05 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 201/2548/24
провадження № 61-10535ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,
Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про стягнення заборгованості,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про стягнення заборгованості.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року провадження у справі за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «КБ «Надра» про стягнення заборгованості - закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого
2024 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони стягувача його правонаступником.
За таких підстав, суд першої інстанції вважав, що ТОВ «Діджи Фінанс» не є правонаступником ПАТ «Комерційний банк «Надра», відтак не має права вимоги до ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня
2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд виходив з того, що на час відкриття провадження у справі і до моменту ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали між сторонами існував спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, тому суду необхідно було з'ясувати, чи у зв'язку із цим між сторонами не залишилося неврегульованих питань, та розглянути по суті заявлені позовні вимоги, а в разі їх необґрунтованості - відмовити в їх задоволенні через безпідставність чи недоведеність згідно з вимогами
ЦПК України, як про це зазначено у постанові Верховного Суду
від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22.
22 липня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №522/3680/22 щодо застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував висновок Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20, в якому зазначено, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У пункті 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібний висновок висловлений у постанові Верховного Суду
від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що
у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, не взявши до уваги, що на час відкриття провадження у справі і до моменту ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали між сторонами існував спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, тому суду необхідно було з'ясувати, чи у зв'язку із цим між сторонами не залишилося неврегульованих питань, та розглянути по суті заявлені позовні вимоги, а в разі їх необґрунтованості - відмовити в їх задоволенні через безпідставність чи недоведеність згідно з вимогами ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи не підтверджено, що між ПАТ «КБ «Надра» та відповідачем не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
А тому, Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20, оскільки висновки, викладені в постанові суду апеляційної інстанції, йому не суперечать.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська