09 серпня 2024 року
м. Київ
справа №333/4734/23
адміністративне провадження № К/990/28851/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року
у справі №333/4734/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору старший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко Владислав Олегович, про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, -
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2024 року в адміністративній справі №333/4734/23 - відмовлено, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті у справі №333/4734/23 - повернуто скаржнику.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2024 року - залишено без руху.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2024 року/
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Так з матеріалів касаційного оскарження вбачається, що
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державною службою України з безпеки на транспорті 26 березня 2024 року подано апеляційну скаргу.
Проте, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2024 року в адміністративній справі №333/4734/23 - відмовлено, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті у справі №333/4734/23 - повернуто скаржнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме - несплати судового збору.
Скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду, подавши її засобами поштового зв'язку 28 травня 2024 року.
Проте, ухвалою від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано надати до суду: 1) апеляційну скаргу з зазначенням усіх учасників адміністративної справи №333/4734/23; 2) клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету скаржника 11 червня 2024 року о 12:07 год.
На виконання вимог вказаної ухвали, скаржник надав до суду апеляційну скаргу з зазначенням усіх учасників адміністративної справи №333/4734/23.
Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 13 березня 2024 року, в якому вказав, що вперше скаргу було подано у встановлений строк, однак ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з невиконанням вимог щодо сплати судового збору. При цьому зазначає, що судовий збір вчасно не сплачено у зв'язку з відсутністю належного фінансування. Разом з тим, після сплати судового збору, апеляційну скаргу невідкладно подано вдруге до суду апеляційної інстанції.
Так, колегія суддів, вирішуючи клопотання скаржника, керувалась висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 червня 2019 року у справі № 804/1274/18 щодо законодавчого обмеження строку оскарження судового рішення, що насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють таку установу від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Таким чином обставина не сплати судового збору та повернення в зв'язку з цим первинно поданої Державною службою України з безпеки на транспорті апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 13 березня 2024 року, не може вважатись поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження при поданні повторної апеляційної скарги вдруге 28 травня 2024 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вперше апеляційну скаргу ним подано у строк, а саме 25 березня 2024 року. Однак, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу - повернуто скаржнику. При цьому, із повторною скаргою останній звернувся 28 травня 2024 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, зокрема, шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. 14 червня 2024 року відповідачем подано клопотання про поновлення строку, однак
ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року скаржнику відмовлено у відкритті апеляційного провадження
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що сплата судового збору є обов'язком скаржника, а тому невиконання цього обов'язку, а також зловживання іншими процесуальними правами не може свідчити про незаконність ухвали суду.
Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Разом з тим, відповідачем не обгрунтовано та не надано доказів щодо поважності пропуску строку на подання повторної апеляційної скарги у розумний строк після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги від 29 квітня 2024 року.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року.
Керуючись статтями 13, 169, 296, 299, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №333/4734/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору старший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко Владислав Олегович, про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення.
Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. А. Губська