07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 756/6399/23
провадження № 51-2503км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050001100, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Оболонський районний суд м. Києва вироком від 30 жовтня 2023 року визнав ОСОБА_6 винуватим та засудив його до покарання: за ч. 1 ст. 185 КК - у виді обмеження волі на строк 2 роки; ч. 2 ст. 185 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч. 4 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 листопада 2021 року приблизно о 20:30, перебуваючи на вул. Приозерній, 10-А в м. Києві , діючи умисно, таємно викрав належний ТОВ «Болт Оперейшнз Україна» електричний самокат з електродвигуном та акумулятором до нього, завдавши цьому товариству майнової шкоди на суму 15 303 грн.
Крім того, 22 листопада 2021 року приблизно о 23:46 ОСОБА_6 , перебуваючи на просп. С. Бандери, 16 у м. Києві, діючи умисно, повторно таємно викрав належний ТОВ «Болт Оперейшнз Україна» електричний самокат з електродвигуном та акумулятором до нього, спричинивши підприємству майнову шкоду на суму 15 303 грн.
Далі ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану таємно викрав належні ТОВ «Болт Оперейшнз Україна» електричні самокати з електродвигунами й акумуляторами до них:
20 червня 2022 року приблизно о 03:41 - на просп. Г. Сталінграду, 2-Г, корп. 2 у м. Києві , спричинивши майнову шкоду на суму 15 303 грн;
03 липня 2022 року приблизно о 03:00 - на просп. Оболонському, 16-Б у м. Києві , спричинивши товариству майнової шкоди на суму 34 200 грн;
09 липня 2022 року приблизно о 20:35 - вул. О. Архипенка, 8-В у м. Києві , завдавши майнової шкоди на суму 15 303 грн;
02 серпня 2022 року приблизно о 20:38 - вул. О. Архипенка, 8-Г у м. Києві , спричинивши майнову шкоду на суму 15 303 грн;
02 вересня 2022 року приблизно о 21:21 - на просп. Г. Сталінграду, 2-Г, корп. 2 у м. Києві , заподіявши майнову шкоду на суму 15 303 грн;
23 вересня 2022 року приблизно о 03:36 - на вул. Приозерній, 10-Г у м. Києві , спричинивши майнової шкоди на суму 15 303 грн;
25 вересня 2022 року приблизно о 22:56 на вул. О. Архипенка, 3-А у м. Києві , завдавши майнової шкоди на суму 15 303 грн;
12 жовтня 2022 року приблизно о 22:06 - на вул. Приозерній, 10-В у м. Києві , спричинивши майнову шкоду на суму 15 303 грн;
29 жовтня 2022 року приблизно о 18:06 - на просп. Оболонському, 16 у м. Києві , заподіявши майнову шкоду на суму 15 303 грн;
31 жовтня 2022 року приблизно о 14:17 - на вул. О. Архипенка, 8-Б у м. Києві , спричинивши майнової шкоди на суму 15 303 грн;
09 листопада 2022 року приблизно о 04:23 - на вул. Приозерній, 10-Б у м. Києві , завдавши майнової шкоди на суму 15 303 грн;
10 листопада 2022 року приблизно о 04:54 - на просп. Г. Сталінграда, 27-А у м. Києві , заподіявши майнову шкоду на суму 15 303 грн;
18 листопада 2022 року приблизно о 22:39 - на вул. О. Архипенка, 8-Б у м. Києві , спричинивши майнову шкоду на суму 15 303 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 08 лютого 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На переконання сторони обвинувачення, рішення апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Як зазначає прокурор, суд апеляційної інстанції належним чином не проаналізував усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення; не навів в ухвалі відповідного обґрунтування застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також залишивпоза увагою той факт, що ОСОБА_6 вчинив 15 епізодів викрадення чужого майна, зокрема 13 епізодів - це скоєні в умовах воєнного стану.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення в повному обсязі.
Засуджений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, установлених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації його дій за частинами 1, 2, 4 ст. 185 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень в цій частині прокурор не оскаржує.
Твердження прокурора стосовно того, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів про неправильне застосування місцевим судом положень ст. 75 КК і, як наслідок, необґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає слушними, зважаючи на зазначене нижче.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати приписам ст. 370 КПК.
У статті 419 КПК наведено вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, а також положення закону, яким він керувався. Під час залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто апеляційний суд повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх із наявними у справі матеріалами та дати на кожен важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Ухвалюючи рішення про залишення без зміни вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції цих вимог закону не дотримався.
Місцевий суд, призначаючи засудженому покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є кримінальним проступком, нетяжким та тяжкими злочинами, вважав щире каяття ОСОБА_6 обставиною, що пом'якшує його покарання, та не встановив обставин, які його обтяжують.
Зважаючи на ці дані, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, передбачені санкціями статей, за якими його засуджено, визначив остаточний вид і розмір на підставі ч. 1 ст. 70 КК та із застосуванням положень ст. 75 КК звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу.
Сторона обвинувачення, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне застосування судом положень ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, просила дослідити матеріали справи, зокрема ті, що характеризують особу засудженого, скасувати вирок місцевого суду у частині призначеного покарання та ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 4 ст. 185 КК, і призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На переконання прокурора, місцевий суд під час призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК залишив поза увагою дані про підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених засудженим діянь і його особи.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого суду, визнав їх обґрунтованими і вмотивованими.
Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення та вказуючи про законність рішення суду першої інстанції щодо застосування ст. 75 КК і звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд зазначив лише те, що суд першої інстанції правильно врахував щире каяття ОСОБА_6 , дані про його особу в сукупності та відсутність обставин, які обтяжують його покарання.
Колегія суддів уважає такі висновки апеляційного суду непереконливими, зважаючи на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, під час призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на даних про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв'язки тощо.
Апеляційний суд не оцінив указаних обставин у їх взаємозв'язку з підставами звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, що визначені ст. 75 КК, та усупереч вимогам ст. 419 КПК не спростував викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів і не надав їм жодної оцінки.
Зокрема, поза увагою суду залишилися доводи прокурора стосовно кількості епізодів учинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень. Так, скоївши перший епізод таємного викрадення чужого майна, засуджений не зупинився, а через незначний проміжок часу вчинив повторний злочин та далі в умовах воєнного стану в період з 20 червня до 18 листопада 2022 року вчинив ще 13 епізодів таємного викрадення чужого майна.
Також апеляційний суд не надав оцінки твердженням прокурора щодо даних про особу ОСОБА_6 , який не працевлаштований офіційно, суспільно корисною працею не займається, не має законних джерел заробітку.
Отже, висновок апеляційного суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим з урахуванням тих обставин, які мають правове значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі.
Колегія суддів погоджується з аргументами прокурора про неналежну вмотивованість рішення апеляційного суду. Оскаржене судове рішення не містить переконливого спростування доводів апеляційної скарги прокурора в обґрунтування того, що викладені судом першої інстанції обставини в сукупності не містять підстав для висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у разі встановлення тих самих даних про особу засудженого та обставин, з'ясованих судом, призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, та є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3