про повернення позовної заяви
09 серпня 2024 року м. Київ № 320/33765/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та незаконними діями працівників відповідача, щодо не вручення позивачу військово-облікового документу серія НОМЕР_2 від 05.05.2023;
- зобов'язати відповідача видати позивачу військово-обліковий документ, серія НОМЕР_2 від 05.05.2023р. на руки;
- надати позивачу можливість в термін визначений чинним законодавством України отримати відстрочку від мобілізації, шляхом бронювання його на підприємстві, після отримання військово-облікового документу;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , матеріальні збитки завдані в наслідок незаконних дій Відповідача у розмірі 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн.
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду завдану в наслідок незаконних дій Відповідача у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 00 коп. за вчинення дій, та 5 211 грн. 00 коп. - за нанесення матеріальної та моральної шкоди (квитанції додаються, банківські реквізити Позивача - додаються).
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 позовну заяву було залишено без руху.
В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із відповідним позовом та докази на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України;
- позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема із сформульованими у відповідності до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовними вимогами;
- обґрунтованого розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування із відповідними доказами на підтвердження такого.
На виконання вимог ухвали представником позивача подані уточнений адміністративний позов та заява про поновлення строків звернення до суду, за результатами вивчення змісту якої судом не встановлено поважних причин такого пропуску.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що строк пропущено у зв'язку з досудовим порядком вирішення спору. Заявник зазначає, що позивач протягом року звертався із заявами і скаргами та листами до відповідача, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Київської спеціалізованої прокуратури у сфері охорони, до Державного Бюро розслідувань та до Національної поліції України, і лише після отримання відповіді на запит 24.05.2024 вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав.
Розглядаючи дане клопотання суд виходив з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутись до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
В рамках даних правовідносин, спір виник у зв'язку з відмовою відповідача видати позивачу військовий квиток серії НОМЕР_2 від 05.05.2023 та відмовою у наданні відстрочки від мобілізації шляхом бронювання, тобто про порушення свої прав позивач фактично дізнався у травні 2023 року. При цьому лист ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2802, яким позивачу вперше було відмовлено у наданні відстрочки від призову датований 10.05.2023, відтак з цього моменту останній не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав.
Водночас, позивач наголошує на його спробах досудового порядку врегулювання спору, проте звернувся до вищестоящого органу влади, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач лише у травні 2024 року, що підтверджується листом від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 11/8468 від 30.05.2024, наявного в матеріалах справи.
При цьому, суд не погоджується з аргументами позивача щодо вчинення ним протягом всього часу активних дій по захисту своїх прав, оскільки, згідно доказів, долучених до клопотання, звертатися в досудовому порядку з листами позивач почав лише у лютому 2024 року. При цьому, з червня 2023 року по лютий 2024 року активної поведінки у діях позивача по відновленню свої порушених прав суд не вбачає.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2020 № 826/14417/18 висновувався, що "вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку шляхом тривалого листування з дозвільними органами не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду, зважаючи на негативні відповіді щодо порушених позивачками у зверненнях питань".
Відтак, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на практику Верховного Суду, який у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 справа № 127/13736/16-а (№ К/9901/42788/18) зазначає, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.»
За висновком Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява та заява позивача на усунення недоліків позовної заяви не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, враховуючи ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали звернутись йому з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, суд доходить висновку, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять поважних причин пропуску вказаного строку.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23.07.2024 позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Частиною п'ятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 23.07.2024 в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, а із позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду не встановлено достатніх підстав поважності його пропуску суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Шевченко А.В.