Іменем України
09 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 734/1660/21
провадження № 51-2134 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2022 року та ухвали Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2023 року,
встановив:
За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2022 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 17 березня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив, а саме пом'якшив його до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. В іншій частині залишив без змін.
На адресу Суду 06 серпня 2024 року від засудженого ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень. На обґрунтування свого клопотання засуджений вказує, що він є хворою людиною похилого віку, юридично неосвіченим, тривалий час чекав на розгляд його касаційної скарги, яку складав сам, не знав як усунути недоліки, неефективну роботу його захисника, через що 08 серпня 2023 року вимушений був звернутися до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для захисту своїх прав, а після призначення захисника ОСОБА_5 не зміг їй нічого пояснити, у зв'язку з чим вона повинна була звертатися з відповідними запитами для з'ясування всіх обставин. Також засуджений вказує про перебування ним на лікуванні і іншій колонії з 21 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року.
Дослідивши доводи клопотання та долучені до нього документи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється в тому випадку, якщо судом буде визнано поважність причин його пропуску.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були, чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
При вирішенні цього питання Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Відповідно до інформації, наданої Державною установою «Бердичівська виправна колонія № 70», копії судових рішень - вироку та ухвали засуджений ОСОБА_4 отримав 31 травня 2023 року.
06 серпня 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження судових рішень, ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень щодо нього.
Разом із тим, подане клопотання не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, які об'єктивно та непереборно перешкодили засудженому подати касаційну скаргу з додержанням вимог ст. 427 КПК протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали апеляційного суду.
Так, посилання засудженого на свій похилий вік, юридичну неграмотність не свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Доводи про те, що засуджений з 21 вересня 2023 року по 25 жовтня 2023 року перебував на лікуванні у іншій колонії не є прийнятними, оскільки, це відбувалось поза межами строку на касаційне провадження.
Крім того, як убачається з матеріалів за скаргою, засуджений та його захисник ОСОБА_6 вже неодноразово зверталися до касаційного суду зі скаргами на судові рішення щодо ОСОБА_4 . Так, ухвалою від 17 травня 2023 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 подану в інтересах ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього, а ухвалою від 12 червня 2023 року на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК повернув її. Ухвалою від 12 квітня 2023 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок щодо нього, а ухвалою від 26 липня 2023 року на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, повернув її.
Повторно засуджений ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою на судові рішення щодо нього у березні 2024 року, однак ухвалою від 25 березня 2024 року її було повернуто на підставі п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, оскільки він звернувся зі скаргою поза межами строку на касаційне оскарження, при цьому питання про поновлення цього строку не порушував.
Посилання засудженого на тривалий час очікування розгляду його касаційної скарги, необізнаність у тому, як усунути її недоліки, неефективну, на його думку, роботу захисника, як на підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень щодо нього, Суд не вважає поважними причинами його пропуску, оскільки сторона захисту (як засуджений, так і його захисник) скористалась таким правом у межах встановленого законодавцем строку, подавши касаційні скарги, а строк вирішення судом питань передбачених статтями 427-429 КПК у зв'язку із поданими касаційними скаргами, сам по собі не свідчить про поважність пропуску строку на касаційне оскарження загалом.
Отже, наведені засудженим у клопотанні доводи про необхідність поновлення йому строку на касаційне оскарження Верховний Суд не може визнати поважними.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків на оскарження, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 разом з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню, оскільки подана після закінчення строку на касаційне оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2022 року та ухвали Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2023 року відмовити, а касаційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3