суду апеляційної інстанції.
Державний виконавець, не враховуючи, що рішення суду було скасовано лише в частині, 23.07.2024 прийняв постанову, якою ВП №71251201 з примусового виконання наказу №913/769/21 закінчив, припинив чинність арештів майна боржника, та дію інших примусових заходів (хоча рішення суду в іншій частині підлягає обов'язковому виконанню).
Позивач зазначає, що через незаконні дії державного виконавця, він з метою захисту своїх прав змушений був звернутися невідкладно до суду 01.08.2024 із відповідною скаргою на вказану постанову державного виконавця.
Як вбачається за даними державного реєстру судових рішень, розгляд господарським судом скарги позивача ще триває. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.08.2024 у справі №913/769/21 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги ТОВ «Сателлит» від 01.08.2024 про визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніної М.В. від 23.07.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП №71251201 до повернення справи №913/769/21 до Господарського суду Луганської області .
За вказаних обставин позивач посилався на наявність обґрунтованих припущень, що через незаконні дії державного виконавця виникла ситуація, коли наявне у відповідача майно може зникнути, зменшитися в кількості або може погіршитися його стан, і тому виконання рішення буде суттєво утруднене, або взагалі не можливо.
Натомість, подані наразі учасниками докази (зокрема первісно самим представником відповідача) копії договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 24.07.2024, свідчать про те, що відповідачем - ФГ «Криничне», на підставі цих договорів були продані належні йому 3 автомобілі (1) MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; 2) MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; 3) LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ) іншим особам (ціну продажу та дані про покупців в копіях долучених договорів представник відповідача приховав, зазначаючи, що з метою збереження персональних даних покупців - фізичних осіб).
Зазначені договори були оформлені адміністратором сервісного центру ТСЦ 8043 РСЦ ГСЦ МВС в м.Києві Кравчук В.І.
Отже, з наявних матеріалів у справі вбачається, що за зверненням відповідача та повідомленням про прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 08.07.2024, 23.07.2024 державний виконавець прийняв постанову про закінчення ВП №71251201 повністю, звільнив з-під арешту все майно боржника, прийняв постанову про припинення розшуку майна боржника від 23.07.2024 (хоча рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 у справі №913/769/21 в іншій частині підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині стягнення з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" штрафу у сумі 1737304,64 грн, судового збору в сумі 52119,16 грн, витрат на надання правничої допомоги адвоката в сумі 57798,80 грн).
На наступний день, 24.07.2024, відповідач - ФГ "Криничне", відчужує належні йому вказані вище 3 автомобілі іншим особам.
Суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи докази щодо вчинення ФГ "Криничне" 24.07.2024 (на наступний день після винесення державним виконавцем постанови про закінчення ВП №71251201 від 23.07.2024, звільнення з-під арешту всього майно боржника, прийняття постанови про припинення розшуку майна боржника від 23.07.2024) продажу вказаних вище належних йому 3-х автомобілів іншим особам, наразі спростовують доводи представника відповідача про те, що з урахуванням кількості належного відповідачу майна у останнього немає жодного сенсу відчужувати таке майно, бо вартість переоформлення та відповідні податки будуть більшими за явно необґрунтовані, на думку представника відповідача, заявлені позовні вимоги в цій справі.
Аналізуючи наведені вище обставини за поданою заявою, суд приходить до висновку про те, що дії, які вчиняються відповідачем, в своїй сукупності можуть свідчити про їх вчинення (приховування даних про належне відповідачу майно, його місцезнаходження, укладення договору позики та застави, продаж за вказаних обставин належних йому транспортних засобів іншим особам) з метою ухилення від виконання зобов'язань (не виконання рішень судів).
Підсумовуючи наведене, ураховуючи зазначене вище, а також вказані позивачем обставини неналежного невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки товару в обумовленій кількості та у визначений строк, не виконання зобов'язань щодо відшкодування понесених позивачем збитків, наявності тривалий час ряду відкритих виконавчих проваджень відносно відповідача, за якими виконання рішень не здійснювалося, а також врахування судом того, що місцезнаходження відповідача є наразі тимчасово окупована РФ територія України, на якій перебуває і більшість майна відповідача, суд дійшов висновку, що наразі існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду (у разі задоволення позову) у цій справі.
Розпорядження відповідачем грошовими коштами, які знаходяться на відкритих в банківських установах рахунках або знаходяться у відповідача чи в інших осіб, а також розпорядження належним йому майном (в межах предмету позову) до моменту відкриття виконавчого провадження може об'єктивно унеможливити виконання рішення у цій справі.
Як вже зазначалося вище, відповідач в наданих запереченнях не доводить неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, не посилається на будь-які обставини, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності, унеможливлять виплати заробітних плат, інші виплат працівникам, призведе до значного негативного впливу на його фінансово-економічну діяльність, тощо.
Разом з цим, суд зауважує, що захист прав боржника у разі накладення арешту на рахунок, який використовується ним для виплати заробітної плати, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і внаслідок доведення боржником обставин того, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Однак, вчинення таких дій відбувається саме на стадії виконання заходів забезпечення позову. Виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.
Згідно з положеннями ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
З наведеної судової практики слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору та обгрунтовності наведених підстав для необхідності вжиття таких заходів.
Дослідивши обставини за поданою заявою, суд встановив наявність прямого зв'язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, встановив існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі, а тому дійшов висновку про наявність підстав в даному випадку для вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з цим, судом враховується, що ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
В усталеній практиці з цього питання Верховний Суд неодноразово в своїх постановах зауважував про те, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається зі змісту заяви та її прохальної частини, зазначені вище вимоги позивачем не були враховані повною мірою.
Адже позивач просить накласти арешт і на грошові кошти, і на майно, що належать або підлягають передачі, сплаті Фермерському господарству «КРИНИЧНЕ» та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, тобто не враховуючи принцип співмірності цих заходів із заявленими позивачем вимогами по цій справі; не конкретизувавши, що такі заходи мають вживаються саме в межах предмета позову.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, який зазначає, що недопустимим є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу, а також на майно відповідача, вартість якого, за твердженням представника відповідача, в десятки разів перевищує розмір позовних вимог.
Адже принцип співмірності в певній мірі і полягає у врахуванні таких обставин (зокрема вжиття заходів забезпечення саме в межах предмета позову), що наразі було враховано судом під час вирішення заяви про забезпечення позову.
Суд зауважує, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, знаходяться у нього чи в інших осіб, для задоволення заявленої вимоги про стягнення 10 352 050 грн 80 коп. доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (тобто не на все майно відповідача).
Зазначені висновки суду повною мірою відповідають правовим висновкам наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у подібній справі №905/448/22, що враховано судом під час розгляду поданої заяви.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, однак дотримуючись принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За вказаних вище обставин, суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням їх розумності, обґрунтованості і адекватності щодо вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін в даному випадку (адже застосування таких заходів не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним); наявність зв'язку між заходами до забезпечення позову, які просить позивач вжити із предметом позовної вимоги та спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та можливість виникнення імовірних утруднень виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у цій справі.
Доводи позивача про те, що у нього наявна інформація щодо діяльності та зв'язків ФГ «КРИНИЧНЕ» з державою-агресором Російською Федерацією, що на думку позивача, може свідчити про можливі наміри відповідача передати наявне майно (зокрема транспортні засоби) на тимчасово не підконтрольну Україні територію з метою не допущення проведення стягнення на нього, судом до уваги не приймаються, адже як вбачається з долучених до заяви документів наразі триває лише досудове розслідування в межах кримінального провадження №22023000000000235 щодо ОСОБА_1 (керівника відповідача) та інших громадян щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України.
Інші доводи сторін наразі не спростовують встановлених судом обставин за поданою заявою та не впливають на висновки суду.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Як вбачається, пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не зазначено.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Отже, не зазначення позивачем у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням указаних приписів процесуального законодавства.
Разом з цим, наразі представник відповідача в запереченнях б/н від 08.08.2024 проти заяви позивача про забезпечення позову та заяви про уточнення його попередньої заяви про забезпечення позову, заявив клопотання про застосування заходів зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову (у випадку прийняття рішення про вжиття судом заходів забезпечення позову).
Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, суд враховує наступне.
У відповідності до положень ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Як вбачається зі змісту заявленого представником відповідача клопотання та наведеного обґрунтування, останній зазначає, що у випадку вжиття судом заходів забезпечення позову, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, вважає за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі наближеному до 25% гривневого еквіваленту ціни позову та розміру накладеного арешту на грошові кошти відповідача, що є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв'язку з цим, негативним наслідкам для відповідача у даній справі чи інших осіб, чиїправа або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття
заходів забезпечення позову.
Натомість, як вбачається з прохальної частини клопотання, представник відповідача просить застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову
Суду наразі не зрозуміло в чому полягає така різниця в підходах відповідача у визначенні заявлених 2-х різних розмірів зустрічного забезпечення в тексті одного клопотання відповідача.
Також не зрозуміло в чому за вказаних обставин, запропонованих умовах відповідачем, полягатиме пропорційність застосованих судом заходів забезпечення позову та ймовірних, у зв'язку з цим, негативних наслідкам для відповідача; в чому полягатиме збалансованість інтересів учасників спору, про яку згадує представник.
Нарізі представником відповідача взагалі не зазначено які негативні наслідки або збитки для відповідача у даній справі чи інших осіб, можуть виникнути внаслідок вжиття заходів забезпечення позову таких як накладення арешту у межах ціни позову - 10 352 050 грн 80 коп. на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Оскільки заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними з розміром збитків, яких може зазнавати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову, в даному випадку слід з'ясовувати яких збитків може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову та який розмір складають такі можливі збитки.
Однак, вказані питання залишені представником відповідача взагалі без висвітлення та доведення суду.
Разом з цим, суд зауважує про те, що вживаючи вказані заходи забезпечення, судом було враховано, що такий вид заходів (накладення арешту на кошти, майно, згідно п.1 ч.1 с.137 ГПК України, відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним в його постановах з цього питання, та на відміну від інших видів заходів - наприклад таких як заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту) не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арешт накладається не на все майно, а лише в межах ціни позову, і крім того, таке майно продовжує перебувати у повному володінні відповідача як власника, а обмежується лише тимчасово його можливість розпоряджатися ним.
Тому, за вказаних обставин, суд, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей у суду, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків відповідачу або іншим особам у зв'язку із вжиттям вказаних заходів забезпечення, та не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про вжиття вказаних ним в запереченнях заходів зустрічного забезпечення.
Крім того, суд зважає, що відповідач в даному випадку не обмежений в своїх процесуальних правах звернутися повторно із клопотанням про вжиття зустрічного забезпечення у разі виникнення обґрунтованих припущень щодо понесення можливих збитків, які можуть бути спричинені йому чи інших особам забезпеченням позову.
З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі, суд вважає обґрунтованим вжиття таких заходів забезпечення позову, передбачених п.1 ч.1 ст.137 ГПК України - як накладення арешту у межах саме ціни позову - 10 352 050 грн 80 коп. на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству "КРИНИЧНЕ" і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову.
Отже, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі №913/333/24 слід задовольнити частково, враховуючи висновки суду, наведені вище в цій ухвалі.
В задоволенні клопотання Фермерського господарства "КРИНИЧНЕ" про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях б/н від 08.08.2024, слід відмовити.
Керуючись ст.ст.74, 77, 86, 136-137, 140, 232 - 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі №913/333/24 задовольнити частково.
2. Накласти арешт у межах ціни позову - 10 352 050 грн 80 коп. на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству "КРИНИЧНЕ" (вул.Міловська, буд.68А, смт Мілове Старобільського району Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945) і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову.
3. В решті задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" відмовити.
4. В задоволенні клопотання Фермерського господарства "КРИНИЧНЕ" про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях б/н від 08.08.2024, відмовити.
5. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" (вул.Євгена Коновальця, буд.32Б, офіс 1019, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 13501985).
6. Боржником за цією ухвалою є: Фермерське господарство "КРИНИЧНЕ" (вул.Міловська, буд.68А, смт Мілове Старобільського району Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945).
7. Ця ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, набрала законної сили 09.08.2024 та може бути пред'явлення до виконання до 10.08.2027 (включно).
8. У відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 09.08.2024 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ