31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 175/6913/23
провадження № 61-10926ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного університету про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу призупинення дії трудового договору,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецького національного медичного університету про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу призупинення дії трудового договору.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року у позові відмовлено.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року залишено без змін.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу призупинення дії трудового договору.
Справа є незначної складності і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі не викладено переконливих аргументів щодо обґрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заявник оскаржив судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного університету про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу призупинення дії трудового договору відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська